Лекція 6. Тема: побудова виробничої структури підприємства
План
1. Виробничий процес і його структура
2. Виробнича структура підприємства і організація виробництва у просторі.
1. Виробничий процес і його структура
Процес виробництва продукції – це сукупність взаємопов’язаних процесів праці і природних процесів , в результаті яких вихідні матеріали і напівфабрикати перетворюються в готову продукцію.
Процес виготовлення окремої деталей, або окремий складальний процес із кількох послідовних операцій називається простим процесом.
Організація виробництва полягає в забезпеченні раціонального поєднання в просторі і часі основних, допоміжних і обслуговуючих процесів , а також людей і речових елементів виробництва.
Склад і взаємозв’язок основних, допоміжних і обслуговуючих процесів становить структуру виробничого процесу.
Класифікація виробничих процесів відбувається по таким класифікаційним ознакам:
Залежно від призначення процеси поділяються на:
а) основний;
б) допоміжний;
в) обслуговуючий.
Залежно від характеру технологічних операцій розрізняють:
а) заготівельний процес;
б) оброблювальний процес;
в) складальний.
За ступенем автоматизації виробничі процеси поділяються на:
а) ручний;
б) механізований;
в) автоматизований;
г) автоматичний.
За характером об’єкта виробництва:
а) простий процес;
б) складний.
2. Виробнича структура підприємства і організація виробництва у просторі
Поєднання частин виробничого процесу в просторі забезпечується структурою підприємства, під якою слід розуміти склад підрозділів, що входять до даної виробничої ланки, а також форми їх взаємозв'язку.
Залежно від охоплення стадій життєвого циклу виробів є комплексна і спеціалізована структура підприємства. Комплексна структура орієнтується на цикл "ідея - виробництво - споживання"; спеціалізована структура передбачає зосередження підприємства на окремій стадії життєвого циклу виробу, як правило, на випуску продукції, включаючи всі необхідні для цього підрозділи.
Виробнича структура підприємства залежить від цілого ряду факторів: характеру продукції та методів її виготовлення, обсягу випуску продукції, рівня і форм спеціалізації та кооперування підприємства.
Рис. 6.1.Фактори, які впливають на виробничу структуру підприємства.
В основі організації цехів і дільниць лежить принцип спеціалізації, згідно з яким виділяють цехи (дільниці), з технологічною і предметною спеціалізацією.
При технологічному принципі спеціалізації дільниці включають робочі місця й устаткування, призначені для виконання окремих технологічних операцій (дільниці фрезерної, токарної, шліфувальної обробок тощо). Номенклатура деталей, які виробляються на таких дільницях, різноманітна, і характерна для одиничного й дрібносерійного виробництва.
При предметному принципі спеціалізації створюють виробничі підрозділи, за якими закріплюють виготовлення деталей чи виробів обмеженої номенклатури. Устаткування відповідає технологічному процесу і розміщується за принципом прямоточності.
Створення цехів і дільниць, які спеціалізуються на випуску обмеженої номенклатури виробів, доцільне при великих обсягах їх випуску, оскільки лише у цьому випадку переналагодження устаткування не спричинить значних втрат часу.
Основні цехи поділяються на: заготівельні, оброблювальні, складальні і фасувальні.
Заготівельні цехи призначені для виготовлення заготовок і підготовки матеріалів, які підлягатимуть подальшій обробці в інших цехах або їх можна реалізувати іншим підприємствам як напівфабрикат. До цехів заготівельної стадії відносяться: ливарні, ковальські, пресові, розкрійно-заготівельні, металоконструкцій тощо.
В умовах ринку і об'єктивно поглиблених процесів спеціалізації та кооперування утворюються спеціалізовані заготівельні малі підприємства, які здатні ефективно і швидко адаптуватися до мінливих ринкових коливань.
До складу цехів оброблювальної стадії входять: механооброблювальні (механічні), термічні, деревооброблювальні, металопокриття (гальванічні) і фарбувальні цехи.
Цехи складальної стадії включають цехи складання окремих складальних одиниць і загального складання, випробувальні цехи, зварювально-складальні та інші. Такий поділ цехів за стадіями виробничого процесу є досить умовним, оскільки є цехи, в яких можливе поєднання оброблювальних операцій із складальними (механоскладальний цех).
Допоміжні цехи, включають: інструментальні, ремонтні, енергетичні, модельні, електроремонтні, тарні, дослідні та інші цехи.
Для обслуговування основних і допоміжних цехів на підприємствах створюються загальногосподарські служби виробничого призначення: складське господарство, енергетичне господарство, транспортне господарство, центральна заводська лабораторія тощо.
Сукупність допоміжних і обслуговуючих цехів та підрозділів утворюють виробничу інфраструктуру підприємства, яка розвивається за своїми специфічними організаційними принципами.
Виробнича структура буде ефективною, якщо забезпечить:
максимальну прямоточність предметів праці;
мінімізацію транспортних витрат, яка досягається використанням технологічного транспорту;
виділення в особливі та окремі групи цехів з однорідним характером виробництва і однаковими умовами праці;
врахування характеру технологічних процесів цехів, які розміщують поруч;
можливість швидкого перепланування у випадку ринкової переорієнтації підприємства.
Виробнича структура підприємства при її умовній сталості має бути гнучкою і мати змогу змінюватися під впливом зміни номенклатури і обсягу продукції, появі нових технологій та інновацій в організації виробництва, розвитку спеціалізації та кооперування. Однак, важливо, щоб вона забезпечувала оптимальне поєднання в часі й просторі всіх ланок виробничого процесу.