1 .Дайте характеристику розподілу і використанню прибутку згідно зі стандартами бухгалтерського обліку.

Основним узагальнюючим показником діяльності підприємства є чистий прибу-ток. У ринкових умовах максимізація чистого прибутку — головне завдання фінан-сового менеджменту.

Різниця між різними видами доходів і прибутків (кредит рахунка 79 «Фінансові результати») і різними видами витрат (дебет рахунка 79 «Фінансові результати») є кінцевим фінансовим результатом діяльності підприємства. Таким чином, якщо кре-дитовий оборот рахунка 79 «Фінансові результати» більший за дебетовий, то на суму різниці обліковується нерозподілений прибуток звітного періоду. У випадку, якщо дебетовий оборот рахунка 79 «Фінансові результати» більший від кредитового обо-роту, тобто підприємство здійснило більше витрат, ніж отримало доходів, то таке під-приємство має непокриті збитки.

Нерозподілений прибуток — це частина чистого прибутку, що отриманий за пев-ний період і підлягає розподілу.

Рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» призначений для об-ліку нерозподілених прибутків або непокритих збитків. Кредитове сальдо рахунка означає наявність нерозподіленого прибутку, дебетове — непокритих збитків.

Напрями розподілу нерозподіленого прибутку визначаються власниками під-приємства або їхніми уповноваженими органами згідно з установчими документами. Нерозподілений прибуток може розподілятися у вигляді дивідендів власникам акцій акціонерних товариств у розмірах, що обумовлені установчими документами та збо-рами акціонерів. Одним з головних завдань фінансового менеджменту акціонерних товариств є пошук оптимальних шляхів розподілу прибутку. Важливим принципом є забезпечення можливості реінвестування прибутку. Іншими напрямами розподілу прибутку є: поповнення статутного капіталу, створення резервного капіталу, нараху-вання частини премій за облігаціями тощо. Крім того, прибуток є основним фінансо-вим джерелом реалізації соціальних програм.

Використання прибутку в поточному періоді відображається за дебетом субра-хунку 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді».

Первинними документами обліку використання прибутку слугують довідки та розрахунки бухгалтерії.

Аналітичний облік за субрахунком 443 «Прибуток, використаний у звітному пе-ріоді» ведеться за напрямами використання. За всіма аналітичними позиціями облік ведеться наростаючим підсумком з початку року.

2.Охарактеризуйте організацію оборотних коштів підприємств

Оборотні кошти під-ств можна згрупувати за 3 ознаками:

1. Залежно від участі їх у кругообігу коштів;

2. За методами планування, принципами організації і регулювання;

3. За джерелами формування.

Система організації оборотних коштів передбачає:

1. надання під-ствам самостійності що до розпорядження і керування оборотними коштами.

2. визначення планової потреби в оборотних коштах за окремими елементами і підрозділами та їхнього розміщення.

3. корегування розрахункових і чиних нормативів з огляду на ті вимоги господарювання що змінюються, тобто обсяги виробництва, цін на сировину та матеріали.

4. оптимізацію структури джерел формування оборотних коштів, що означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів залучених коштів у розмірах , що забезпечують нормальний фінансовий стан під-ства.

5. контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів, тобто постійний аналіз ефективності кругообігу коштів, що використовується до прискорення їх обороту.

Білет № 21

1. У чому полягає сутність прискореного методу нарахування амортизаційних відрахувань? Переваги виробничого методу амортизації: простота, раціональність та систематичність. Він створює також кращий рівень взаємозалежності суми зносу, який відноситься до витрат, з отриманими доходами у випадках, коли актив використовується в різні звітні періоди нерівномірно. Однак, не дивлячись на свої переваги, популярності він не завоював, оскільки не так багато підприємств можуть однозначно визначити участь того чи іншого активу в створенні продукту (наданні послуг). Недоліки виробничого методу амортизації: трудомісткість та обмеженість у використанні. Метод нарахування амортизації пропорційно випуску виробленої продукції можуть називати і методом одиниць виготовленої продукції. Прискорене нарахування амортизації означає такий порядок нарахування суми амортизації (зносу), за яким передбачається нарахування найбільшої суми амортизації на перших етапах експлуатації капіталу. Сума поступово зменшується із зменшенням періоду використання основного засобу. Метод До них належать методи списання вартості за сумою чисел (кумулятивний), зменшення залишкової вартості та подвоєного зменшення залишкової вартості. Сутність методів прискореного нарахування амортизації полягає в тому, що без скорочення встановлених нормативних термінів служби основних засобів підприємствам дозволяється проводити амортизаційні відрахування в підвищених розмірах.

2. Охарактеризуйте джерела формування оборотних коштів. Оборотні засоби (оборотний капітал) - це частина капіталу підприємства, вкладеного в його поточні активи, сукупність оборотних виробничих фондів, фондів обігу, авансованих для забезпечення поточної діяльності. У сфері виробництва - це: виробничі запаси; паливо; тара; малоцінні і швидкозношувані предмети; тварини на вирощуванні і відгодівлі; витрати майбутніх періодів; незавершене виробництво. У сфері обігу: товарна продукція; кошти в розрахунках та в цінних паперах; грошові кошти в касі, банку. У практиці планування, обліку та аналізу оборотний капітал групується за такими ознаками залежно від: функціональної ролі в процесі виробництва - оборотні фонди і фонди обігу; практики контролю, планування і управління - нормовані і ненормовані оборотні засоби; джерел формування оборотного капі галу - власний оборотний капітал і позичений оборотний капітал; ліквідності - абсолютно ліквідні засоби, швидкореалізовувані оборотні засоби, важкореалізовувані оборотні засоби; ступеня ризику від вкладення капіталу - оборотний капітал з мінімальним, малим, середнім, високим ризиком вкладення; стандартів обліку і відображення в балансі підприємства - оборотні засоби в запасах, грошові кошти, розрахунки та Інші активи; На основі такого поділу джерела формування оборотних засобів є: а) власні; б) позичені; в) залучені (тимчасове використання частини коштів інших підприємств). До них належать: кредиторська заборгованість постачальникам, строк оплати яких не настав; заборгованість робітникам і службовцям; заборгованість фінансовим органам. В окремих випадках для формування оборотних засобів використовують позапланові ресурси: тимчасово вільні кошти фондів економічного стимулювання і спеціального призначення на поточному рахунку; перерозподілений прибуток; прострочені і пролонговані (відстрочені) кредити банку; прострочена кредиторська заборгованість постачальникам і іншим організаціям. Виділяють ще стійкі пасиви як джерела формування оборотних засобів, що мають особливе призначення. Ними розпоряджаються інші організації. До стійких пасивів також належать фонди підприємства, які спеціально не призначені для формування оборотних засобів. До них належать: заборгованість із зарплати; відрахування на соціальне страхування; резерв на покриття майбутніх видатків і платежів; частина фондів економічного стимулювання, яка постійно використовується в обороті; засоби ремонтного фонду для формування залишків матеріалів на ремонт.

Білет № 22

1. Дайте характеристику функцій фінансів підприємств. Фінанси підприємств як економічна вартісна категорія у процесі відтворення виявляються через дві головні функції: розподільчу і контрольну. Розподільча функція фінансів. Валовий внутрішній продукт, що виробляється у країні, призначений для споживання учасниками процесу виробництва та ін. Проте перед споживанням він обов'язково має бути розподілений між державою, підприємствами і населенням. Розподіл ВВП, утворюваного у сфері матеріального виробництва, відбувається передусім на підприємствах та інших суб'єктах господарювання за допомогою фінансів із застосуванням їх розподільчої функції. Ця функція фінансів підприємств виявляється в розподілі отримуваних суб'єктами господарювання виручки, інших доходів і накопичень за відповідними напрямками. Так, отримуваний виторг спрямовується насамперед на відшкодування вартості використаних у процесі виробництва засобів виробництва. її залишок — валовий дохід — розподіляється на фонд оплати праці працівників сфери матеріального виробництва і чистий дохід (прибуток). Частина чистого доходу (прибуток) спрямовується передусім на сплату відповідних податків і платежів до бюджету, а частина, що залишилась, — на створення резервів і фондів підприємства. Іншими словами, при розподілі отримуваних доходів і накопичень за допомогою розподільчої функції фінансів на підприємствах утворюються фонди і резерви, які реально використовуються.

Контрольна функція фінансів підприємств. Ця функція виявляється в контролі за виконанням підприємствами обсягів виробництва і продажу продукції, отриманням прибутку, формуванням і цільовим використанням фондів коштів, фінансових ресурсів підприємств. Фінансовий контроль охоплює всі аспекти господарської діяльності підприємств, включаючи розподіл, перерозподіл, створення і використання всіх видів ресурсів. Фінансовий контроль — це контроль гривнею за формуванням та раціональним використанням матеріальних і фінансових ресурсів на кожному підприємстві та в народному господарстві країни загалом. Мета контролю полягає в перевірці збереження і правильності витрачання матеріальних та фінансових ресурсів згідно з чинним законодавством і нормативними документами, а також у виявленні та попередженні порушень при їх використанні. Контроль за господарсько-фінансовою діяльністю підприємств здійснюють органи управління і відомства всіх рівнів за різними напрямками: • державні структури — щодо отримання прибутку, правильності вирахування і своєчасності сплати податків та платежів у бюджет і централізовані позабюджетні фонди; • установи банків — щодо порядку кредитування і здійснення розрахунків підприємств. При цьому контроль за діяльністю підприємств пов'язаний із застосуванням різних санкцій і стимулів, які сприяють поліпшенню і підвищенню ефективності роботи підприємств. Фінансовий контроль за господарською діяльністю підприємств і господарських організацій зумовлюється необхідністю співвіднесення витрат з результатами виробництва за допомогою грошей, вартісного (грошового) обліку. Найбільший ефект фінансовий контроль забезпечує на базі госпрозрахунку, згідно з яким витрати підприємств безпосередньо залежать від їх доходів, а фінансовий стан — від результатів діяльності. Цим фінансовий контроль сприяє зміцненню госпрозрахунку, підвищенню дохідності та ефективності функціонування підприємств.

2. Охарактеризуйте організацію оборотних коштів підприємств. Оборотні кошти підприємств класифікуються за трьома ознаками: - залежно від участі їх у кругообігу коштів; - за методами планування, принципами організації та регулю­вання; - за джерелами формування. Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах: 1) По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпоряд­ження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів. 2) По-друге, визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забез­печила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щоріч­них нормативів). 3) По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з ура­хуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробниц­тва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів; форм застосовуваних розрахунків. 4) По-четверте, раціональна система фінансування оборотних кош­тів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормаль­ний фінансовий стан підприємства. 5) По-п 'яте, контроль за раціональним розміщенням і використан­ням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефекти­вності кругообороту коштів, що використовуються, з метою при­скорення їх обертання.

Білет № 23