12. Структура сучасного уроку літератури. Професійна підготовка вчителя до нього

Насамперед, слід продумати структуру (побудову) майбутнього уроку. Вона включає в себе організацію класу (1-2 хвилини); актуалізацію знань, набутих учнями (або перевірка вивченого 15-17 хв.); вивчення нового матеріалу (18-20 хв.); закріплення вивченого матеріалу (3-5 хв.). Всі ці етапи уроку чітко зазначаються в поурочному плані вчителя. Педагогу, особливо молодому, варто продумати, скільки часу забере, скажімо, відповідь на запитання чи пояснення нового матеріалу. Але це зовсім не означає, що слід суворо дотримуватись часу, вказаного в дужках. Практика показує, що, в залежності від різних умов і обставин, в ході уроку дозування часу може змінюватись.

Щоб учитель успішно орієнтувався в своєму поурочному плані-конспекті, слід найважливіші матеріали, цитати, дати, маловідомі імена або слова виділяти в тексті: підкреслювати, брати в рамку, писати чорнилом іншого кольору або більшими літерами.

У ході проведення уроку вчитель не повинен постійно користуватись конспектом, бо учні можуть розцінити це як недостатню його підготовленість.

Готуючись до уроку, вчитель повинен продумати ті виховні моменти, які дає навчальний матеріал. Слід також пам'ятати, що літературний матеріал на уроці сприймається залежно від індивідуальних особливостей учнів. Особливості самоорганізації вчителя:

* підготовленість до уроку — головне усвідомлення психологічної мети і внутрішня готовність до її здійснення;

* робоче самопочуття на початку уроку й у ході його (зібраність, співнастроєність з темою і психологічною метою уроку, енергійність, наполегливість у здійсненні поставленої мети, оптимістичний підхід до всього, що відбувається на уроці);

* педагогічний такт (випадки прояву);

* психологічний клімат на уроці (підтримка атмосфери радісного, щирого спілкування, діловий контакт і т. ін.).

13. Методика вивчення біографії письменника. Традиційні та інноваційні форми і методи

"Вивчення життєвого і творчого шляху письменника — важлива ланка в системі викладання літератури в школі. Насамперед це пояснюється тим що життя та діяльність визначного майстра слова є найкращим коментарем до його творів". Біографія письменника дає можливість прослідкувати за розвитком культури , через біографію розуміють менталітет народу

Викладання життєпису письменника - іспит для словесника, вчитель має можливість виявити всі свої здібності, захопити учнів, повести за собою в роздумах і почуттях. Хороші вчителі найбільше люблять ці уроки і ніколи не віддадуть життєпис письменника кінопроектору, сторінці підручника чи діафільму - вчитель передусім скаже своє слово, поділиться з учнями своїм баченням славетної постаті, розповідатиме залюблено, як про близьку йому, добре знану людину і водночас як про велета духу і національного культурного діяча. Форма проведення уроків-біографій різноманітна: урок-лекція, самостійні доповіді учнів, робота з підручником, заочні екскурсії, уроки-концерти, уроки-панорами.

О.Демчук (вчитель-практик, заслужений учитель України, переможець всеукраїнського конкурсу "Вчитель року-1999") наводить приклади таких нестандартних уроків, присвячених вивченню біографії письменника:

• лекція-дослідження;

• урок-семінар;

• інтегрований урок – психологічний портрет;

• лекція-огляд;

• лекція-коментар;

• лекція-літературознавче дослідження;

• комбінований урок;

• спарений інтегрований урок;

• урок-інтерв’ю [3, 3].

Найголовніший метод викладання біографії - слово вчителя, тобто художня розповідь (монологічний виклад матеріалу з застосуванням ораторських прийомів, що підсилюють емоційний вплив на учнів. Слово вчителя втілюється у методи, важливим серед яких є монологічна розповідь з широкою постановкою завдань, що активізують мислення учнів. Взагалі, однією з чільних проблем є активізація мислення та уваги учнів і головне завдання вчителя – подати матеріал так, щоб його слухали з захопленням і високим показником запам’ятовування. У розповіді про письменника обов'язково має бути кульмінаційний момент, який відповідатиме кульмінації в його житті. У Тараса Шевченка це перша подорож в Україну або перебування в казематі, у Івана Франка — арешт і конвоювання по етапу до Нагуєвичів або творчий процес в паралізованому стані, у Лесі Українки — мужній двобій зі смертю або зворушливе доглядання приреченого і покинутого всіма Сергія Мержинського.

Варто окремо звернути увагу на додаткові засоби, здатні "освіжити" вивчення біографії, зробити його незвичайним. О.Демчук пропонує застосовувати такі засоби і прийоми:

1. прослуховування музичних композицій (напр. "Пустельник" Пікардійської терції при вивченні біографії Івана Вишенського, медитативна музика – при вивченні життєпису Григорія Сковороди);

2. проведення зв’язку з сучасними реаліями (заповіді П.Іванова і життя Г.С.Сковороди);

3. активна демонстрація фотографій. Вчителі здебільшого користуються портретами, що не створюють враження живої людини. Проте до наших днів дійшли численні фото митців ХІХ ст, серед яких Т.Шевченко (радимо звернути увагу, наскільки розумний та іронічний погляд живого Кобзаря відрізняється від погляду на портретах), М.Кропивницький, сім’я Старицьких. Особливу цінність мають сімейні фото.

4. психологічні тести ("Детектор чесності" при вивченні життя і творчості В.Винниченка);

5. документалістика (фрагменти судових справ М.Рильського);

6. літературні карти, як України певного часу, так і місць, пов’язаних з творчістю певного письменника (особливо цікавими вони будуть при вивченні біографії митців-емігрантів).

Вивчення біографії є важливим моментом викладання української літератури, оскільки має цілий ряд покладених на нього завдань: від знайомства з письменником та пропедевтичного знайомства з творами – до морального виховання. Принципами викладання життєпису є історизм, актуальність, психологізм, екзистенційність, естетизм. Головним завданням вчителя-словесника під час вивчення біографії є створення "ефекту присутності", коли завдяки добре підготовленому та вміло викладеному вдало підібраному матеріалу учні відчувають "присутність" митця як живої, близької і цікавої їм людини. Головними методами викладання біографії є кілька різновидів художньої розповіді, проте обов’язковим і доцільним є застосування різноманітних активних та інтерактивних методів та прийомів, а також засобів навчання, що можуть зробити цей етап по-справжньому цікавим для учнів.