3. Дайте загальну характеристику операційного і фінансового бюджету

Операційний бюджет – це сукупність бюджетів затрат i доходів, які забезпечують складання бюджету прибутку.

До операційних бюджетів належать:

1)      бюджет продажів;

2)      бюджет виробництва;

3)      бюджет прямих матеріальних затрат;

4)      бюджет прямих витрат на оплату праці;

5)      бюджет виробничих накладних затрат;

6)      бюджет комерційних витрат;

7)  бюджет управлінських витрат;

Фінансовий бюджет – сукупність бюджетів, які відображають заплановані кошти і фінансовий стан підприємства.

Фінансовий бюджет складається з:

1) бюджету доходів та витрат;

2) бюджету руху грошових коштів;

3) бюджетного балансу.

4. Порівняльна оцінка вітчизняних і зарубіжних методів обліку повної собівартості продукції.

Серед зарубіжних методів обліку повних витрат найбільш відомими є:

Метод однорідних секцій застосовується в основному у Франції і в краї-нах, які дотримуються французької системи обліку. Під однорідною секцією розуміють підрозділи підприємства, виокремлені в бухгалтерському обліку, по яких витрати згруповані попередньо до їх включення в собівартість відповідних виробів, у тому числі коли вони не можуть бути прямо віднесені на ці вироби. У ширшому розумінні однорідна секція ототожнюється з центром відповідаль- ності.

Метод нормативного розподілу постійних витрат є перехідним від методів калькулювання повної до калькулювання неповної собівартості продукції.

Цей метод ґрунтується на таких принципах: чітке розмежування в собівартості змінних і постійних витрат; визначення нормативного рівня діяльності підприємства і його підрозділів; включення у собівартість продукції постійних витрат залежно від фактично

досягнутого рівня діяльності; відображення в обліку додаткових витрат через зниження рівня діяльності або зниження витрат у зв'язку з підвищенням ефективності виробництва.

Метод стандарт-кост» - це заздалегідь визначені або передбачені кошториси витрат на виробництво одного виробу або декількох виробів одного виду протягом певного звітного і попереднього періоду, з якими порівнюють фактичну собівартість. Зміст системи стандарт-кост полягає в тому, що обліковується лише те, що повинно відбутись, а не те, що відбулося, враховується не реальне, а належне, і обгрунтовано відображаються відхилення, які виникли. В основі лежить чітке, тверде запровадження норм витрат матеріалів, енергії, робочого часу, праці, зарплати та інших витрат, пов'язаних з виготовленням будь-якої продукції або напівфабрикатів.

5. Характеристика і сфера застосування простого директ-косту.

Простий директ-костинг базується на таких принципах: витрати розподіляються на постійні та змінні; собівартість продукції обчислюється лише за змінними витратами;

визначається маржа зі змінної собівартості (маржинальний дохід) як різниця ціни реалізації та змінної собівартості.

Основними рисами простого директ-костингу є:

1. класифікація витрат на змінні та постійні, що зумовлює облік та планування собівартості продукції тільки у частині змінних витрат. Постійні ж витрати списують безпосередньо на «Фінансові результати». За змінною собівартістю оцінюються також залишки готової продукції та незавершене виробництво.

2. використання показника маржинального доходу.

3. облік і звітність організуються так, що виникає можливість регулярного контролю даних за такою схемою: Витрати - Обсяг виробництва - Прибуток .

Незважаючи на простоту застосування простого директ-костингу та його аналітичні можливості, він має і певні недоліки, зокрема:

в оцінці залишків незавершеного виробництва та готових виробів беруть участь лише змінні витрати, у зв’язку з цим залишки оцінюються не повністю, що суперечить бухгалтерським та податковим правилам більшості країн;

у разі зниження цін з метою досягнення привілейованого положення на ринку за окремими виробами виникає загроза, що маса неподільних постійних витрат не може бути покритою маржою, бо підприємство потрапить в зону збитків;

серед постійних витрат є такі, що можуть бути прямо віднесені на окремі вироби. Наприклад, якщо для виробництва різних виробів використовується обладнання різних видів, то при директ-костингу вся амортизація вважається постійною, тоді як амортизаційні витрати можуть бути віднесені на певні вироби. Отже, з’являється категорія прямих постійних витрат.