21.2. Складові частини та структура програми на конкретній мові програмування.

Для того, щоб комп’ютер “зрозумів” вказівки програміста, він повинен “спілкуватись” із програмістом на спільній мові, яку називають мовою програмування. Програма – це алгоритм, записаний мовою програмування. У мові програмування Pascal програма має певну структуру:

Program назва програми;

Uses {підключення модулів};

Label {опис міток};

Const {перелік констант};

Type {опис нестандартних типів змінних};

Var {перелік змінних з вказанням типу};

Procedure {опис процедур};

Function {опис функцій};

Begin {початок програми}

Команда 1;

…

Команда N;

End {кінець програми}.

Функції складових частини програми:

Program – розділ в якому можна вказати назву програми. Цей розділ не обов’язковий і використовується скоріше для зручності розпізнання програми. Назва програми може складатися з літер англійської мови та цифр(причому вона повинна складатися з одного слова і починатися на літеру. Довжина слова не повина перевищувати 8 знаків).

Uses – розділ підключення модулів.

Модуль – це збірник додаткових програм збережений у окремому файлі. Підключивши модуль програміст може вільно використовувати додаткові програми, що вказані в цьому модулі при створені власної програми.

Label – підрозділ, в якому вказується список усіх міток, що використовуються в програмі.

Const – розділ опису констант.

Константа – це величина, значення якої задається в даному розділі і не змінюється протягом всієї роботи програми.

Type – розділ створення власних типів змінних.

Змінна – це величина, значення якої може змінюватися в процесі виконання програми.

Var – розділ опису змінних.

В цьому розділі необхідно вказати всі змінні, що будуть використані програмою, обов’язково вказавши тип цих змінних.

Наприклад: Var a:integer; b:real; {даний запис вказує на те, що програма буде використовувати змінну а – цілого типу та змінну b – дійсного типу}.

Розділ текстів процедур та функцій вказується лише у випадку, якщо в програмі використовуються нестандартні процедури та функції, що створені самим користувачем (якщо вони не описані в одному з модулів вказаних у розділі USES). Потрібно відмітити, що процедури та функції – це спеціальним чином оформлені послідовності команд (у вигляді підпрограми). Доступ до цієї підпрограми може здійснюватись з будь-якого місця основної програми, а також з будь-якої процедури та функції, що описані нижче по тексту програми.

Begin … end. – операторні душки, що містять в собі набір команд з якого власне і складається програма.

22.1. Арифметичні основи роботи еом. Системи числення.

Підсистемою числення розуміють сукупність прийомів запису і найменування чисел. Системи числення бувають непозиційні (римська нумерація) і позиційні – десяткова система числення. В позиційній системі числення значення кожної цифри змінюється із зміною її положення (позиції) в послідовності цифр, що зображають число. Десяткова система використовує десять різних знаків для запису будь-яких чисел: 0,1,2…9. число «десять» називається основою системи, а цифри «0», «1»…– базисними числами. В десятковій системі числення кожне число представляється у вигляді суми різних ступенів числа 10 з коеф. які можуть приймати значення від 0 до 9 включно:

N= a n × 10 ⁿ + a n-1 × 10 ⁿ ¯ ¹ +…+ a 1× 10 ²+ a 0 × 10 °. Позиційна система числення із основою на 2 називається двійковою. Для запису використовується дві цифри «0» і «1».