2. Проблема щастя стендаль

За Стендалем, концепція щастя полягає в тому, що для людини найбільше щастя це те, щоб приносити щастя іншим, суспільству, оточуючим, державі. Це не те егоїстичне щастя, яке, я впевнена, хочуть для себе 97 % людей цієї планети.

Як і всі філософи-просвітителі, Стендаль був переконаний, що людина

народжена для щастя, у «гонитві за щастям» бачив головну силу, яка керує вчинками і поведінкою людей. Справжнє щастя він розумів як уміння жити насиченим, осмисленої життям – енергійно, активно, захоплено. Його цікавили прояви людських пристрастей, тому що в них він бачив ключ до розуміння не лише внутрішнього світу людини, але і його суспільної функції. На думку Стендаля, способи «погоні за щастям», що безпосередньо впливають на характер людини, у кожної історичної епохи свої. Так, героїчна епоха революцій і наполеонівських воєн кликала до подвигів і народжувала сильні характери, а реакційна епоха, що перетворила «гонитву за щастям» в задоволення вульгарних інтересів створює безликі характери. На відміну від просвітителів, Стендаль бачив, що дійсність, яка формується після перемоги буржуазії, не дає обдарованої особистості проявити себе. Реакційний суспільство епохи Реставрації калічило життя людей. Це стало головною темою творів Стендаля.

3. Стендаль червоне і чорне прототипи, історія створення, гіпотези

У романі "Червоне і чорне” Стендаль використав кримінальну справу, про яку прочитав у газеті. Поштовхом до роботи над твором стала історія Антуана Берте, сина сільського коваля. Його вихователем і вчителем був місцевий священник. Коли юнакові виповнилось 19 років, він почав працювати гувернером у родині багатого промисловця пана Мішу. Можливо, між дружиною Мішу й Антуаном виник роман. Священник, зумів влаштувати Берте в семінарію, з якої юнак переходить вихователем до аристократичного будинку Кордонів. Мадемуазель де Кордон, дочка хазяїна, закохується в молодого плебея. Її батько пише листа до пані Мішу і просить схарактеризувати поведінку Антуана, на що отримує негативний відгук. Це означає кінець карєри для Берте, і той з відчаю стріляє в пані Мішу з пістолета, а потім намагається накласти на себе руки. Пані Мішу не помирає, й Берте. У 1827 р. в Греноблі відбувся судовий процес, на якому його було засуджено на смерть. Історія головного персонажа "Червоного і чорного”, на перший погляд, майже повністю повторює згадану справу, тільки імена змінюються: Та, звичайно, не цей життєвий випадок сам по собі зробив Стендаля одним із найвідоміших письменників світу, а те, як він його художньо втілив. Він зумів у побутовому злочині побачити трагедію сучасної людини. Це був несподіваний, оригінальний хід, який багато в чому оновив світову літературу.. У Стендаля була спеціальна теорія геніальності, за якою геній обов’язково повинен бути бідним, неаристократом. Прикладом такого геніального плебея, який переміг світ, для Стендаля, безумовно, був Наполеон. Годі й казати, що ця стендалівська теорія геніальності є ще одним варіантом ідеї "природної людини”, якій письменник залишався вірний завжди.

5. Образ жульена

Жюльен Сорель — сын плотника из французской провинции. В начале романа был одержим честолюбивыми планами. Жюльен хочет «выйти в люди», утвердиться в обществе, занять в нем одно из первых мест, но при условии, если это общество признает в нем полноценную личность, человека незаурядного, талантливого, одаренного, умного, сильного. Он не хочет поступиться этими качествами, отказаться от них. Но это возможно лишь при условии, что Жюльен полностью подчинится нравам и законам этого общества. Вскоре, он осознал, что карьеризм невозможно совместить с возвышенными человеческими порывами, которые жили в его душе. Брошенный в тюрьму за покушение на жизнь госпожи де Реналь, Жюльен сознает, что судят его не столько за действительно совершенное преступление, сколько за то, что он посмел переступить черту, отделяющую его от высшего общества, попытался войти в тот мир, принадлежать к которому он не имеет права по рождению.

В образе Жюльена Сореля Стендаль запечатлел наиболее существенные черты характера молодого человека начала XIX века, который вобрал в себя важнейшие черты своего народа: безудержную отвагу и энергию, честность и твердость духа, непоколебимость в продвижении к цели.

Наполеон, является идеалом для

Жюльена. Жюльен не может прямым и честным путем сделать достойную карьеру. Путь наверх Жюльена Сореля — это путь утраты им лучших человеческих качеств. Но живая душа, вопреки насилиям над ней, в Жюльене все-таки сохранилась. Пережитое нравственно просветляет и поднимает героя, очищает его от пороков, привитых обществом. Столкновение с обществом завершается нравственной победой героя.