1.Етичні вимоги до професійної діяльності соціального педагога.

Професійно-етичний кодекс соціальних працівників України дозволяє здійснювати соціа-льну і .соціально-педагогічну роботу з різними особами, групами і спільнотами на їхнє благо.

Кодекс базується на міжнародних етичних принципах соціальної роботи і пропонує: моральні норми; моральна свідомість; моральні переконання;

Моральна норма соціального працівника характеризується сукупністю таких компонентів: Гуманізм ; Справедливість.Толерантність. Конфіденційність.Об'єктивність. Альтруїзм .

- Соціальний працівник повинен уникати зв'язків і стосунків, які ганьблять чи обмежують громадянські або юридичні права клієнта.

- Соціальний працівник повинен забезпечити активну суб'єктив-ну позицію самого клієнта у ході вирішення його власних проблем, спонукаючи при цьому індивіда, групу, спільноту до відповідальності за особисті дії.

- Соціальний працівник може поділитися конфіденційною інформацією, отриманою від клієнта, без його на те дозволу, лише за особливо професійних обставин.

- Діючи в інтересах клієнта, соціальний працівник встановлює професійні стосунки з третіми особамилише у випадку згоди клієнта, інформуючи його про можливі межі конфіденційності в даній ситуа-ції.

- . Соціальний працівник повинен отримати згоду клієнта, перш ніж друкувати, робити аудіо- і відеозаписи у ході вирішення його проблем

. - Соціальний працівник може виконувати свої посадові обов'я-зки разом з іншими спеціалістами. При цьому він визнає професіона-лізм, цінність участі таких спеціалістів у соціальному обслуговуванні клієнта.

- Соціальний працівник у випадку тимчасової відсутності колег чи непередбачених обставин, обслуговує їхніх клієнтів з такою ж увагою і відповідальністю, як і своїх "власних".

- Соціальний працівник повинен протистояти проявам неетич-ної поведінки своїх колег, запобігати некваліфікованій і невиправда-ній практиці надання населенню соціальних послуг, які не відповіда-ють усталеним нормам.

У випадку порушення спеціалістом моральних норм "Професійно-етичного кодексу соціального працівника України" Асоціація соціальних працівників України має право використати вплив громадськості чи поставити перед адміністрацією відповідних соціальних інститутів питання про дисциплінарні покарання такого праців-ника згідно з чинним трудовим законодавством України.

2. Принципи соціального обслуговування. Соціальна допомога. Соціальна послуга.

  Соціальне обслуговування - система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності.

Соціальне обслуговування здійснюється:

за місцем проживання особи (вдома);

у стаціонарних інтернатних установах та закладах;

у реабілітаційних установах та закладах;

в установах та закладах тимчасового або постійного перебування;

у територіальних центрах надання соціальних послуг;

в інших закладах соціальної підтримки (догляду).

Соціа́льна допомо́га — це грошова допомога й допомога в натуральній формі, що здебільшого фінансується з бюджету та добровільних пожертвувань і сплачуються людям, які перебувають у нужді, як на основі перевірки їхнього доходу та засобів існування, так і за певними критеріями без перевірки доходу.

Соціа́льні по́слуги — комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Отже, соціальне обслуговування базується на

принципах:

- рівних можливостей громадян незалежно від їх національності, статі та віку;

- доступності;

- добровільності;

- сприяння соціальній адаптації з опорою на власні сили та можливості;

- адресності, пріоритету сприяння громадянам, які знаходяться в

складному та скрутному становищі;

- гуманності, доброзичливості, збереження конфіденційності;

- профілактичної направленості;

- законності та врахування міжнародних стандартів.

Білет №4.

1.Класифікація форм соціальної роботи. Перевага форм групової роботи.

Форми соціально-педагогічної діяльності - це зовнішнє вираження організації взаємодії соціального педагога та клієнта.

Класифікація форм організації соціально-педагогічної роботи неоднозначна, їх можна характеризувати:

1. За напрямками соціально педагогічної діяльності:

- пізнавально-розвивальні; - художньо-естетичні; - спортивні; - трудові.

3. За кількісним складом учасників:

- індивідуальні ; групові (мала група, сім'єю);- масові ( велика кі-сть, громада);

4. За домінуючим засобом виховного впливу: словесні, практичні, наочні.

5. За складністю побудови: прості, складні, комплексні.

6. За характером змістового наповнення: інформаційні, практичні, інформаційно-практичні.

7. За напрямами соціально-педагогічної діяльності: превентивні, реабілітаційні, захисні та ін.

8.Форми соціально-педагогічної діяльності поділяються на традиційні (бесіди, вікторини, диспути, конкурси, усні журнали, тематичні вечори тощо) і нетрадиційні (молодіжні "Інтернет кафе", вуличні ігротеки, профілактичні програми "Підліток-підлітку", "Ровесник-ровеснику" тощо).

Кожна організаційна форма вимагає її проектування. 

Проект організаційної форми - це пакет інформаційно-практичних матеріалів та рекомендацій щодо її організації та унаочнення, часу, приміщення, зовнішнього виду учасників.

2. Волонтерський рух на Україні. Технології людських ресурсів.

Волонтерська діяльність – це добровільна неприбуткова діяль­ність фізичних осіб – волонтерів, яка спрямована на надання допомоги особам, котрі перебувають у складних життєвих об­ставинах та потребують сторонньої допомоги, і сприяє самореалізації волонтера.

Волонтерська діяльність ґрунтується на таких основополож­них засадах:

– добровільність та доброчинність;

– законність;

– гуманність та гідність;

– спільність інтересів і рівність прав її учасників;

– гласність;

– відповідальність;

– конфіденційність.

Волонтерська діяльність провадиться за такими напрямами:

– надання соціальних послуг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах (інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку зі старістю чи станом здоров'я, відсутністю житла або роботи, наслідки стихійного лиха, ката­строф тощо);

– надання соціальних послуг дітям та молоді, що перебу­вають у складній життєвій ситуації у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім'ї.

Волонтерська діяльність провадиться шляхом:

а) надання допомоги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах (за місцем проживання особи, у стаціонарних інтернатних установах та закладах; у реабілітаційних установах та закладах; в установах та закладах денного перебування; у територіальних центрах соціального обслуговування; в установах та закладах тимчасового або постійного перебування та в інших закладах соціальної підтримки (догляду));

б) залучення пенсіонерів, дітей та молоді до участі у волонтерській діяльності;

в) встановлення зв'язків із міжнародними волонтерськими організаціями.

Волонтерські організації (об'єднання), волонтери можуть залучатися соціальними службами до надання таких соціальних послуг:

– придбання і доставка медикаментів, продовольчих, про­мислових та господарських товарів, книг, газет, журналів, га­рячих обідів;

– приготування їжі, годування;

– допомога у проведенні заходів особистої гігієни;

– прибирання приміщення, прання білизни;

– обробіток присадибних ділянок;

– виконання ремонтних робіт;

– відвідування хворих у стаціонарних медичних закладах;

– читання художньої літератури, преси, написання листів;

організація дозвілля тощо.

Білет №5.