27. Особливості засобів навчання у вищому навчальному закладі

Засоби навчання — це різноманітне навчальне обладнання, що використовується у системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторне обладнання, технічні засоби та ін.). Функції засобів навчання. Засо­би навчання дають можливість описати об´єкт вивчення або одержати його замінник (модель), виділити предмет вивчення і пред´явити його для засвоєння. Такими засобами є підручник, слово викладача, наочні засоби, технічні засоби навчання, комп´ютер, роздатковий матеріал.

Підручник. Підручник — це особ­лива дидактична система, яка не тільки розкриває зміст навчання, а й є специфічною моделлю процесу навчання. Навчальний посібник — це навчальне видання у вигляді книжки або брошури, яке частково доповнює підручник. Для посібника харак­терне нерівномірне охоплення навчальної програми.Практикум — навчальне видання у вигляді книжки або брошури, яке містить практичний чи емпіричний матеріал, що сприяє засвоєн­ню і закріпленню курсу.Основні вимоги до підручника:

-  підручник повинен розкривати предмет науки, даючи опис, пояснення, передбачення і прогнозування явищ, фактів, процесів, об´єктів;

— розкриття сутності предмета вивчення, рух від явища до сутності є фундаментальним законом у розкритті предмета вивчення.

Засоби наочності. У процесі шкільного навчання образне мислен­ня є домінуючим, а наочність — один з найважливіших дидактичних принципів. Близько 90 відсотків усієї інформації, яка сприймається людиною, надходить до неї через зоровий канал сприймання, який має у 100 разів більшу пропускну здатність, ніж слуховий. Засоби наочності поділяють на три види: натуральні, зображувальні та знаково-символічні. До натуральних належать природні реальні предмети, явища, процеси, факти. Рослини, тварини, географічні об´­єкти, різноманітні фізичні, хімічні явища — усі вони є засобами, якщо тільки використовуються у навчальному процесі. Другий вид засобів навчання — зображувальні. До них належать картини, муляжі, копії. їхня інформативна насиченість дещо менша, ніж натуральних об´єктів. Третій вид засобів наочності — знаково-символічні. Знакова фор­ма цих засобів (формули, графіки, діаграми, схеми) більшою мірою, ніж будь-які інші, дає змогу виокремити суть предмета вивчення, тоб­то сприяє розвитку мислення й уяви.

Модель — особливий вид засобів наочності. За своїм функціональним призначенням вона є ближчою до зображувальних, але ще більше може акцентувати увагу учнів на конкретному аспекті об´єкта вивчення.

Технічні засоби навчання. Кодо-, епі- і діапроекції мають значні зоб­ражувальні можливості, легко керовані і тому дуже зручні для викори­стання у навчанні. Особливо великі можливості аудіо-, кіно- та відео техніки. Сучасний навчальний процес важко уявити без їх застосуван­ня, оскільки вони дають можливість показати динаміку, рух, зміну, процес перебігу явища вивчення, виділити предмет вивчення і пред´я­вити його для засвоєння.

25. Моделювання як метод наукового дослідження

Моделювання - метод створення і дослідження моделей. Наукова модель — уявна чи матеріально реалізована система, яка адекватно відображає предмет дослідження і здатна замінити його так, що вивчення моделі сприяє отриманню нової інформації про цей предмет. Головна перевага моделювання — можливість охопити систему цілісно. Моделювання в педагогіці успішно застосовується для вирішення таких завдань, як поліпшення планування навчального процесу, оптимізація структури навчального матеріалу, управління пізнавальною діяльністю, управління навчально-виховним процесом та ін. Метод моделювання використовується для вияву й класифікації нових законів, побудови нових теорій та інтерпретації отриманих даних; для вирішення обчислювальних завдань з використанням моделей; для перевірки гіпотези за допомогою тієї чи іншої моделі.

Побудова моделей – один з головних напрямків міждисциплінарних робіт, що дають можливість надійного опису систем і процесів. Оскільки будь-який результат процесу пізнання завжди має тільки відносний, попередній характер, це справедливо також і для кожної моделі. Таким чином, модель дає відносне уявлення про даний об’єкт, яке постійно уточнюється. Один із аспектів моделювання – відносна умовність досягнутого рівня пізнання; інший (другий) аспект – обов’язкова спроможність моделей до розширення.

Суттєвою особливістю побудови моделей є те, що власне метою побудови не може бути лише одне зберігання стиснутої (редукованої) інформації. Більш важливою є можливість приводити в дію побудовану модель та використовувати її в якості замінника покладеного в її основу об’єкта. При цьому, мірою використання нових даних модель може безперервно вдосконалюватися у смислі її корисності.

Побудова моделі найчастіше розглядається як засіб, що задовольняє певній меті. Тоді в діалектичній парі системного аналізу пізнання – дія аспект пізнання підпорядковується аспекту керування. Цільовий напрямок побудови моделей не можна чітко відокремити від аспекту накопичення знань. Мета впливає на те, як встановлюється лінія розділу в діалектичній парі "суттєве-несуттєве", тобто на те, які риси об’єктивного явища є суттєвими для моделі. Модель, побудована з визначеною метою, є як би проекцією явища об’єктивної реальності під визначеним кутом зору. Цілеспрямована модель завжди передає суттєве для даної мети; вона являє собою заміну дійсності з таким ступенем абстракції, яка найбільш корисна для поставленої мети.

Кожна модель зберігає знання у відповідній формі: при цьому запам’ятання знань, як правило, пов’язано із зменшенням об’ємності. Тому кожна модель має зв’язок з функцією.