Кортежне представлення систем.

В іншому трактуванні систему можна розглядати, як сукупність елементів, яка володіє наступними ознаками:

1) зв’язками, які дозволяють через переходи по них від елемента до елемента з’єднати два будь-яких елемента сукупності (зв’язність системи);

2) властивістю (призначенням, функції), відмінною від властивостей окремих елементів сукупності (функція систем).

Назвемо ознаку 1) зв’язністю системи, а 2) – її функцією. Виходячи з цього визначення найбільш простим є "кортежне" представлення системи (тобто “послідовність у вигляді перечислення”):

: {{M}, {u}, F}, (1.3)

де  – система, {M} – сукупність елементів; {u} – сукупність зв’язків; F – функція системи. Запис (1.3) розглядається як найбільш простий опис змісту системи.

Модульний поділ системи.

Група елементів системи, яка описується тільки своїми входами і виходами і яка володіє певною цілісністю, називається модулем. Система може представлятися набором модулів і сама розглядатися як модуль. Модульна побудова системи, як правило, визначає її декомпозицію. Нерідко вона визначає і структуру. Однак значення поняття модуля в системному аналізі і суміжних з ним дисциплінах ще ширше. Ділення системи на модулі – це зручний і найбільш розповсюджений прийом роботи з штучними системами, включаючи їх створення (проектування), перевірку, налагоджування, вдосконалення. Саме модульна побудова системи разом з принципом введення все більш великих модулів при збереженні об’єму входів і виходів, який спостерігається, дозволяє розглядати різної системи складності. Прикладами реалізації цього положення на практиці є створення з сотень тисяч елементів (матеріальних, інформаційних, енергетичних) обчислювальних машин, а також створення інформаційних систем і обчислювальних мереж, які охоплюють цілий ряд країн, включаючи їх багаторівневе програмне забезпечення. Розробка таких систем звичайно йде “зверху”, з продумуванням призначення, входів і виходів модулів верхнього рівня, і далі спускається вниз, все в більшій степені деталізуючи систему.

Опис систем, структура і ієрархія.

Структурою системи називається її розбиття на групи елементів із вказуванням зв’язків між ними, яка не змінюється за весь час розгляду і дає уявлення про систему в цілому. Розбиття може мати матеріальну (речову), функціональну, алгоритмічну та іншу основу. Групи елементів в структурі звичайно виділяються по принципу простих або відносно більш слабких зв’язків між елементами різних груп. Структуру системи зручно представляти у вигляді графічної схеми, що складається з модулів (груп) і ліній (зв’язків), які з’єднують їх. Такі схеми називаються структурними. Ієрархією називають структуру з наявністю підлеглості, тобто нерівноправних зв’язків між елементами, коли вплив в одному з напрямків здійснює набагато більшу дію на елемент, ніж іншому. Види ієрархічних структур різноманітні. Серед них зустрічаються такі, як кільцеві (перший елемент домінує над другим, другий – над третім і т.д., але останній – над першим) чи домінування, які змінюють напрямок. Але основних, важливих для практики ієрархічних структур всього дві – деревоподібна і ромбоподібна. Деревоподібна структура найбільш проста для аналізу і реалізації. В ній майже завжди зручно виділяти так звані ієрархічні рівні – групи елементів, які знаходяться на однаковому (по числу проміжних елементів) віддаленні від верхнього (головуючого) елемента. Ромбоподібна структура веде до подвійної (деколи і більше) підлеглості, звітності, приналежності нижнього елементу. В техніці – це участь даного елементу у роботі більш ніж одного вузла, блока, використання одних і тих же даних чи результатів вимірювань в різних задачах.