90.Формування та розвиток здібностей.

Природну основу розвитку здібностей становлять задатки - природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи й мозку, які проявляються в типологічних особливостях людини. Однак задатки є лише передумовою здібностей. Тільки своєчасний вияв і розвиток задатків людини через виховання приводить до формування у неї здібностей. Для цього найчастіше застосовують систематичні тренування, які передбачають активне включення в діяльність.

Першою ознакою зародження здібностей є нахил - стійка орієнтованість індивіда на певну діяльність, якою він прагне займатися. Справжній нахил поряд з тяжінням до діяльності призводить до швидкого досягнення високих результатів. Хибний нахил, на відміну від справжнього, може виявлятися у споглядальному ставленні до чогось або, незважаючи на активне захоплення, дає посередні результати.

Окрім задатків, важливе значення для розвитку здібностей має врахування у виховному процесі сенситивних періодів формування функцій. Кожна дитина в своєму розвитку проходить періоди підвищеної чутливості до певних виховних впливів, до засвоєння тих чи інших видів діяльності. Наприклад, у віці двох-трьох років дитина інтенсивно оволодіває мовою оточення, яка згодом стає для неї рідною. Важливо підкреслити, що періоди особливої готовності до оволодіння певними видами діяльності рано чи пізно закінчуються. І якщо та чи інша функція не була розвинена у сензитивний період, то згодом її розвиток стане ускладненим, а то й зовсім неможливим. Саме тому, люди, які прагнуть вивчити іноземну мову у дорослому віці, докладають багатьох зусиль, але майже ніколи не володіють нею краще ніж рідною.

Специфічним видом розвитку здібностей особистості є її психологічна підготовка до того чи іншого виду діяльності. Наприклад, психологічна готовність особистості до професійної діяльності передбачає сформованість у неї знань й умінь з фаху, а також певних моральних і емоційно-вольових якостей.

Якісний аналіз здібностей спрямований на виявлення таких індивідуальних характеристик людини, які є необхідними для ефективного здійснення будь-якого конкретного виду діяльності. Кількісні виміри здібностей характеризують міру їх наявності.

Для оцінки рівня розвитку здібностей досить широко використовують різноманітні тести (тести досягнень, тести інтелекту, тести креативності тощо). Дослідження конкретно-психологічних характеристик різних здібностей дозволяють виділити загальні якості індивіда, які відповідають вимогам не одного, а багатьох видів діяльності (наприклад, інтелект), а також спеціальні якості, що відповідають більш вузькому колу вимог конкретної діяльності (спеціальні здібності). Урахування рівня розвитку здібностей під час вибору професії та при доборі кадрів сприяє підвищенню ефективності діяльності людини й ступеня її задоволеності результатами своєї діяльності.

91.Поняття про спілкування

Спілкування це соціальне явище, яке виникає в процесі сульспільно трудової діяльності, як потреба «людей сказати щось одне одному», суспільна сутність спілкування виявляється в його змісті, функціях, формах, способахі мотивах.

Первинним у спілкування є матеріальне, довкіля, світ живих людей умови діяльності, в яке включене мпілкування, ситуація і засоби спілкування. Матеріальне спілкувння визначає ідеальне психічне: мета мотиви, плани, програми думки, почуття засоби прагнення, психічни стан.

Психологічні сторони спілкування можна зрозуміти лише на підставі аналізу конкретних проявів матеріальної сторони спілкування. Спілкування переважно включено в практичну взаємодію людей «спільна праця навчання гра» і забезпечує планування здійснення і контрроль їхньої діяльності разом з тим спілкування задоольняє особливу потребу людини в контакті з іншими людьми і повязане з виникненям почуття радості. Прагенння до спілкування нерідко посідає значне а той провідне місце серед мотивів спільної практичної діяльності.

Змістом спілкування є наукові та побутові знанння навички та уміння сама людина «зовнішній вигляд особливості характеру манера поведінки тощо » або ж колективне розвязування якогось завдання . Діяльність . Ставлення та стосінки які наповнюють спілкування надають йому своєрідності певного емоційногг забарвлення, диктують засоби і манеру спількування. Від того, які складаються стосунки , залежить уся система спілкування особистості. Конкретних тем для спілкувння в кожного безліч. І що вони різноманіші , що ширше коло спілкування людини, тобагатша і змістовніша сама особистість.

Проте факт мовчання людини не є «неспілкуванням», оскільки її мовчання для інших людей є красномовним, кумунікативним сигналом. Окрім того, в цей час людина мислить, а це вже контакт з уявним співрозмовником.