90. Відмежування суброгації від регресу та цесії. Основні роботи:

1. Годэмэ Е. Общая теория обязательств / Пер с франц. Новицкого И.Б. - М.: Юрид. изд-во Мин. юстиции СССР, 1948. – С.471.

2. Л. Жюллио де ла Морандьер. Гражданское право Франции / Пер. с франц. Флейшиц Е.А. – М., 1960 – Т.2. – С. 547.

3. Новицкий И.Б. Регрессные обязательства между социалистическими хозяйственными организациями. – М.: Госюриздат, 1952;

4. Шевченко Г.Н. Регрессные обязательста в отношениях между социалистическими организациями. – Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1990;

5. Юдельсон К.С. Регрессное обязательство в основных институтах советского гражданского права // Ученые записки Свердл. юрид. ин-та. – 1945. – Вып. 1. – С. 70-154;

6. Юдельсон К.С. Основные проблемы права регресса в советском праве // Ученые труды ВИЮН. – 1947. - Вып 9. – С. 178-238

Основний матеріал

Із введенням інституту суброгації з особливою актуальністю постало питання про його співвідношення з регресом та цесією.

Регрес і суброгація, хоча і переслідують одну і ту ж мету, а саме: повернення виконаного за рахунок боржника, проте суттєво різняться як за підставами виникнення, так і юридичними наслідками:

1. при застосуванні регресної моделі побудови правовідносин необхідно визнавати припинення основного зобов’язання і виникнення нового – регресного.

Ні один із цивільних кодексів, що діяли на території України, в тому числі і чинний ЦК України, не містили норм, безпосередньо присвячених регресу. Разом з тим про регрес мова йде в багатьох спеціальних статтях ЦК України, при цьому законодавець використовує терміни «регрес» або «зворотна вимога» як тотожні. Наприклад, у ст. 544 ЦК України передбачено право боржника, який виконав солідарний обов’язок, на зворотну вимогу (регрес) до інших боржників; право на зворотну вимогу (регрес) надано також ст. 569 ЦК України гаранту в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові; згідно із ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі сплаченого тощо.

Відсутність визначення інституту регресу на законодавчому рівні та поряд з цим зручність та систематичність застосування його на практиці спричинили досить значну увагу з боку науковців. Безпосередньо проблемам регресних зобов’язань були присвячені роботи А.Х.Гольмстена, І.Б.Новицького, К.С.Юдельсона, Г.М.Шевченко та ін., в яких регресне зобов’язання розглядається як окремий інститут зобов’язального права; як самостійне, абсолютно незалежне від основного договору зобов’язання, що виникає лише після припинення першого.

При застосуванні конструкції суброгації головне зобов’язання не припиняється, а продовжує існувати;

2) у правових системах, де суброгація є усталеним правовим інститутом, її розглядають як засіб захисту інтересів третіх осіб, що виконали чуже зобов’язання, застосовуваний лише у виключних випадках, які користуються особливим покровительством закону. Закон визнає, що solvens (особа, яка сплачує борг) може пред’явити до боржника той же позов, який належить кредитору з усіма його гарантіями і додатковими правами. У цьому полягає велика вигода особи, що виконала зобов’язання боржника, яка вступає в усі права кредитора. Описуючи юридичну природу суброгації, Жюлліо де ла Моранд’єр писав, що «зважаючи на практичні переваги платежу із вступом у права кредитора закон допускає, щоб вимога, погашена по відношенню до кредитора, який отримав виконання, не припинялася для боржника і переходила до особи, яка замість боржника здійснила платіж». Регресний позов подібних функцій не виконує;

Головна відмінність суброгації від цесії полягає у наступному. При цесії цесіонарій набуває право вимоги в повному обсязі, якою б не була ціна, сплачена за його придбання. Наприклад, коли право вимоги на суму 10000 грн. було уступлено за 5000 грн., цесіонарій стає кредитором боржника на суму 10000 грн. У випадку із суброгацією все відбувається зовсім по-іншому. Мета суброгації полягає в тому, щоб просто гарантувати захист інтересів особи, яка виконала чуже зобов’язання, щоб надати їй можливість повернути сплачене. Відповідно вона вступає в права кредитора тільки в межах виконаного.

140