Задача 5.

Чим більше полога крива S (чим нижче MPS), тим сильніше ефект мультиплікатора, оскільки сам мультиплікатор зростає в даному випадку.

Ефект мультиплікатора - вплив зміни сукупних витрат на чистий національний продукт, викликане зміною в споживанні, в обсязі інвестицій, чистому обсязі податкових надходжень, обсяг урядових витрат на товари та послуги або в обсязі експорту; суть ефекту полягає в тому, що масштаб зміни чистого національного продукту перевершує в n раз величину зміни сукупних витрат; показник n і називають мультиплікатором.

Заощадження - накопичується частина грошових доходів населення, призначена для задоволення потреб у майбутньому. Заощадження використовуються для покупки цінних паперів та інших фінансових інструментів, або розміщуються у вигляді банківських вкладів. Розрізняють особисті і примусові заощадження.

Гранична схильність до заощаджень (s) - це частка додаткового доходу, що йде на збільшення заощаджень. Іншими словами, це величина, на яку зростають заощадження при збільшенні особистого наявного доходу на одиницю.

Білет № 19

Задача 1.

Слід зазначити, що інфляція – це підвищення загального рівня цін, найбільш загальне переповнення каналів обігу грошової маси над потребами товарообігу, що викликає знецінення грошової одиниці і, відповідно, зростання товарних цін.

Індекс споживчих цін (ІСЦ) характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді до його вартості у базисному періоді.

Інфляція визначається як відсоткова зміна рівня цін (Р). Загалом темп інфляції визначається за формулою:

де – індекс цін даного року,

– індекс цін минулого року.

За допомогою вищенаведеної формули знайдемо значення темпу інфляції:

І = (130 – 120) / 120 * 100 % = 8,33 %.

Задача 2.

Споживання представляє собою індивідуальне і спільне використання споживчих благ, направлене на задоволення матеріальних і духовних потреб людей.

Інвестиція— господарська операція, яка передбачає придбання основних фондів нематеріальних активів, корпоративних прав та цінних паперів в обмін на кошти або майно. Інвестиції поділяються на капітальні, фінансові та реінвестиції.

Збереження (S) представляє собою відстрочене на майбутнє споживання або частину доходу, яка не споживається в теперішній момент часу. З іншої точки зору, збереження це частина доходу, яка може бути вкладена в інвестиції; це дохід після сплати податків, невитрачений на покупку споживчих товарів.

Загалом дохід можна представити як суму витрат на споживання і збереження. Саме тому дохід (Y) визначається за формулою:

де - витрати на споживання;

– витрати на збереження.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це показник, який включає продукцію і послуги, вироблені безпосередньо всередині країни і лише з використанням факторів виробництва даної країни.

Існує декілька методів розрахунку ВВП:

1. За кінцевими результатами;

2. За доходами;

3. За галузями (виробничий метод).

У даному випадку ВВП будемо розраховувати за методом обчислення за кінцевими витратами. При використанні цього методу ВВП знаходиться за формулою:

де – кінцеві витрати домашніх господарств;

– об’єм державних закупівель;

- валові інвестиції;

- чистий експорт.

Оскільки нам відомі лише значення величини витрат на споживання та величини інвестицій, тому величина об’єму національного виробництва буде складатися із суми витрат на споживання та інвестицій.

Знайдемо величину об’єму національного виробництва (Y):

Y = 300 + 0,6Y + 200,

0,4Y = 500,

Y = 1250 (млрд. грн.).

Якщо інвестиції збільшуються на 50 млрд. грн., то величина рівноважного ВВП буде дорівнювати:

Y = 300 + 0,6Y + 250,

Y = 1375 (млрд. грн.).

Мультиплікатор інвестицій є відношенням збільшенням доходу до збільшення інвестицій, які його викликали. Він визначається за формулою:

де - мультиплікатор (коефіцієнт підсилення);

- приріст доходів;

- приріст інвестиційних витрат.

Розрахуємо значення мультиплікатора інвестицій:

К = (1375 – 1250) / 50 = 2,5.

Зазвичай К > 1, тому, що приріст інвестиційних витрат – це частина приросту доходу. Можна сказати, що інвестиції в даному випадку є ефективними.

Задача 3.

Розрахуємо величину обов’язкових резервів:

резерви = 0,2 * 1000 = 200 (грн.).

З цього випливає, що комерційний банк може надавати позики на 800 грн. Оскільки коефіцієнт грошової готівки складає 0,25, то це означає, що банк може отримати 25 % прибутку від наданих позик, тобто 200 грн. (800 * 0,25). Отже, приріст готівки буде дорівнювати 200 грн.

Що стосується позичкових резервів, то їх сума також збільшиться на 200 грн. і тепер буде складати вже не 800 грн., а 1000 грн.

Задача 4.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) висвітлює результати діяльності як у сфері матеріального виробництва, так і в сфері послуг; цей показник визначається як вартість усього обсягу кінцевого виробництва товарів та послуг в економіці за рік; він є валовим показником, який враховує не лише додану вартість, але й амортизаційні відрахування (вартість спожитих основних засобів виробництва); розраховується в межах країни незалежно від того, чи є виробник її резидентом, тобто за територіальною ознакою.

Розрахуємо величину ВВП:

ВВП = 300 – 90 + 200 – 70 + 450 – 70 = 720 (млрд. грн.).

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) представляє собою ВВП з вирахуванням тої частини виробленого продукту, яка необхідна для заміни засобів виробництва, зношених в процесі випуску продукції (амортизаційні відрахування).

ЧВП розраховується за формулою:

де ВВП – валовий внутрішній продукт;

А – сума амортизаційних відрахувань.

Знайдемо величину ЧВП:

ЧВП = 720 – 20 – 50 – 20 = 630 (млрд. грн.).

Національний дохід (НД) – це сукупний дохід в економіці, який отримують власники факторів виробництва. Він розраховується за формулою:

де ЧВП – чистий внутрішній продукт;

- непрямі податки.

Розрахуємо величину НД:

НД = 630 – 40 – 30 – 50 = 510 (млрд. грн.).

Задача 5. Збільшення заощаджень в умовах інфляційного розриву допоможе зрушити вниз криву сукупних витрат і, отже, зменшити масштаби

інфляції. У даному випадку збільшення заощаджень допоможе стабілізувати економіку і погасити інфляцію.

Парадокс ощадливості-парадокс в економічній науці, описаний американськими економістами Уодділом Кетчінгсом і Вільямом Фостером і досліджений, зокрема Джоном Мейнардом Кейнсом і Фрідріхом фон Хайєком.

Парадокс формулюється так: «Чим більше ми відкладаємо на чорний день, тим швидше він наступить». Якщо під час економічного спаду всі почнуть економити, то сукупний попит зменшиться, що потягне за собою зменшення зарплат і, як наслідок, зменшення заощаджень. Тобто можна стверджувати, що коли всі економлять, то це неминуче повинно привести до зменшення сукупного попиту та уповільнення економічного зростання.

Парадокс ощадливості - спроба суспільства більше зберігати обертається таким самим або меншим обсягом заощаджень. Якщо приріст заощаджень не супроводжується приростом інвестицій, то будь-яка спроба домашніх господарств більше зберігати виявиться марною у зв'язку зі значним зниженням рівноважного ВНП, обумовленим ефектом мультиплікації.

Білет № 21.

Задача 1.

ВВП – це показник, який включає продукцію і послуги, вироблені безпосередньо всередині країни і лише з використанням факторів виробництва даної країни.

Безробіття відповідає стану незайнятості працездатного населення та має негативні економічні й соціальні наслідки для усього населення регіону, де набуло особливого поширення

Факторами формування безробіття можуть бути такі: нестача сукупного ефективного попиту;негнучкість системи відносних цін і ставок заробітної плати і викривлення в ній, пов'язані з грошовою експансією держави і подальшою інфляцією;

недостатня мобільність робочої сили;структурні зрушення в економіці;дискримінація на ринку праці щодо жінок, молоді та національної меншості;демографічні зміни в чисельності та складі робочої сили;сезонні коливання в рівнях виробництва окремих галузей економіки.

Для того, щоб знайти об’єм продукції в грошовому вираженні, який недовиробляється в країні, будемо використовувати закон Артура Оукена, згідно з яким перевищення фактичного рівня безробіття над природним на 1% призводить до відставання обсягу ВВП порівняно з потенційно можливим на 2 – 2,5 %. Закон Оукена має вигляд:

де - фактичний об’єм ВВП;

- потенційний об’єм ВВП;

- коефіцієнт Оукена;

- фактичний рівень безробіття;

- природний рівень безробіття.

З даної формули розрахуємо об’єм продукції, який недовиробляється в країні:

Отже, ми знайшли об’єм продукції в грошовому вираженні, який недовиробляється в країні. Він дорівнює 75 млрд. грн.