Т аблиця 10 служба «по отечеству». Ієрархія.

Чини (службове положення) Обов’язки, що виконували

1. Думні чини: а)бояри, б)окольнічі, Приймали участь в засіданнях

в) думні дворяни, Боярської Думи.

г) думні д”яки.

2. Путні бояри: стольники, ловчі, Очолювали путі – окремі галузі

конюші та інші. палацового господарства.

3. Московські чини Несли службу при дворі (в тому

числі в приказах).

4. Повітові чини: дворяни городові, Провінційна служба. Ополчення.

діти боярські. (основна маса дворян).

Таблиця 11

Органи влади та управління у другій пол. XVI ст. Російська централізована держава.

ЦАР (з 1547 р.)

З ЕМСЬКИЙ СОБОР (1549 р. – поч. 80-х рр. XVII ст.)

Представлені: боярство, духовенство, дворянство, купецтво,

державний апарат.

Склад: Боярська Дума, Посвячений собор, обрані від дворян,

обрані від посада, купців тощо.

Боярська дума митрополіт

(за Івана IV – Обрана ПАТРІАРХ

Рада до 1561 р.) (з 1589 р.)

ПРИКАЗИ (на чолі боярин або д’як. XVI – поч.XVIII ст.)

с ер. XVI ст. – близько 20, кінец XVII ст. – 50.

Розрядний, Пушкарський, Оружейна палата,

Стрілецький, Посольський, Холопій, Помісний

тощо. (При Івані IV називались ізбами).

МІСЦЕВЕ УПРАВЛІННЯ

Городові прикажчики, губні старости, земські

старости, ізлюблені голови, воєводи.

СТАНОВО-ПРЕДСТАВНИЦЬКА МОНАРХІЯ

(сер. XVI – кінец XVII ст.).

Станово-представницька монархія – форма феодальної держави, при якій влада короля (чи великого територіального князя) суміщалась з наявністю стано-

во-представницьких установ. У більшості країн Європи вона складалася в XIII -XIV ст. (у Кастилії – XII ст., Угорщині, Польщі – XV ст.) у процесі формування станів і органів станового представництва (парламент в Англії; Генеральні штати

у Франції; кортеси в Іспанії; сейми у Польщі, Чехії; риксдаг у Швеції; Земський

собор у Росії тощо). У ході подальшого розвитку державний лад в більшості країн еволюціонує в абсолютну монархію. У Росії станово-представницька мо- нархія існувала із середини XVI ст., у другій половині XVII ст. почала перероста- ти в абсолютну, яка організаційно і законодавчо сформувалась на початку XVIII ст. за Петра I.

Таблиця 12

АБСОЛЮТНА МОНАРХІЯ ПЕРШОІ ЧВЕРТІ ХV1IІ ст.

ІМПЕРАТОР (з 1721 р.)

Генерал-прокурор

(з 1722 р.)

СЕНАТ (з 1711 р.) Обер-прокурор

КОЛЕГІЇ (з 1718 – 21 рр.) СИНОД

Іноземна, Воєнна, Адміралтейська, (з 1721 р.)

Штатс-колегія, Комерції, Ревізіон-колегія,

Берг-колегія, Мануфактур-колегія, Вотчіна,

Юстиції, Камергерська, Головний магістрат

ГУБЕРНІЇ (на чолі – губернатор)

з 1708 р. – 8: Московська, Петербурзька, Київська,

Архангелогородська, Смоленська, Казанська, Азовська, Сибирська

ПРОВІНЦІЇ (на чолі – воєвода). На поч. XVIII ст. – 50

ПОВІТИ (ДІСТРИКТИ) на чолі – воєвода

ЕТАПИ ОФОРМЛЕННЯ БЮРОКРАТИЧНОГО АПАРАТУ РОСІЇ

Росія на початку XVIII століття вступила до періоду абсолютної монархії, однією з характерних рис якої було оформлення бюрократичного державного апарату, який змінив служивий прошарок. З точки зору еволюції цього процесу можна виділити три основних етапи.

Перший етап - служивої бюрократії - був довгостроковим та тривав із середини XVI століття до початку XVIII століття. Боярська дума, як і прикази, була закладом не бюрократичного типу, але до її складу, як і в системі приказів, формувались майбутні бюрократичні кадри (думні чини, намісники, судді приказів тощо). Для вищих чинів служба надавала право на участь у державному управлінні, представників середньої ланки вона забезпечувала маєтком та грошовим пожалуванням.

Другий етап - дворянської бюрократії - охоплював час із початку XVIII століття до 60-х років XVIII століття. Період збігається з часом перетворення Російської централізованої держави у абсолютну монархію, велике значення в цьому процесі мали реформи Петра Великого, зокрема, прийняття «Табелі про ранги» (1721 р.), Генерального регламенту (1720 р.) тощо. Удвічі зростає кількість осіб, що зайняті у різноманітних галузях державного управління, ускладнюється ієрархія, але - це службова ієрархія; здійснюється перехід до грошової оплати. Але чиновницька служба зберігає колишній становий характер у зв’язку з пануванням принципу обов’язковості служби дворян, при цьому нижня ланка адміністрації, зберігла привілеї відносно до податних прошарків, але була виведена за рамки класу дворян, що оформлюється становим законодавством.

Третій етап - чиновницької бюрократії продовжувався з 60-х років XVIII сторіччя до середини XIX сторіччя. Переломна грань формування керівної бюрократії приходиться на 60-70-ті роки XVIII сторіччя та пов'язана з законодавством Катерини II: скасована обов’язковість громадянської та військової служби дворян, із кінця XVIII сторіччя державне жалування стає основним засобом існування для чиновників, які не мають земельної власності. Процес, в основному, буде закінчено на початку XIX сторіччя внаслідок адміністративних реформ Олександра I.

Таблиця 13 ФОРМА ПОЧЕСНОГО ЗВЕРТАННЯ (відповідно «Табелі про ранги»)

I-II класи Ваше високопревосходительство

I II-IV класи Ваше превосходительство

V клас Ваше високородіє

V I-VIII класи Ваше високоблагородіє

IX-XIV класи Ваше благородіє

Таблиця 14 КЛАСИФІКАЦІЯ ТИТУЛІВ

Т ИТУЛИ

Р ОДОВІ ПРЕДИКАТНІ СВЯЩЕНОСЛУЖИТЕЛІВ ЧИНІВ

ТА ЗВАНЬ

П РИВАТНІ ЗАГАЛЬНІ ПРИВАТНІ ЗАГАЛЬНІ

ЗА ДОСТОЇНСТВОМ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ

ПРИВАТНИЙ ТИТУЛ – словесне позначення знатності похождення (достоїнства), наприклад, граф, барон. ЗАГАЛЬНИЙ ТИТУЛ – офіційно присвоєна форма почесного звернення у відповідності з достоїнством, наприклад, благородіе, височество. ПРЕДІКАТНИЙ ТИТУЛ – звичайна і загальноприйнята форма звернення, наприклад, сударь, государь, господин.

Таблиця 15

ОРГАНИ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ ГУБЕРНІЙ, ПОВІТІВ, МІСТ