5.Організація нафтогосподарства
У сільськогосподарському виробництві використовують близько 40% автобензину та 45% дизельного пального від загальної кількості їх, використовуваної у суспільному господарстві. У структурі затрат на експлуатацію машинно-тракторного парку вартість нафтопродуктів становить понад 40%. Тому в кожному сільськогосподарському підприємстві має бути правильно організоване нафтогосподарство.
Нафтогосподарство — це підрозділ сільськогосподарського підприємства, яке має свої засоби виробництва та робочу силу і організує одержання, зберігання, видачу і транспортування нафтопродуктів з найменшими витратами з метою виконання механізованих робіт і зниження витрат на виробництво продукції. До основних засобів виробництва у нафтогосподарстві відносять ємкості для зберігання нафтопродуктів, засоби для транспортування паливно-мастильних матеріалів і заправлення машин, споруди та обладнання для контролю, обліку, відпуску і приймання нафтопродуктів.
На нафтогосподарство покладено такі функції:
участь у розрахунках потреби в паливно-мастильних матеріалах;
одержання, зберігання та роздача нафтопродуктів;
облік надходження та витрачання їх;
дотримання правил протипожежної безпеки, технічної безпеки і охорони праці під час роботи з нафтопродуктами;
ьутримання обладнання і місткостей у технічно справному стані;
розроблення і здійснення заходів економії паливно-мастильних матеріалів;
організація збору відпрацьованих нафтопродуктів для регенерації.
Потребу в основному паливі для роботи тракторів визначають двома способами: за нормативами на фізичну одиницю (га, т) кожного виду робіт і витрат на один умовний гектар по окремих марках тракторів. Крім того, по тракторному парку враховують потребу в паливі на холості переїзди, на доставку сільськогосподарських машин на поле і з поля, для виконання стаціонарних робіт з урахуванням нормативів витрат на 1 км переїзду або 1 год роботи.
Потребу в автомобільному бензині або дизпаливі визначають за обсягом робіт різних марок автомобілів (км, т-км) і відповідними нормативами витрат на одиницю цих робіт.
Для виконання робіт у важких грунтових умовах і при температурі повітря нижче — 15° норми витрат пального для тракторів і автомобілів збільшують. Потребу в паливі для самохідних комбайнів визначають за нормативами на 1 га збиральних робіт.
Потребу в мастильних матеріалах для тракторів, комбайнів і автомобілів розраховують за встановленими відсотками від кількості основного палива, а для сільськогосподарських машин — у грамах на одиницю фізичної роботи. У загальну потребу в паливно-мастильних матеріалах включають також витрати їх на ремонти, техобслуговування, обкатку нових і відремонтованих машин, а також для заповнення гідросистем. Передбачається також нормативний запас мастил на кінець року.
На центральних садибах сільськогосподарських підприємств організують нафтобазу, а в їхніх підрозділах — нафтосклади або стаціонарні пости заправлення машин. Господарства мають також пересувні пости заправлення машин у вигляді механізованих агрегатів.
Нафтогосподарство обслуговується відповідним штатом працівників. Якщо витрати нафтопродуктів становлять понад 500 т на рік, передбачаються посади завідуючого нафтогосподарствомі комірника центральної нафтобази, а якщо кожного дня заправляється 25–30 і більше машин, то вводять ще посаду заправника. При витраті нафтопродуктів 100–500 т за рік залишається лише завідуючий нафтогосподарством, а якщо витрачається менше 100 т, то обов'язки завідуючого нафтогосподарством виконує комірник складу запчастин або мінеральних добрив. У бригадах передбачається посада заправника або обліковця-заправника.
При використанні нафтопродуктів велике значення має їх економія. Втрати нафтопродуктів при перевезенні становлять 1,5%; при зберіганні — 0,5; заправленні машин —1,5 і при експлуатації — 7,5%, а всього 11% загальних витрат їх у суспільному господарстві. Економії нафтопродуктів можна досягти за рахунок: транспортування у герметичних місткостях, зберігання в технічно справних цистернах з дотриманням вимог щодо запобігання підтіканню та випаровуванню (своєчасне технічне обслуговування і ремонт, заглиблення цистерн у землю або фарбування їх у білий колір, заповнення не менше як на 90%); заправлення машин лише закритим способом; скорочення холостих переїздів; робота на справних машинах та повне їх завантаження; матеріальне стимулювання працівників за економію паливно-мастильних матеріалів.
Об'єкти нафтогосподарств.
До складу нафтогосподарств с.г. підприємств входять наступні об'єкти: - Центральний нафтосклад (нафтосклади в бригадах, відділеннях, дільницях); - Транспортні засоби для доставки ПВМ і заправки машин в польових умовах (пересувні засоби заправки);
- Стаціонарні пункти заправки машин нафтопродуктами і маслами;
- Лабораторії з оцінки якості ТСМ (переносні).
Рис.
1. Схема функцій нафтогосподарств
Територія нафтогоподарства повинна бути огороджена, висота огорожі не менше 2,1 м. всі дороги в справному стані. На вільних майданчиках допускається посадка листяних дерев і чагарників, розбивка газонів.
Серед об'єктів нафтогосподарств нафтосклад - один з дорогих об'єктів і являє собою сукупність інженерних споруд, оснащених обладнанням для прийому, зберігання та відпуску всіх видів нафтопродуктів.
Для с.г. підприємств розроблені типові проекти складів нафтопродуктів сумарною місткістю резервуарного парку 40, 80, 150, 300, 600, 1200 м 3 та маслоскладов з операторської.
Типовими проектами передбачено два варіанти розташування резервуарів - надземний і підземний.
Нафтосклади місткістю 600 і 1200 м 3 - тільки надземні.
При роботі МТП в радіусі 10-15 км в господарстві організується один центральний нафтосклад зі стаціонарним пунктом заправки машин і з пересувними засобами заправки.
Якщо бригади (ділянки) розташовані від центральної садиби на відстані понад 15 км, то рекомендується крім центрального нафтоскладу влаштовувати і бригадні сховища ТСМ з пересувними засобами заправки. Пункт заправки машин нафтопродуктами - це комплекс споруд, призначений для прийому, зберігання та відпуску нафтопродуктів (створюється в бригадах з парком більше 20 тракторів).
Пост заправки машин нафтопродуктами - це споруда, оснащене технологічним обладнанням для заправки машин.
Пости заправки машин поділяються на стаціонарні та пересувні. Нафтопродукти зберігають на нафтобазах в резервуарах, дозволених ГОСТ 1510-84. Вибір того чи іншого типу резервуару для зберігання нафтопродуктів повинен бути обгрунтований техніко-економічним розрахунком залежно від категорії нафтобази, кліматичних умов, умов експлуатації та з урахуванням максимального зниження втрат. Для зберігання нафтопродуктів на нафтобазах використовуються підземні та наземні резервуари горизонтального або вертикального виконання. Горизонтальні циліндричні резервуари, які встановлюються заглиблених, набули найбільшого поширення. Вони витримують більш високе внутрішні надлишкові тиску і розрідження в порівнянні з вертикальними. Горизонтальні резервуари виготовляють за ГОСТ 17032 місткістю: 5, 10, 25, 50, 75 і 100 м 3. Горизонтальний циліндричний резервуар складається з обичайки (циліндрична частина) і двох днищ.
Горизонтальні резервуари можна розташовувати на поверхні землі або під землею. Максимально допустиме заглиблення (відстань від поверхні землі до верху обичайки) - 1,2 метра.
Заглиблені
резервуари зменшують пожежну небезпеку
і скорочують їх пальне від випаровування.
Схема
установки резервуара в грунт показана
на рис.2.
Рис.
2 Схема заглибленою установка сталевих
горизонтальних резервуарів.
Роботи
по влаштуванню основи повинні проводитися
відповідно до вимог СНиП 3.02.01.
Згідно СНіП II-106-79 резервуари слід розміщувати групами. Загальна місткість однієї групи не повинні перевищувати:
200 000 - при використанні резервуарів з плаваючою дахом (понтоном) місткістю 50 000 м 3 і більше;
120 000 - при використанні резервуарів з плаваючою дахом місткістю не менше 50 000 м 3;
120 000 - при зберіганні нафти і нафтопродуктів з температурою спалаху вище 45 С в резервуарах зі стаціонарною дахом;
80 000 - при зберіганні нафти і нафтопродуктів з температурою спалаху 45 С і нижче в резервуарах зі стаціонарною дахом.
Резервуари місткістю до 400 м 3 (включно) для нафти і нафтопродуктів допускається розташовувати на одному майданчику в групі загальною місткістю 4000 м 3, при цьому відстань між стінками резервуарів не нормується, а відстань між найближчими резервуарами сусідніх груп місткістю до 4000 м 3 слід приймати 15 м.
Відстань між наземними резервуарами для нафтопродуктів, розташовуваними в одній групі, має бути:
0,5 діаметра, але не більше 20 м для резервуарів з плаваючою дахом; 0,65 діаметра з понтоном;
0,75
діаметра, але не більше 30 м зі стаціонарною
дахом при зберіганні нафтопродуктів з
температурою спалаху нижче 45
С і 0,5 діаметра.
Відстань між стінками
найближчих резервуарів, розташованих
в сусідніх групах, має бути 40 м - для
наземних резервуарів, 15 м для підземних
резервуарів. Обладнання
резервуарів представлено на рис. 6.4.
Рис.
6.4. Основне обладнання резервуару:
1 - зливний колодязь, 2 - швидкорознімна муфта, 3 - зливний фільтр; 4 - колодязь резервуара; 5 - зливний трубопровід; 6 - вимірювальний пристрій; 7 - кутові вогнеперепинювачів; 8 - вентиль; 9 - повітряний трубопровід; 10 - дихальний клапан; 11 - всмоктуючий трубопровід; 12 - приймальний клапан. Зливний пристрій використовується для прийому палива з автоцистерн. Складається з:
Швидкороз'ємні зливні муфти призначені для з'єднання подаючого шлангу автоцистерни зі зливною трубою резервуара.
Зливна труба встановлюється на відстані від днища резервуара не більше 200 мм. Для запобігання попадання зовнішнього повітря, зливний трубопровід монтують в резервуарі нижче клапана на всмоктуючому трубопроводі, що дасть можливість обійтися без спеціального гідравлічного затвора. Дихальний клапан застосовується для автоматичної підтримки заданих робочих величин тиску і розрідження всередині резервуара при прийомі та видачі палива і малих дихання. Він знижує викид парів пального в навколишній повітряний простір, запобігає руйнуванню резервуара. Горловини резервуарів щільно закривають кришками на прокладках з листової маслобензостойкой гуми марки Б за ГОСТ 7338. Замірний люк резервуара повинен бути постійно закритий кришкою на прокладці та опломбований. Він відкривається тільки при вимірі рівня і відборі проб палива.
Резервуари повинні мати закріплені на видному місці металеві таблички, де вказані:
підприємство-виробник;
тип резервуара;
номер за системою нумерації підприємства-виробника;
рік і місяць виготовлення;
робочий тиск;
номінальний обсяг;
маса резервуара.
В господарстві є своя заправна станція. Паливо постачають до господарства, за допомогою бензовоза також проводять доставку по полях.
ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ СТУДЕНТА-ПРАКТИКАНТА
Я, Шленськовий Олександр Борисович, проходив виробничу практику у Селянсько фермерському Господарстві «Зірка» с.Малинки Погребищен- ського району Вінницької області, моїм керівником від господарства був Стрильчук Олексій Петрович , який є головним інженером господарства.
Проаналізувавши отримані дані та результати діяльності підприємства за період проходження практики, слід зазначити що СФГ «Зірка» має усі умови для подальшого розвитку та нарощування продукції с.г виробництва, а саме:
- Значна сучасна матеріально-технічна база;
- Родючі землі та сприятливий клімат;
- Кваліфіковані кадри;
- Ефективне використання техніки;
- Професійне керівництво трудовим колективом;
Отже, СФГ «Зірка» є чудовою базою для здобуття практичних навичок, закріплення наукових основ та проходження практики в цілому, тому подальші пропозиції по вдосконаленню технологій і організації польових механізованих робіт, структури інженерно-технічної служби господарства, організації робіт по технічній експлуатації недоречні .
Література
1. Ільченко В.Ю., Нагірний Ю.П. і ін. Машиновикористання в землеробстві //. - Київ: Урожай, 1996.-382 с.
2. Ільченко В.Ю., Карасьов П.І. і ін. Експлуатація МТП //. - Київ: Урожай, 1993. - 285 с.
3. Діденко М.К. Експлуатація МТП //. - Київ: Вища школа, 1983. - 447 с.
4. Діденко М.К. Експлуатація МТП //. - Київ: Вища школа, 1977. - 381 с.
5. Типові норми виробітку і витрачання палива на механізовані польові роботи. Держагропром УРСР; Центр. Нормат.-досл. ст. з праці Дпржагропрому УРСР. – К.: Урожай, 1991. – 472 с. – (Літ. для каб. економіста).
6. Типовые нормы выроботки и расхода топлива на сельскохозяйственные механизированые работы часть 1.Москва 2002
7. Лихочвор В В Рослиництво. Технологія вирощування сільскогосподарських культур. – Львів: НВФ ,, Українські технології ’’, 2002. 800 с.
Додатки