2. Структура філос. Знання.

Метафізика-над або за фізикою(фізис – природа), тобто наука про те, що виникає при осмисленні реального буття – загальні поняття і категорії, як відображення цього буття(наприклад Платонові ідеї). Досліджує вищі, недоступні для органів почуттів, лише умоглядно осягнуті і незмінні начала всього існуючого. Внаслідок метафізичної діяльності розуму виникає поняття, субстанція, категорія.

Онтологія (суще) Під О., чи „першою філософією", у ф. розумілося вчення про буття взагалі, буття як таке, незалежному від його окремих видів. Найпершим постає питання про те, чому взагалі можливе існування, у який спосіб можна зрозуміти буття, як людина пов’язана із буттям. О. у Новий час започатковує ряд емпіричних наук(фізику, хімію і т.д.)

Гносеологія - розділ філософії, що вивчає взаємовідношеня суб'єкта й об'єкта в процесі пізнавальної діяльності, відношення знання до дійсності, можливості пізнання світу людиною, критерії істинності і достовірності знання. Г. досліджує сутність пізнавального відношення людини до світу, його вихідні і загальні підстави. Будучи філософським вченням про пізнання, кожна Г. з неминучістю виходить з визначеного рішення основного питання філософії. Тому усі варіанти Г. насамперед поділяються на матеріалістичні й ідеалістичні. Епістемологія –вчення про природу і структуру наукового фактору

Аксіологія (цінність) - філософське дослідження природи цінностей. А. виникла в філософії напри­кінці 19 - початку 20 в. як спроба розв'язати деякі складні питання філософії, що відносяться до загальної „проблеми цінності". філософія виходить з того, що ці питання (сенс життя й історії, спрямованість і підстава пізнання, кінцева мета і виправдання людської діяльності, відношення особистості й сусп. й ін.) не піддаються науковому аналізу. Антропологія –вивчає людину в усіх її можливих виявленнях та характеристиках. Ставиться питання про визначення сутності людини та про відмінність останньої від природи людини, про її спосіб буття.

Етика-вчення про норми та засади людських взаємин.

Естетика –досліджує природу людського захоплення красою дійсності, шукає корені та причини людського потягу до прекрасного, гармонії, співмірності форм існюючого.

Філософія (Ф.) – синтетична форма суспільної свідомості, духовно-практична форма опанування людиною світом, узагальнююче знання про світ.

Оскільки Ф. покликана, перш за все, надати людині світоглядні орієнтири для її життєвого самовизначення, то структура філ. знання визначається виділенням тих сфер реальності, спираючись на які людина (і філ-я) може такого роду орієнтири виділити, позначити та дослідити. Відповідно до цих сфер формуються і основні філ. дисципліни (розділи Ф.).

Розділи Філософії	Сфери реальності
Онтологія (дисципліна про буття, як таке). Натурфілософія (Ф. природи). Космологія (сутність та природа космосу)		Природа, світ, космос.
Соціальна Ф. (філ. осмислення суспільного життя). Філ-я історії (осмислення історії людства, її напрямку). Культурологія (осмислення культури, процесу культуротворення, взаємодії культури, людини та суспільства). Етнофілософія )значення та роль етносів в історії людства)		Суспільство та суспільна історія
Філ. антропологія (людина в її усіх можливих виявленнях та характеристиках). Антропософія (сенс появи людини у світі, її всекосмічна функція).		Людина в цілому
Логіка (норми, закони правильного (формального) мислення). Гносеологія (теорія пізнання). Етика (норми та засади людських взаємин). Естетика (природа людського захоплення красою дійсності). Філ-я релігії (природа та сутність релігії). Філ-я права (корені правових норм). Історія Ф. (історичні досягнення Ф.). Ноологія (природа та сутність людської розумності).		Духовні або інтелектуальні процеси (сфера свідомості)

.