Билет 23

Катерина II, ще одна німкеня на російському троні, перейшла в рішучий наступ на українську автономію. Під час вступу на престол імператриця проголосила, що серед найважливіших завдань вона вважає необхідним добитися встановлення єдиної адміністративної системи управління по всій імперії. Вона прямо заявила, що в Україні також потрібно досягти перебудови влади так, щоб навіть саме «ім'я гетьмана зникло», а не тільки яка-небудь персона, визначена на цей пост. Активно допомагали їй жадібні до наживи за рахунок України царські сатрапи, які служили у цьому благодатному краї. Серед них особливо відзначився доносами про «непорядки» і «зловживання» у Гетьманщині колишній учитель, а пізніше радник і друг гетьмана Теплов.

Билет 24

Петро І, як відомо, у 1711 р. за Прутським трактатом змушений був відмовитися від Правобережної України. Сюди, відновлюючи свою владу, поверталася польська шляхта. Як це було і після Андрусівської угоди 1667 p., вона повертала старі порядки — посилювалось гноблення українських селян, насаджувались католицизм та уніатство. Після ліквідації у 1699 р. козацьких полків на Правобережжі та придушення антипольського повстання 1702—1704 pp. під проводом С. Палія боротьба проти соціального та національно-релігійного гніту набула форми гайдамацького руху. Його рушійною силою були селяни, міщани та козацька голота Запорожжя.

У західноукраїнських землях у 30—50-х pp. XVIII ст. розгорнувся опришківський рух, який також мав антифеодальний та визвольний характер. Його очолювали славетні ватажки О. Довбуш та В. Баюрак.

Польська влада на чолі з останнім королем С. Понятовським (1764—1795), зайнявши престол за підтримки Катерини II, Фрідріха II та магнатів на чолі з А. Чарторийським, докладала багато зусиль, аби придушити народні рухи.

Та у другій половині XVIII ст. гайдамацький рух переріс у національно-визвольне повстання проти польського панування, яке отримало назву Коліївщина (від слів «кіл», «колоти»),

Катерина II, продовжуючи «збирання руських земель», не полишала планів приєднання Правобережної України до Російської імперії. Щоб завоювати симпатії православного населення цієї частини України, вона змусила С. Понятовського прийняти рішення про зрівняння у правах православних та протестантів з католиками. Не дивно, що більша частина католицької магнатерії та шляхти (брати Красинські, Ю. Пуласький та інші) виступили проти цього рішення. У лютому 1768 р. у м. Бар на Поділлі вони утворили так звану Барську конференцію — об'єднання, спрямоване проти С Понятовського та Російської імперії. Конфедерати розпочали воєнні дії проти урядових та російських військ, які прибули на Правобережжя. У ході протистояння конфедерати чинили масові розправи та знущалися над українським населенням, руйнували православні церкви, що спричинило зростання гайдамацького руху та потужного повстання — Коліївщини.

Билет 25

Початок національного відродження у Наддніпрянській Україні наприкінці ХVІІІ - початку ХІХ століття

Батьківська категорія: План-конспекти уроків Категорія: Історія України

Тема: Початок національного відродження у Наддніпрянській Україні наприкінці ХVІІІ - початку ХІХ століття.

Мета: ознайомити учнів із процесом розвитку національної ідеї в суспільно – політичному русі України першої половини ХІХ століття та внеском її видатних представників у цей процес; повідомити школярів про діяльність українського дворянства щодо відновлення автономних прав України; розвивати вміння працювати з історичними документами, аналізувати їх; утверджувати активну громадянську позицію та сприяти вихованню громадянськості та патріотизму.

Очікувані результати: після цього уроку учні зможуть:

* Пояснювати причини та особливості національного відродження в Наддніпрянській Україні;

* Розповісти про роль української інтелігенції у процесі національного відродження;

* Аргументувати своє ставлення до необхідності національного відродження на українських землях.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Основні поняття: національна ідея, національне відродження, самосвідомість, автономія, , етнографія.

Основні дати:

1791 – таємна місія В. Капніста до прусського короля в Берлін.

1798 – видання в Петербурзі трьох частин поеми Котляревського „Енеїда”.

Початок ХІХ ст. – написання „Історії русів”

Структура уроку

1. Організаційний момент.

2. Оголошення теми і мети уроку з мотиваційним аспектом.

3. Вивчення нового матеріалу:

* Національна ідея у суспільно – політичному русі України.

* Заходи українського дворянства щодо відновлення автономії України. Місія В.Капніста і Новгород – Сіверський гурток як прояви його діяльності.

* „Історія Русів”, її значення у формуванні національної самосвідомості

4. Закріплення нових знань і вмінь учнів (під час опрацювання кожного питання).

5. Підсумок уроку.

6. Домашнє завдання.

Хід уроку.

1. Організаційний момент.

2. Оголошення теми і мети уроку з мотиваційним аспектом.

„Найбільшою нісенітницею є та, буцім Україна була колись єдиною неподільною із погляду національних інтересів і змагань, як хотять впевнити наші псевдопатріоти, такої України ніколи не існувало і не існує. Ніколи Україна не боролася ні за який свідомий загальноукраїнський ідеал, і ніколи не існувало свідомого загальноукраїнського патріотизму...”

(Хрестоматія з історії УРСР)

„Україна стане колись новою Грецією: прекрасне підсоння цього краю, весела вдача народу, його музичний хист, родюча земля – все колись прокинеться: з тільки малих племен, якими колись були греки, повстане велика, культурна нація, і її межі простягнуться до Чорного моря, а відтіля ген, у далекий світ”.

(В.Січинський „Чужинці про Україну”)

* Про яку країну іде мова в цих висловлюваннях?

* Чи однакові точки зору авторів?

* Як ви можете оцінити ці твердження?

Авторами цих тверджень є український поет П.Грабовський (1) і німецький філософ Й.- Г. Гердер (2). Отже, існували різні точки зору щодо майбутнього українського народу.

* До складу яких держав входили українські землі наприкінці ХVІІІ - початку ХІХ століття?

* Які умови необхідні для створення власної держави?

( прагнення до незалежності, національна самосвідомість, спільна територія...)

Сьогодні на уроці, ми розглянемо, чи існували ці умови наприкінці ХVІІІ - початку ХІХ століття? А також, проаналізувавши фактичний матеріал, дамо відповідь на запитання: „Чи розпочалося національне відродження на Україні наприкінці ХVІІІ - початку ХІХ століття?”