1. Право на заповіт.

Заповідачем може бути лише фіз особа. Скласти заповіт має право дієздатна особа на момент його складання, тобто особа, яка досягла 18р чи особа, якій відповідно до ст.35ЦК надана повна цивільна дієздатність. З моменту реєстрації шлюбу повну цивільну дієздатність має особа, яка досягла 14р. Однак не мають тестаментоздатності особи, хоча й повнолітні, однак обмежені судом у дієздатності, особи, які склали заповіт у той час, коли вони не усвідомлювали значення своїх дій і(або) не могли керувати ними. Заповідач має бути дієздатним на момент складання заповіту. Втрата дієздатності заповідачем після складання заповіту, не впливає на дійсність заповіту.

У той же час заповіт, складений недієздатною особою, є недійсним, навіть, якщо в подальшому ця особа стане дієздатною. Заповітом визнається особисте розпорядження заповідача. Вчинення заповіту через представника не допускається. Законом дозволяється лише, щоб нотаріус на прохання заповідача записав заповіт з його слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фіз вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

Найчастіше виконання заповіту здійснюють призначені спадкодавцем спадкоємці. Якщо заповіт складено на користь кількох осіб, виконання заповіту може бути доручено комусь із них. Коли заповіт складено на користь однієї особи, то виконання заповіту може бути покладено на особу, яка не є спадкоємцем за заповітом. Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була призначена, відмовилася від виконання заповіту, спадкоємці мають право обрати виконавця з-поміж себе або призначити ін особу. Коли інтереси спадкоємців потребують цього, то виконавця заповіту також може призначити нотаріус за місцем відкриття спадщини. Виконавець заповіту незалежно від того, ким його було призначено, має право відмовитися від здійснення своїх повноважень, але завжди зобов'язаний негайно повідомити про це спадкоємців, а також ін осіб, щодо яких повинен був вчинити певні дії. Виконавець заповіту не може відмовитися від здійснення своїх повноважень, якщо вони пов'язані з вчиненням невідкладних дій, зволікання з якими загрожує завданням збитків спадкоємцям. За порушення цих вимог, він відповідає перед спадкоємцями за збитки, що були їм завдані у зв'язку з невиконанням вимог.

6. Поняття і правова природа зміст договору найму (оренди)

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд розміру плати за користування майном. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.