3. Основні форми безготівкових розрахунків та принципи їх організації.

Безготівкові розрахунки п-ва → грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, тобто шляхом списання ГК з рахунку платника і їх переказу на рахунок отримувача коштів. 

Принципи організації безготівкових розрахунків: 

1) Обов’язковість зберігання ГК п-вами та установами на рахунках в банку (крім перехідних залишків у касі). 

2) Свобода вибору п-вом установи банку для відкриття всіх видів рахунків.  3) Свобода вибору п-вом форми розрахунків та їх закріплення у договорах та угодах.  4) Можливість списання ГК з рахунку виключно за розпорядженням власника рахунку (крім безспірного списання заборгованості в бюджет). 

5) Обов’язковість повідомлення податкових органів про відкриття п-вом рахунків у банках. 

6) Терміновість здійснення платежів. 

7) Здійснення платежів в межах наявних залишків ГК. 

8) Обов’язковість переведення готівкових коштів, отриманих за товари, роботи на рахунки в банку. 

В системі безготівкових розрахунків використовуються такі розрахункові документи:  1) Платіжне доручення → письмове доручення власника рахунку перерахувати відповідну суму ГК зі свого рахунку на рахунок отримувача.

Схема документообігу: 

Платник-покупець укладає з одержувачем-постачальником угоду. 

Одержувач-постачальник відвантажує платнику продукцію і виставляє рахунок-фактуру за продукцію, роботи, послуги. 

Платник-покупець передає платіжне доручення на право списання суми платежу банку-платника.  Банк платника списує з його рахунку кошти і надає платнику витяг з поточного рах-ку про списання ГК. 

Банк платника передає електронним зв’язком або надсилає банку одержувача платіжне доручення про зарахування платежу на поточних рахунок одержувача-постачальника.  Банк одержувача передає постачальнику витяг з поточного рах про зарахування на розрахунковий рахунок платежу. 

Переваги: • відносно простий і швидкий документооборот; • прискорення руху ГК; • можливість використання даної форми розрахунків за нетоварними операціями.  2) Платіжна вимога-доручення → комбінований розрахунковий документ, який складається з 2 частин. Верхня частина – вимога п-ва-постачальника до п-ва-покупця сплатити вартість товару. Нижня частина – доручення покупця (платника ГК) банку, який його обслуговує, переказати належну суму коштів з його рахунку на рахунок постачальника.  Схема документообігу: 

Одержувач-постачальник відвантажує платнику продукцію. 

Разом з документами на відвантажувань продукцію постачальник виписує ПВД на оплату і пересилає її, поза банком, платнику. 

Платник перевіряє відповідність цих документів договірним зобовязанням, заповнює ту частину ПВД, яка підтверджує його згоду на здійснення платежу і передає їх у свій банк для оплати (переказу коштів). 

Банк покупця спиує з його рахунку кошти з врученням виписки про це з його поточного рахунку і надсилає ПВД в банк постачальника.  Банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника з врученням виписки про це з його розрахункового рахунку.  Переваги: • відповідає фін та госп інтересам постачальників та покупців; • прискорення оформлення розрахункових документів; • платіж здійснюється за згодою платника після попередньої перевірки розрахункових і товарно-транспортних док-тів постачальника.  3) Розрахунковий чек → док-т стандартної форми, що містить письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) своєму банку (банку-емітенту) переказати зазначену в чеку суму ГК з свого рахунку на рахунок пред’явника чека (отримувача коштів). 

Схема документообігу: 

Постачальник відвантажує покупцю продукцію.  Покупець подає банку покупцю заяку на придбання чекової книжки, після чого банк видає йому чекову книжку з депонуванням суми ліміту.  Покупець передає чек на оплату продукції постачальнику.  Постачальник передає банку постачальника документи на оплату і реєстр чеків.  Банк постачальника направляє чек для оплати в банк покупця.  Банк покупця списує ГК з рахунку платника і повідомляє про це платника.  Банк платника переказує банку постачальника ГК. 

Банк постачальника зараховує ГК на його розрахунковий рахунок і повідомляє постачальника про зарахування ГК на його розрахунковий рахунок.  Переваги: • відносна швидкість розрахунків; • відносна швидкість надходження коштів на рахунок постачальника, що сприяє зменшенню дебітор заборгованості.  4) Акредитив → розрахунковий документ, що містить доручення однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально здепонованих коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажений товар за умовами, передбаченими в акредитиві.  Залежно від того, де акумулюються ГК або чиїми коштами спочатку здійснюється сплата постачальнику, застосовують такі види акредитива: 

• покритий акредитив → за яким для здійснення платежів завчасно бронюються кошти платника в повній сумі на окремому рах-ку в банку-емітенті, або виконуючому банку;  • непокритий акредитив → оплата за яким, у разі тимчасової відсутності коштів на рахунках платника, гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту або гарантії;  Акредитиви бувають: 

• відзивний → А, який банк-емітент має право замінити або відізвати (анулювати) на вимогу покупця без попереднього погодження з постачальником; 

• безвідзивний → А, який може бути замінений або анульований тільки за згодою бенефіціара, на користь якого він був відкритий. Якщо на А не зазначено, яким він є, то він вважається безвідзивним. 

Схема документообігу: 

Покупець-платник подає до свого банку заяву на відкриття акредитива.  Банк покупця відкриває акредитив і повідомляє банк позичальника про відкриття акредитива постачальнику на конкретну суму.  Банк постачальника, одержавши повідомлення, інформує постачальника і банк-емітент про відкриття акредитива.  Постачальник відвантажує товар покупцю після чого передає ТТН й грошово-розрах док-ти своєму банку для сплати.  Покупець повідомляє банк про виконання умови акредитива, тобто надає наказ на відкриття акредитива.  Банк покупця переказує банку постачальнику суму коштів з акредитива.  Банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника і повідомляє про це свого клієнта. 

Переваги: • надійність (гарантує оплату); • відносно проста форма розрахунків.  5) Вексель → письмове безумовне зобов’язання, боргова розписка стандартної форми, що дає право її власнику вимагати сплати визначеної у векселі суми від особи, яка видала вексель, у відповідний строк і у відповідному місці. Класифікація:  1) залежно від суб’єкта, що здійснює оплату: 

• простий: Векселедавець (покупець) передає вексель. Власник векселя пред’являє вексель до акцепту. Векселедавець погашає вексель і передає його ремітенту (власник векселя). Ремітент вручає погашений вексель векселедавцю. 

• переказний: П-во А трасирує переказний вексель на користь банку з метою погашення кредиту. Банк надає п-ву суму кредиту. П-во А відвантажує товар п-ву Б. Банк пред’являє п-ву Б вексель для акцепту. Трасат сплачує гроші банку за векселем.  2) залежно від емітенту: • казначейський, • приватний;  3)залежно від угоди, що обслуговується: • фінансовий, • товарний (комерційний);  4) за наявністю застави: • забезпечений, • незабезпечений;  5) залежно від порядку платежу: • на пред’явника, • строковий; 6) за місцем платежу: • доміцільований, • недоміцільований. 

Переваги: • векселі не знецінюються; • векселі перебувають в обігу визначений договором час; • векселі скорочують потребу в готівці; • векселі зменшують витрати грошового обігу і прискорюють його. 

6) Інкасове доручення → доручення банку від особи-кредитора здійснити від його імені дії по отриманню від особи-боржника платежу та/або акцепту платежу.

Схема документообігу: 

Виникнення зобов’язань (особа-кредитор → особа-боржник). 

Особа-кредитор виписує інкасове доручення і спрямовує його через банк кредитора та банк боржника особі-боржнику. 

Особа-боржник дає акцепт чи відмову від акцепту інкасового доручення.  Особа-боржник подає заяву про відмову від акцепту в банк боржника.  Банк боржника подає акцептоване інкасове доручення в банк кредитора та здійснює перерахування коштів на рахунок особи-кредитора. 

Банк кредитора зараховує кошти на розрахунковий рахунок особи-кредитора і повідомляє особу-кредитора про це.