- •Циліндричного з'єднання
- •2. Визначення елементів з'єднання, що складається
- •1). Визначити граничні відхилення отвору і вала
- •2). Визначити граничні розміри деталей (1,1-1,4)
- •3). Визначити допуски отвору і вала (1,5-1,6)
- •3. Розрахунок і вибір посадок підшипників кочення
- •4. Визначення основних елементів шпонкового
- •8) Виконати ескізи деталей шпонкового з'єднання з позначенням полів допусків і граничних відхилень
- •5. Визначенння основних елементів шліцьового
2. Визначення елементів з'єднання, що складається
МЕТОДОМ ГРУПОВОЇ ВЗАЄМОЗАМІННОСТІ
Визначити основні елементи гладкого циліндричного з`єднання, що складається матодом групової взаємозамінності.
Посадка у системі вала Ø20 N10/h10, кількість груп сортування n = 3.
1). Визначити граничні відхилення отвору і вала
ЕS = 0 ЕІ = -84 мкм;
еs = 0 еі = - 84 мкм.
2). Визначити граничні розміри деталей (1,1-1,4)
Dmax = Dn + ES = 20 + 0 = 20 мм
Dmin = Dn + EI = 20+(-0,084) = 19,916 мм;
dmax = dn + es = 20 + 0 = 20 мм;
dmin = dn + ei = 60 + (-0,084) = 19,916 мм.
3). Визначити допуски отвору і вала (1,5-1,6)
TD = Dmax - Dmin = 20 – 19.916 = 0,084 мм;
Td = dmax – dmin =20 – 19,916 = 0,084 мм.
4). Визначити групові допуски отвору і вала
;
(2.1)
.
(2.2)
де ТD гр., Тd гр. – групові допуски отвору і вала, мкм;
ТD, Тd - допуски отвору і вала, мкм;
n – кількість груп сортування.
5). Визначити граничний зазор і натяг (1.7-1.8)
Smax = Dmax – dmin =20 – 19,916 = 0,084 мм;
Nmax = dmax – Dmin = 20 –19,916 = 0,084 мм
6). Виконати схему розташування полів допусків з’єднання, деталі якого розбиті на три розмірні групи (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Схема розташування полів допусків з’єднання Ø20 N10/h10,
деталі якого розбиті на три розмірні групи
7). Визначити групові граничні зазори і натяги
S1 max = D1 max - d1 min =19,944– 19,916 = 0,028 мм;
N1 max = d1 max -D1 min =19,944–19,916 = 0,028 мм;
S2 max = D2 max - d2 min =19,972– 19,944 = 0,028 мм;
N2 max = d2 max -D2 min =19,972– 19,944 = 0,028 мм;
S3 max = D3 max – d3 min =20–19,972 = 0,028 мм;
N3 max = d3 max –D3 min =20–19,972 = 0,028 мм;
8). Розробити карту сортування деталей з’єднання Ø20 N10/h10 на три розмірні групи (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Карта сортування на три розмірні групи деталей з’єднання Ø20 N10/h10
Номер розмірної групи |
Розміри деталей, мм |
||
отвір |
вал |
||
1 |
понад |
19,916 |
19,916 |
до |
19,944 |
19,944 |
|
2 |
понад |
19,944 |
19,944 |
до |
19,972 |
19,972 |
|
3
|
понад
|
19,972 |
19,972 |
до |
20 |
20 |
|
3. Розрахунок і вибір посадок підшипників кочення
Вибрати посадки для кілець радіального однорядного шари-копідшипника 312 нульового класу точності для таких умов: R = 52990 Н; навантаження до 150%; види навантаження кілець підшипника: внутрішнє-циркуляційне, зовнішнє-місцеве.
1) Визначити конструктивні розміри радіального однорядного шарикопідшипника 312:
внутрішній діаметр d = 60 мм;
зовнішній діаметр D = 130 мм;
ширина кільця В = 31 мм;
координати фасок r = 3,5 мм.
2) Визначити інтенсивність радіального навантаження на посадочній поверхні вала
(3.1)
.
де РR – інтенсивність радіального навантаження, кН/м;
R – постійне за напрямком радіальне навантаження, Н;
В – ширина кільця підшипника, м;
r – координати фасок, м;
КП – динамічний коефіцієнт посадки, який залежить від навантаження (при перевантаженні до 150%, помірних поштовхах і вібрації КП = 1, при перевантаженні до 300%, сильних поштовхах і вібрації КП = 1,8);
К1 – коефіцієнт, який враховує ступінь послаблення посадочного натягу при порожистому валі і тонкостінному корпусі (для суцільного вала К1=1, для порожистого – К1= 1...3, для корпуса 1...1,8);
К2 – коефіцієнт нерівномірності розподілу навантаження між рядами роликів у дворядних конічних роликопідшипниках чи між подвоєними шарикопідшипниками при наявності осьового навантаження на опору (К2 = 1...2; за відсутністю осьового навантаження К2 = 1).
3) Визначити поля допусків деталей, з’єднувальних з кільцями підшипника в залежності від виду навантаження кілець. При циркуляційному навантаженні внутрішнього кільця поле допуску вала Ø60n5.
При місцевому навантаженні зовнішнього кільця і навантаженні до 150% поле допуску отвору у чавунному нероз’ємному корпусі Ø130G7.
4) Визначити граничні відхилення для кілець підшипника і з’єднувальних з ним деталей. Результати привести у табл. 3.1.
Таблиця 3.1
-
Внутрішнє
кільце
Вал
Зовнішнє
кільце
Корпус
Ø60-0,015
Ø
Ø130-0,025
Ø130G7
+33
5) Виконати схему розташування полів допусків деталей з’єднань
+20
Nmax= 35
+
–
dn= 60 мм
0 0
0 0
Nmin= 20
- 15
а)
+54
Smax= 79
+14
+ –
0
0
0
0
dn= 130 мм
Smin= 14
-25
Рис. 3.1. Схеми розташування полів допусків з’єднань:
а) внутрішнє кільце-вал;
б) зовнішнє кільце-корпус
6) Виконати ескізи з'єднання у зборі та деталей
0,01
Ra 0.63
+ 0,054
+ 0,014
60L0/n5
130 G7/l0
130G7
0,02
Ra 1.25
+ 0,033
+ 0,020
60n6
Рис.3.2 Ескізи з'єднання у зборі та деталей
