95. Різновиди спілкування

Спілкування як соціальне явище охоплює всі сфери суспільного буття та діяльності людей і може бути охарактеризо-ване за різними параметрами, а саме: залежно від контингенту учасників, тривалості стосунків, міри опосередкування, заверше-ності, бажаності тощо.

Залежно від контингенту учасників виокремлюють спілку-вання міжособистісне, особистісно-групове та міжгрупове.

Міжособистісне спілкування характерне для первинних груп, в яких усі члени підтримують між собою безпосередні кон-такти і спілкуються один з одним. Особливості спілкування виз-начаються змістом і цілями діяльності, що їх реалізує група.

Особистісно-групове спілкування спостерігається тоді, коли одну із сторін спілкування репрезентує особистість, а іншу —

група. Таким є спілкування вчителя з класом, керівника з колек-тивом підлеглих, оратора з аудиторією.

Міжгрупове спілкування передбачає участь у цьому процесі двох спільнот, кожна з яких обстоює власну позицію, дома-гається власних цілей, або ж обидві групи намагаються дійти зго-ди щодо певного питання, досягти консенсусу. Через гострі супе-речності щодо обговорюваного питання може виникнути міжгру-повий конфлікт. У міжгруповому спілкуванні кожна особистість постає як виразник колективного інтересу, активно його об-стоює, добираючи для цього засоби, що найповніше відбивають колективну позицію.

Спілкування може відбуватись як взаємодія сторін, між яки-ми встановлюється комунікативний зв’язок, коли співрозмовни-ки безпосередньо сприймають один одного, встановлюють кон-такти й використовують для цього всі наявні у них засоби. Таке спілкування характеризується як безпосереднє. У безпосеред-ньому спілкуванні функціонує багато каналів зворотного зв’язку, що інформують співрозмовників про ступінь ефективності спілкування.

Опосередковане спілкування — це комунікація, в яку вхо-дить проміжна ланка — третя особа, технічний засіб або ма-теріальна річ. Опосередкування може бути репрезентоване теле-фоном як засобом зв’язку, написаним текстом (листом), що адре-сований іншій особі, чи посередником. Міра опосередкування у спілкуванні може бути різною залежно від засобів, що викори-стовуються для досягнення цієї мети.

На характер спілкування істотно впливає час, упродовж яко-го триває процес. Регламент — це своєрідний каталізатор змісту та способів спілкування. Саме він створює ситуацію, коли не-обхідно висловлюватися так, щоб «словам було тісно, а думці просторо». Короткочасним є спілкування, що виникає із ситу-аційних потреб діяльності чи взаємодії й обмежується розв’язан-ням локальних комунікативних завдань. Такими різновидами спілкування є консультація з певного конкретного питання, обмін враженнями з приводу актуальних подій тощо.

Довготривале спілкування — це взаємодія в межах однієї чи кількох тем, обмін розгорнутою інформацією щодо змісту пред-мета спілкування. Тривалість комунікативних зв’язків визна-чається цілями спілкування, потребами взаємодії та характером інформації, якою оперують співрозмовники. Спілкування вваЧастина III. Діяльність

жається завершеним, коли повністю вичерпано зміст теми, при-чому його учасники однозначно оцінюють результати взаємодії як вичерпні.

При незавершеному спілкуванні зміст теми розмови зали-шається нерозкритим до завершення спілкування і не відповідає очікуванням сторін. Незавершеним спілкування може бути з об’єктивних причин, коли між співрозмовниками виникають просторові проблеми (роз’єднаність людей) або проблеми щодо засобів зв’язку та стосовно інших необхідних умов для підтриму-вання контактів. До суб’єктивних причин належать заборона, не-бажання комунікаторів продовжувати спілкування, усвідомлен-ня необхідності припинити спілкування. Залежно від ситуації, характеру та цілей спілкування його класифікують також за іншими критеріями