183. Головні багатосторонні угоди в галузі міжнародних економічних відносин.

184. Генеральна угода про тарифи і торгівлю та Світова організація торгівлі (гатт/сот).

Основних успіхів політика лібералізації досягла в області мит, загальний рівень яких у післявоєнний період істотно скоротився. Сам характер митних тарифів обумовлює їхню лібералізацію на широкій міжнародній основі. З цим пов'язане створення відповідного міжнародного інституту - Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Місцезнаходження – Женева (Швейцарія).

ГАТТ виконувала функції:

вплив на державну торговельну політику шляхом вироблення правил світової торгівлі;

форми для врегулювання і лібералізації торговельних відносин і суперечок.

До основи правового механізму ГАТТ покладені наступні принципи і норми:

- недискримінація в торгівлі, що забезпечується, з одного боку, принципом найбільшого сприяння відносно експортних, імпортних, транзитних операцій і пов'язаних з ними мит і зборів, з іншого боку – національним режимом, тобто зрівнянням у правах товарів імпортного і вітчизняного виробництва стосовно внутрішніх податків і зборів, а також правилами, що регулюють внутрішню торгівлю

-використання переважно тарифних засобів захисту національного ринку;

- прогресивне зниження митних тарифів у ході періодично проведених раундів багатосторонніх торговельних переговорів;

- взаємність у наданні торгово-політичних поступок;

- розв’язання торговельних суперечок проведенням консультацій і переговорів, а у випадку неможливості досягнення згоди – розгляд суперечок у спеціально створюваних третейських групах.

Структура ГАТТ:

-сесія договірних сторін;

- рада представників;

- комітети, робочі групи, органи по врегулюванню суперечок;

- секретаріат.

Договори системи СОТ

Заключний акт, що втілює результати Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів.

Марракеська Угода про заснування Світової організації торгівлі 1994;

• Марракеська декларація від 15 квітня 1994р.;

• Рішення міністрів та Заяви;

• Домовленість про зобов'язання у сфері фінансових послуг.

Угоди системи СОТ, до яких, згідно зі статтею XII Угоди СОТ, приєднуються нові члени СОТ.

Генеральна угода з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГАТТ 1994)

Складається з:

- Генеральної угоди з тарифів і торгівлі від 30 жовтня 1947 р. (з наступними уточненнями,

поправками та змінами), яка, зокрема, містить положення щодо:

• загального режиму найбільшого сприяння;

• національного режиму щодо внутрішнього оподаткування та регулювання;

• свободи транзиту;

• положень про антидемпінгове та компенсаційне; тощо

- положень правових документів, що набули чинності в рамках ГАТТ 1947 до набуття чинності Угодою СОТ.

- домовленостей про тлумачення статей ГАТТ

— стосовно трактування "іншого мита та зборів" у розкладах тарифних поступок;

— стосовно транспарентності діяльності державних торговельних підприємств;

— стосовно митних союзів і зон вільної оргівлі, а також територіального застосування положень ГАТТ 1994; XXVIII — стосовно зміни розкладів тарифних поступок; щодо застосування торговельних заходів у зв'язку з платіжним балансом; щодо звільнення від зобов'язань за ГАТТ 1994;

Марракеського протоколу до ГАТТ 1994, до якого додається Розклад тарифних і нетарифних поступок (Розклад ГАТТ 1994), включаючи заходи на користь найменш розвинутих країн.

Угода про сільське господарство регулює доступ до ринків , внутрішньої підтримки вітчизняних виробників, експортної , враховуючи особливі потреби країн, що розвиваються .

Угода про застосування санітарних і фіто-санітарних заходів регулює розробку, впровадження та застосування санітарних і фітосанітарних заходів з метою мінімізації їх негативного впливу на торгівлю, сприяння використанню гармонізованих санітарних і фітосанітарних заходів на основі міжнародних стандартів, інструкцій і рекомендацій міжнародних організацій, не вимагаючи від членів СОТ змінювати їх належний рівень захисту життя чи здоров'я людини, тварин чи рослин.

Угода про технічні бар'єри в торгівлі (Угода ТБТ)

Надає згідно з технічними регламентами товарам, що імпортуються, режим, не менш сприятливий, ніж той, що надається аналогічним товарам вітчизняного походження та аналогічним товарам з інших країн. Технічні регламенти не повинні розроблятися, прийматися та застосовуватися у спосіб, метою або наслідком якого є створення невиправданих бар'єрів для міжнародної торгівлі. Для цього вони не повинні мати більшого обмежувального впливу та торгівлю, ніж це є необхідним для виконання законних завдань, зокрема — забезпечення національної безпеки, запобігання шахрайським діям, захисту життя або здоров'я людини, тварин

рослин, захисту довкілля.

Угода про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи (ТРІМс).

Встановлює, як правило, національний режим внутрішнього оподаткування та регулювання; скасовує кількісні обмеження у цій сфері.Містить ілюстративний перелік заборонених інвестиційних заходів, включаючи так звані вимоги місцевого компонента виробництва, балансування імпорту та експорту ідприємства з іноземними інвестиціями, регулювання напрямів та обсягів експорту та імпорту такими підприємствами.

Генеральна угода про торгівлю послугами (ГАТС).

Встановлює:

Загальні зобов'язання та процедури стосовно:

• застосування режиму найбільшого сприяння;

• прозорості та нерозголошення конфіденційної інформації;

• зростання участі країн, що розвиваються;

• економічної інтеграції та угод про інтеграцію ринків робочої сили;

• внутрішнього регулювання;

• визнання (отриманих знань, досвіду, виконаних вимог, ліцензій і сертифікатів, виданих у певній країні);

• монополій і виключних постачальників послуг;

• ділової практики;

• надзвичайних захисних заходів;

• платежів і переказів;

• обмежень з метою захисту платіжного балансу;

• державних закупівель;

• субсидій;

• загальних винятків і винятків з міркувань безпеки.

Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (Угода ТРІПС)

Визначає зобов'язання стосовно дотримання положень чинних міжнародних конвенцій з питань охорони прав інтелектуальної власності, конкретизуючи і доповнюючи відповідні положення, що стосуються торгівлі.

Передбачає можливість встановлення членами СОТ в своєму національному законодавстві більш високого

рівня охорони прав інтелектуальної власності.