- •Полі-етнічний та полі-конфесійний склад населення сучасної України.
- •Основні види господарської діяльності українців.
- •Хліборобство: рільництво, городництво, садівництво.
- •Тваринництво, мисливство, бортництво.
- •Допоміжні види господарської діяльності українців.
- •Розвиток ремесла на українських землях.
- •Традиційні типи та форми сільських поселень українців.
- •Особливості традиційного українського житла. Сільський двір та господарські споруди.
- •Селянський двір
- •Традиційний український одяг та його основні функції.
- •Традиційні доповнення до українського костюма: пояси, убір голови, взуття, прикраси.
- •Історія становлення і розвитку української національної кухні.
- •Традиції народного харчування. Харчові запаси.
- •Повсякденні та святкові страви, напої української національної кухні.
- •Ритуали шанування на українських землях.
- •Традиції української гостинності.
- •Український міфологічний світогляд.
- •Українські народні вірування як синтез язичництва та християнства.
- •Календарна обрядовість як елемент повсякденного життя українців.
- •Українська родина:види, функції, суспільне значення.
- •Родинна обрядовість як елемент повсякденного життя.
- •Первісна культура на території сучасної України. Мізинська стоянка, Кам’яна Могила.
- •Первісні релігійні вірування, як складова духовної культури давньої людини та їх мотиви в українській народній культурі.
- •Розвиток трипільської культури. Вікентій Хвойка. Пам’ятки трипільської культури на території Черкащини.
- •Культура кіммерійців, скіфів, сарматів, античних міст-держав Північного Причорномор’я на території сучасної України.
- •Особливості духовного життя матеріальної культури та способу життя стародавніх слов’ян. Збруцький ідол як пам’ятка язичницької культури.
- •Розвиток архітектури, скульптури та живопису на українських землях доби Київської Русі (давньоруські мозаїки, фрески, книжкова мініатюра, іконопис )
- •Особливості культурного розвитку Галицько-Волинського князівства. Галицько-Волинський літопис.
- •Хрещення Русі і вплив християнства на подальший культурно-історичний розвиток слов’янських народів.
- •Розвиток друкарства на українських землях.
- •Роль козацтва у розвитку української культури.
- •Літописи Самовидця, г. Граб’янки і с. Величка.
- •Народні думи і пісні хv – XVII ст., їх тематика і особливості. Бандуристи, лірики.
- •Братські школи та їх роль у розвитку культури.
- •Острозький колегіум та Києво-Могилянська Академія та їх місце в національно-культурному розвитку українського народу.
Основні види господарської діяльності українців.
Хліборобство: рільництво, городництво, садівництво.
Обробіток землі, вирощування хліба - це провідна галузь господарства українців. Його початки сягають VI-V тисячоліття до н.е., тобто раннього неоліту. Згадаємо записи Геродота про те, що Скіфія торгувала хлібом з іншими країнами, легендарну Артанію (Оратанію). Звичай “хліба - солі” - свідчення найпочеснішої праці хліборобів. На території України археологами віднайдено понад 150 поселень, у яких виявлено знаряддя обробітку грунту: плуги, борони, серпи, а також жорна, що перемелювали зерно. Найдавнішим знаряддям землеробства визнано рало (епоха бронзи), пізніше з'являється соха, яка застосовується для обробітку грунту в лісових районах. У народних казках іноді згадуються золоті наральники, які є успадкованими знаннями про золотий плуг скіфів, що пов'язувався у народній уяві з чарівною небесною субстанцією. Дослідження знайдених археологами знарядь землеробства підтверджують, що від давньоруського плуга веде свій родовід і український плуг. Застосовувались у землеробстві також борони, волокуші, лопати тощо. Відомості про цю найпоширенішу галузь господарської діяльності в Київській Русі дають також літописи. З них довідуємося, що наші предки сіяли жито, пшеницю, ячмінь, овес, просо, гречку, горох, льон, боби, коноплі. На городах вирощували овочі: капусту, ріпу, огірки, цибулю, хміль, мак, гірчицю; у садах - плодові дерева: яблуні, груші, сливи, вишні. Безумовно, традиції землеробства розвивалися в Київській Русі значно раніше, ніж це маємо в писемних згадках. Можна з впевненістю стверджувати, що аграрна культура України має кілька тисячолітню історію: з кінця IV тисячоліття до н.е. землеробство вже мало свої традиції вироблені трипільськими племенами. Велику роль в цьому відіграли природні умови: ландшафт, клімат, родючість грунтів тощо. Майже 90% земель придатні для землеробства і садівництва, решта займають гори і болота. Звичайно, в дані часи такий розподіл був дещо іншим, проте високо якісність грунту не підлягає сумніву. Багато різноманітність ґрунтотворних порід сприяла розвитку землеробства. В Україні упродовж віків існували різні системи землеробства: вирубно-вогнева, перелогова, двопільна, трипільна, чотирипільна (на Поділлі). Кожна з них мала свої вигоди та недоліки. Багатопільну систему могли впроваджувати лише досить великі землевласники, малоземельному господарю це було не під силу. Землеробство поділяється на три основні напрямки: рільництво, городництво, і садівництво, які однаковою мірою притаманні українському народові. В садах і на городах вирощували в основному ті ж культури, що і нині поширені на українській землі. В Київській Русі сади вирощувалися на тільки по селах, навіть у густонаселених містах біля кожного будинку був свій садок. З виникнення монастирів увійшло в звичай вирощувати великі сади на монастирських землях. Така традиція трималася досить довго: Гільденштедт в описі своєї подорожі в 1774 р. вказує, що “овочеві дерева можна знайти маже біля кожного будинку в Києві, а “на Поділлі є державна шовковична плантація з 500 великими чорними шовковицями. Є також і виноградники”. Любов до землі розвинута в українців з такою силою, що дивувала навіть наших сусідів - росіян. Так, російський вчений Василь Зуєв писав про Слобідську Україну: “куди не поїдеш, скрізь поверхня землі вкрита здебільшого збіжжям, а далі або баштани, або овочеві садки”. В Україні найулюбленішими фруктами були вишні, сливи, яблука, груші, малина, порічка, агрус; на півдні - абрикоси, персики, черешні, виноград. Нині важко встановити, коли почалося культивування кожної з цих культур. Та уже в ІІІ ст. н.е. було відомо кілька десятків сортів груш, а сливи культивувалися вже в IV-VI ст. до н.е. Українці здавна вміли прищеплювати дерева, виводити нові сорти яблук і груш. Садівництвом традиційно займалися чоловіки, городництво з непам'ятних часів було заняттям жінок. Серед найдавніших городніх культур в Україні слід назвати моркву, огірки, капусту, буряк, часник, цибулю. Деякі з них довгий час вживалися як дикі рослини (огірок, буряк, морква), культивуватися вони почали в античні часи. Найпізніше в Україну потрапили картопля та помідори.
