16.Охарактеризуйте розвиток архітектури на українських землях у хіv-хvіі століттях.

Через особливості історичного розвитку різні види українського мистецтва, насамперед архітектура, були пов'язані зі східною й західною середньовічною європейською культурою. Зберігаючи давньоруські традиції, українська архітектура не втратила своїх самобутніх рис. Одночасно в ній відбивалися зміни, зумовлені подальшим розвитком суспільства, новими поглядами на мистецтво, економічними й культурними контактами. Збагаченню архітектури України завдяки новим досягненням будівельної техніки та розвитку засобів художньої виразності сприяли культурний обмін і сталі зв'язки між народами, які входили до складу Великого князівства Литовського, Польщі, Молдавії, Угорщини, Московії.

Муляри, теслі, сницарі, як і інші ремісники, об'єднувалися в цехи, які відігравали значну роль у розвитку архітектурної справи. Вступ до цеху був дуже обмеженим. Навчання майстра-муляра провадилось характерними для епохи феодалізму методами: учень, оволодівши певною сумою знань і практичними навичками, ставав підмайстром, а досягнувши високого рівня, отримував звання майстра. Підмайстер повинен був мати кошти на організацію власної майстерні, оплату вступних внесків тощо. Польський уряд провадив дискримінаційну політику щодо українських ремісників, видаючи декрети, за якими їм заборонявся або обмежувався вступ до певного цеху: мати міське право, володіти нерухомістю і належати до певної релігійної общини. Відомо, що в XVI ст. будівельний цех у найбільшому місті тогочасної України — Львові — складався переважно з італійських майстрів.

У XIV — на початку XVI ст. на всій території України в будівництві переважали місцеві матеріали — дерево, природний камінь, цегла. Найпоширенішим залишалось дерево. Порівняно з давньоруським періодом у дерев'яному будівництві суттєвих змін не сталося. Оборонні споруди складалися зі стін і башт. Найархаїчніша конструкція оборонної стіни — частокіл зі щільно поставлених дубових або соснових, загострених угорі, колод. Складнішу конструкцію означено терміном "паркан в слупи", але найчастіше — "паркан у дві стіни", тобто дві паралельні рублені стіни з'єднувались між собою під прямим кутом короткими поперечними стінами, утворюючи кліті (комори або городні). Над городнями, на їх стелі розташовувався бойовий хід із заборолами та підсябиттям. Башти та в'їзна брама були рублені, дво- та триярусні, квадратні, прямокутні або шестикутні в плані. Увінчував їх критий ґонтом намет, часто — з флюгером. Башти мали стрільниці, розраховані на фронтальний, іноді — на фланговий обстріл. З протипожежною метою дерев'яні укріплення ззовні часто були "глиною обліплені".

У техніці мурування з каменю (вапняку, пісковику) змінюється вид будівельного розчину. Поступово зникає цем’янка, натомість застосовуються домішки піску та подрібненого деревного вугілля. Значних змін зазнав штучний будівельний матеріал з кераміки — замість давньоруської плінфи з 2-ї половини XIII ст. в Україні використовується брускова цегла. Це пояснюється примітивними умовами виробництва, а також тим, що розмір цегли був похідним від ліктя — міри досить неточної.