3. Поняття фація і фаціальний аналіз.

Греслі дав коротке визначення поняття “фація”: “Це сукупність видозмін одновікових відкладів, які виражені тими чи іншими петрографічними або палеонтологічними особливостями”.

Отже, цей термін означає що мова йде за відклади одного і того ж віку, які утворились в різних місцях суші або моря і мають однотипне походження, різко відрізняються як за складом, так і за конкретними умовами утворення. Наприклад, фації алювію: стержнева (руслова), пляжна, заплавна; фації льодовикових відкладів: бокова, донна, кінцева моренна.

Більшість географів і геологів підрозділяють фації на сучасні і викопні.

Сучасні географічні фації – це найменші природні комплекси тієї чи іншої території, які мають однотипні осадки, ґрунти, фауну і флору.

В розуміння “викопні фації” вкладають літологічні і палеонтологічні особливості відкладів. Ці особливості дають можливість встановити умови формування шару порід або декількох шарів.

Таким чином, під терміном “фація” слід розуміти одновікову товщу осадочних порід, яка має однорідний літологічний і палеонтологічний склад. Це і дозволяє встановити фізико-географічні умови того часу, коли утворювались певні товщі.

По місцю утворення виділяють: морські, лагуні і континентальні фації. Серед морських фацій є прибережні, мілководні і глибоководні, а на суходолі виділяють групи прісноводних і наземних фацій.

Якщо в осадочних одновікових породах одного походження є шари різного речовинного складу (наприклад, піщаного, глинистого, вапнякового і т. д.), то їх називають літологічними фаціями. Такі фації простежують при гідрогеологічних дослідженнях, пошуках  нафти і газу та інших корисних копалин.  Виділяють також різні фації в метафорфічних і магматичних породах.

В чому ж суть фаціального аналізу? Як конкретно підійти до реконструкції фізико-географічних умов минулих геологічних епох?

Суть фаціального аналізу полягає в порівнянні давніх фацій з аналогічними сучасними.

БІЛЕТ 2.

1. Система методів суспільної географії.

Метод науки має місце, так само, як і об’єкт науки та предмет. Усі методи суспільної географії між собою пов’язані. Вони утворюють систему. Вчення про особливості застосування окремого методу чи системи методів –це методика. Алгоритм – якщо сукупність строго послідовна від початку дослідження до одержання результатів. Головна вимога до методі у суспільні й географії, окрім націленості, детермінованості, результативності, надійності, ясності, економічності , це відповідність методу об’єктові дослідження і рівню пізнання. Філософські принципи, що застосовуються руху і розвитку, історизму, причинності, сходження від абстрактного до конкретного, взаємозв’язку.

Групи методів суспільної географії: філософські, загальнонаукові, конкретнонаукові. Філософський метод є всезагальним, бо застосовується у всіх науках. Загальнонаукові методи є традиційні та сучасні (модерні). Традиційні: спостереження, аналіз і синтез, індукція та дедукція, узагальнення та абстрагування, порівняння та аналогія. Порівняльним методом успішно замінюють метод експерименту. Порівняння –пошук спільних та відмінних рис географічних об’єктів. Порівняльно-історичний метод –коли одну і ту ж систему досліджуємо у різні періоди. Деякі методи мають свою конкретизацію, наприклад метод спостереження у географії, геології і біології конкретизується як польовий. Абстрагування часто виступає як метод генералізації –усунення під час дослідження другорядних властивостей. Модерні: моделювання, системний, формалізація, аксіоматико-дедуктивний. Моделювання здійснюємо, коли досліджуємо об’єкт не в натурі, а через модель. Моделлю у географії може бути план, карта, графік, копія, матриця та ін. модель є аналогом до досліджуваного об’єкта. Є два типи моделей - предметні (натурні, фізичні та електронні)і знакові (образно-знакові –карта, аерознімок та формально-знакові – математичні, статистичні та ін.). Формалізація – вивчення обєтів шляхом відображення їхнього змісту, структури, форми у знаковому вигляді, з допомогою штучних мов. Наприклад, математичне моделювання. Системний підхід –обєкт як система, ознаки системи: цілісність, склад. з множини елементів, вони пов’язані, має над системи, виконує властиву їй функцію, елементи формують підсистеми і т.д. Системний підхід буває двох видів: системного аналізу та системного синтезу. Ідеалізація – метод, що включає також абстрагування, моделювання та аналогію. Ідеальні моделі у суспільній географії – це ідеальне місто Н. Блажко, ідеальний ландшафт Б. Родомана (у вигляді шестикутної зірки), ідеальний енергопромисловий цикл тощо. А-д. метод базується на на визначенні аксіом.

Конкретно наукові методи: картографічний метод –складання картографічних моделей та одержання інформації із готових шляхом їх аналізу та перетворення . Карта, як образно-знакова модель має властивості: двовимірність мови, синоптичність, умовний знак –код. Конкретне дослідження передбачає складання тематичних карт. Є два етапи картографічного моделювання: перший – складання карт, атласів, серій карт і т.д. Для карти важлива науковість, 2-ий: використаннч карт для одержанняноовї інформації через зчитування. Польові дослідження – різні способи його застосування: суцільний, вибірокий, маршрутний. Це міждисциплінарний метод. У сусп. географії найчастіше досліджують симплекси – це с.г., пром., транспортн. підприємства, заклади сфери послуг або первинних форм територіального зосередження суспільства - населених пунктів, промислових кущів, вузлів і т.д. Дистанційні методи – одержання наукових висновків шляхом аналізу і синтезу аерокосмічн. знімків. Під час дистанційного фотографування земної поверхні відбувається генералізація інформації Обсяг зафіксованої інформації залежить від висоти знімання. Метод ААА –аналіз аналогових ареалів-вивчення подібних об’єктів шляхом їх порівняння, коли знання про один з них є достовірним. В основі –метод порівняння. Вивчаються перше- риси спільності, друге –риси відмінності. Балансовий метод –баланс трудових ресурсів, міграційний баланс, балнси палива, транспортний балан, баланс прибуктів та видатків населення. Спеціальні методи: галузевий підхід засіб вивчення компонентної структури ТВК регіону чи національного комплексу, є міжгалузевий метод-окрема галузь трактується як компонент міжгалузевого комплексу. Міжгалузевий комплекс – це сукупність кількох галузей, пов’язаних за функцією, використанням ресурсів або за розв’язанням певної територіальної проблеми. Метод енерговиробничих циклів(ЕВЦ) - Колосовський –метод призначений для визначення компонентної структури ТВК великих економічних районів з метою їх типізації. ЕВЦ – сукупність виробничих процесів, що послідовно розгортаються у великому економічному районі на основі поєднання певного виду сировини або енергії , починаючи ід їх виготовлення і закінчуючи виробництвом продукції, придатної для кінцевого споживання. Метод ТВК застосовується для изначення функціональної структури економічних районів. Районний метод – районування.