Радіотелефони.

Радіотелефони є системою, що складається з бази, до якої під'єднані лінії від міської АТС, і однієї або декількох бездротових трубок які можуть переговорюватися як між собою, так і дзвонити по зовнішніх лініях. Сучасні радіотелефони працюють на частотах 1880—1900 Мгц (стандарт DECT). Раніше були поширені бездротові телефони, що працюювали на частотах 39-40 Мгц, 900 Мгц, 2400 Мгц.

Радіус дії (у стандарті DECT) становить приблизно 50—300 метрів, де найбільше число визначається зоною прямої видимості.

Існує додаткове розширення стандарту DECT — стандарт GAP (Generic Access Profile), прийнятий влітку1996. Він забезпечує сумісність радіотелефону з устаткуванням інших виробників, що задовольняє тому ж стандарту DECT/GAP. Наприклад, з тими телефонами, які підтримують стандарт DECT/GAP, можна використовувати трубки від будь-якої іншої моделі, що підтримує цей стандарт. Специфіка цього стандарту в тому, що при взаємодії трубок різних виробників деякі функції можуть бути не активними.

Найбільшого поширення набули радіотелефони Siemens (лінійка Gigaset) і Panasonic.

2.4 Сотовий телефон

2.5 Пейджер

Пейджер (від англ. page - сторінка) — приймач персонального виклику. Пейджер влаштований так, що дозволяє отримувати повідомлення, що посилаються по пейджинговій мережі. Для того, щоб відправити повідомлення на пейджер, треба набрати телефон оператора, повідомити номер або назву абонента і продиктувати повідомлення. Кожному пейджеру в системі присвоюється індивідуальний код, службовцем своєрідною адресою, за якою передана інформація потрапляє до потрібного абонента. Повідомлення для передачі надходить по телефону або електронною поштою до оператора системи, який направляє його по радіоканалу в пейджингову мережу із зазначенням індивідуального коду одержувача. Прийом повідомлення можливий тільки пейджером - власником даного коду. Обсяг переданої інформації може досягати декількох сотень знаків, тривалість передачі - кілька секунд. Пейджер має пам'ять, що дозволяє записувати прийняті повідомлення і потім переглядати їх у будь-який зручний для користувача час. Він істотно дешевше мобільного телефону і дуже зручний у випадках, коли двосторонній зв'язок необов'язковий, наприклад для виклику аварійних бригад при аваріях на лініях електропередач, на газо- і нафтопроводах, для зв'язку з відпочиваючими на дачі за відсутності телефону, для сповіщення жителів прибережних селищ про насування шторму.

Перший у світі пейджер випустила компанія Motorola в 1956 році. Перші пейджери взяли на озброєння працівники лікарень та менеджери. Потім пейджерами обзавелися всі, хто хотів бути завжди доступним.

У РФ пейджери були досить популярні в 1990-х роках. У 1993-97 роки вони були модним аксесуаром і ознакою успішності, а в 1997-99 роки поширилися практично повсюдно і стали буденними.

На початку 2000-х у зв'язку з поширенням мобільних телефонів і зниженням вартості послуг мобільного зв'язку і SMS, пейджери практично зникли з ужитку.