Стенокардія

1. Головний принцип СС – попередження або обмеження ішемії міокарда і зведення до мінімуму її клінічних проявів – нітрати, БАБ, АК.

Зняття приступів. Профілактика приступів. Нітрати. Молсідомін. Нашкірні пластирі. Толерантність. β-АБ. АК.

Інфаркт міокарда

Інфаркт міокарда – ішемічний некроз, що виникає при невідповідності коронарного кровотоку потребам міокарду.

Фармакотерапія

1. Організаційні заходи:

– допомога лікарів спеціалізованої бригади скорої медичної допомоги;

• рання госпіталізація;

• спостереження в палаті інтенсивної терапії;

• система реабілітаційної терапії.

2. Терапевтичні: медикаментозні

немедикаментозні

режим

дієта

ЛФК

Основні спрямування фармакотерапії

Больовий синдром – наркотичні анальгетики, НСПЗ, нейролептики, транквілізатори, антикоагулянти.

Тромбоз судин – антикоагулянти прямі, фібринолітичні, непрямі антикоагулянти, β-АБ.

Порушення ритму- ААП.

Кардіогенний шок – патологічний стан, що гостро розвивається при ІМ як раннє ускладнення з дезорганізацією гемодинаміки і порушенням її нервової і гуморальної регуляції, важкими порушеннями життєдіяльності.

Порушення свідомості.

ССН

Колапс.

Периферична вазоконстрикція

Розлади мікроциркуляції

Олігурія

Фармакотерапія – терміновість

1. Зняття больового синдрому – в/в наркотичні препарати;

2. підвищення скоротливої функції - 1/2 – 1/3 дози СГ;

3. ліквідація гіповолемії – реополіглюкін;

4. нормалізація АТ – мезатон, нА, дофамін;

5. нормалізація реологічних властивостей крові – гепарин в/в і п/ш фібриноліз;

6. нормалізація ритму;

7. корекція кислотно-основної рівноваги.

Іv. Артеріальна гіпертензія

Захворювання з основним симптомом – підвищенням АТ (есенціальна гіпертензія).

Причини

Патогенез – підвищення ЗПСО

ХОС

поєднання 2-х факторів

Пресорні впливи :

активності САС;

ренальних пресорних факторів;

вазопресину.

Стадії:

І – об’єктивні прояви органічних змін внутрішніх органів відсутні;

ІІ – є ГЛШ, звуження судин сітківки, ураження нирок;

ІІІ – ускладнення.

АТ>140/90

Симптоматична

Кардіоваскулярна;

ренальна;

ендокринна;

нейрогенна;

при вагітності.

Фармакотерапія

Завдання – попередити прогресування захворювання і розвиток ускладнень.

Забезпечити САТ до 140 – 130 мм

ДАТ до 90 – 85 мм рт. ст.

Погранична –

обмеження солі, алкоголю;

зменшення маси тіла;

фізичної активності;

достатнє вживання К, Са і Мg;

відмова від куріння;

ХС;

контроль за АТ (добове моніторування).

1. М’яка АГ – монотерапія, діуретики або β-АБ (найменше побічних впливів).

2. Помірна АГ – комбінована терапія препаратами 5 груп – діуретики, β-АБ, інгібітори АПФ, антагоністи кальцію, антагоністи рецепторів АТП першого типу. Ще можна альфа-адреноблокатори, агоністи імідазолінових рецепторів

3. Тяжка – 2 + 1.

4. Схеми періодично переглядати.Подати дозування

НК

Це патогенетичний стан, коли ССС не здатна забезпечити організм і тканини необхідною кількістю крові для їх нормальної діяльності в спокої і при фізичних і психоемоційних навантаженнях.