- •100. Поняття мирних засобів розв’язання міжнародних спорів.
- •101. Джерела галузі мирного розв’язання міжнародних спорів.
- •104. Місце переговорів у системі засобів розв’язання міжнародних спорів
- •105. Посередництво та добрі послуги як засоби мирного розв’язання міжнародних спорів
- •107. Міжнародна погоджувальна процедура у системі розв’язання міжнародних спорів
- •108. Поняття міжнародного арбітражу
- •109. Постійна палата третейського суду та арбітражі ad hoc.
104. Місце переговорів у системі засобів розв’язання міжнародних спорів
Переговори - Дипломатичні засоби врегулювання спорів
. Двосторонні або багатосторонні безпосередні переговори між сторонами спору є найпоширенішим та найефективнішим засобом врегулювання міжнародних спорів. Переговори використовуються для врегулювання майже кожного спору, принаймні як початкова стадія. У багатьох міжнародних договорах про мирне вирішення спорів переговори стоять на першому місці серед інших мирних засобів.
Переговори — надзвичайно гнучкий засіб: їх формат, рівень, тривалість та інші параметри можуть бути встановлені для потреб конкретної ситуації, а спори можуть вирішуватися як на підставі чинного міжнародного права, так і шляхом створення нових норм. Переговори дозволяють усунути небажане втручання третіх сторін у спір. Водночас цей засіб має суттєві недоліки: більш сильна сторона має можливість здійснювати тиск на слабшу сторону; переговори можуть завершитися безрезультатно; досягнута домовленість може бути юридично необов'язковою. Різновидом переговорів є консультації.
105. Посередництво та добрі послуги як засоби мирного розв’язання міжнародних спорів
Добрі послуги та посередництво. Мета цих засобів — сприяти розпочинанню переговорів між сторонами та досягненню домовленості щодо врегулювання спору. Ці засоби можуть використовуватися державами, міжнародними організаціями, приватними особами (авторитетними громадськими діячами) індивідуально або колективно.
На відміну від посередника, особа, що надає добрі послуги, не бере участь у переговорах і не пропонує шляхи вирішення спору. її головне завдання — допомогти спірним сторонам вступити у переговори, після чого її місія закінчується. Пропозиції особи, що пропонує добрі послуги, не є обов'язковими для сторін спору та можуть бути відхилені ними.
Посередник займає більш активну позицію завдяки тому, що сторони погоджуються на його участь у переговорах. Посередник може отримати право керувати переговорами та пропонувати варіанти вирішення спору, які, проте, не мають обов'язкової сили. Відмова сторін спору від запропонованого варіанту не вважається недружнім актом.
106. Розслідування фактів як засіб врегулювання міжнародного спору.
Процедура розслідування або уточнення спірного питання отримала конкретизацію в Гаазьких конвенціях про мирне вирішення спорів. Стаття 9 Конвенції 1907 р. встановлює, що у міжнародних спорах, які не зачіпають ні їх честі, ні суттєвих інтересів і відбуваються через розбіжності в оцінці фактичних обставин справи, держави, що домовляються, визнають корисним і бажаним, щоб сторони, які не досягли згоди дипломатичним шляхом, створювали, наскільки дозволяють обставини, міжнародну слідчу комісію, на яку буде покладено обов'язок полегшувати вирішення цих спорів з'ясуванням фактів через неупереджене та добросовісне їх розслідування. У подальшому розслідування як засіб вирішення спорів передбачалось у багатьох двосторонніх і багатосторонніх договорах, включаючи Статути Ліги Націй, ООН та установчих документах спеціалізованих установ ООН.
Характерною рисою розслідування є та обставина, що ця процедура передбачає залучення третьої сторони до мирного вирішення спору і з моменту визначення конфліктної ситуації з метою з'ясування фактів, що лежать в її основі. Саме розслідування може привести до того, що зменшується напруженість у відносинах між сторонами, які перебувають у спорі, й навіть може зникнути сама спірна ситуація.
