15. Чергування приголосних фонем. Історичні чергування приголосних фонем.

Г,к,х чергуються із ж,ч,ш. Г-ж (друг- друже), к-ч( морока- морочити), х-ш(вухо-вушко), г,к,х чергуються із з’,ц’,с’; г-з’(нога-нозі), к-ц’(річка-річці), х-с(муха-мусі). Г-ж: могти-можу, к-ч: плакати-плачу, х-ш: колихати-колишу, х-дж: ходити-ходжу, т-ч:світити-свічу, з-ж: возити-вожу, с-ш: косити-кошу, зд-ждж: їздити-їзджу, ст.-шч: мастити-мащу. Б-бл: любити-люблю, в-вл: ловити-ловлю, м-мл: ломити-ломлю, ф-фл: графити-графлю.

17.Чергування у-в, і-й.

Позиційні чергування- залежать від позиції звука у слові. [Е]-[и]: [приᵉнесеᵘниᵉῘ- неᵘси-ниᵉси-ниси];[и]-[е]: [житиᵉ-жиᵉла-жела]. Особливо важливим є чергування [у]-[ў]( на письмі у-в), [і]-[Ῐ]( на письмі і-й). У пишеться: на початку слова перед приголосним(усім); між приголосними( Виріс у місті); на початку речення перед приголосним ( У полі..); незалежно від закінчення попереднього слова перед наступним в,ф, а також перед сполученням літер льв, св.,тв.,хв., і подібними( ходимо у валянках); після паузи, позначеної на письмі комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужками, лапками, перед приголосним( …подруга, учитель початкових класів). В пишеться: між голосними( поїхала в одесу); на початку речення перед голосними( в америці); після голосного перед більшістю приголосних( крім в,ф, св.,тв.,хв., і под..) ( розгубився в складній ситуації). У-В не чергуються: у словах, що вживаються тільки з в або з у(вдача, управа); у власних іменах та словах іншомовного походження( Урал, Власов).

І пишеться: після приголосного або паузи( на письмі- крапка, кома , крапка з комою..) перед словами , що починаються на приголосний( А я дивлюся і серцем лину.); на початку речення( і враз усе стихло); при зіставленні понять( батьки і діти); перед словом, св.,тв.,хв., починається на й, є, ї, ю, я( була і їжа, і питво). Й пишеться: між голосними( Ольга й Олена); після голосного перед приголосним( ходила й покрикувала). І-Й чергуються у словах, щоб уникнути збігу приголосних, важливих для вимови(іти-йти). У поетичній мові інколи можуть порушуватись правила чергування.

18. Подовження і подвоєння приголосних. Механізм утворення та розрізнення.

Подвоєння відбувається при збігові однакових приголосних звуків що належать до різних частин слова(морфеми): префікс закінчується , корінь починається таким же звуком ( оббити); корінь закінчується на [н],[н’] суфікс починається таким же звуком(денний); у наголошений прикметникових суфіксах –енн-, -анн-( страшенний); основа дієслова закінчується на-с, за яким іде суфікс –ся( піднісся); у складноскорочених словах при збігові однакових приголосних( заввідділом). Подовження виникло в наслідок збігу звуків д,т,з,с,ж,ш,л,н,ч і уподібнилися у таких групах слів: в іменниках сер.роду ІІ відміни(знання); у деяких іменниках чол.. та жін.. роду І відміни (стаття); у деяких прислівниках( зрання); в Ор. відмінку імен. Жін..роду однини ІІІ відміни(тінню); у формах дієслова лити (ллю).

19. Спрощення в групах приголосних.

Збіг кількох приголосних утрудняє вимову, а тому важкі для вимови групи приголосних фонем мають здатність спрощуватись. [Ждн]-[жн](тиждень-тижня); [зон]-[зн](виїздити-виїзний); [стн]- [сн]( чесний); [стл]-[сл](щасливий); [слн]-[сн](ремісник); [стц]-[сц](місце); [лнц]-[нц](сонце); [рдц]-[рц](серце); [сткл]-[скл](скло); [рнч]-[нч](горчар); [скн]-[сн](тиснути); [зкн]-[зн](бризнути). Винятки: кістлявий, пестливий, хвастливий, звістці, компостний, баластний, контрастний, туристський, форпостний, студентський, частці.