Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Теорія_OPV1.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
430 Кб
Скачать
☆
  1. Сектори сучасного інформаційного ринку. Визначення поняття "інформаційна інфраструктура".

Інформаційне забезпечення це необхідна послуга для функціонування економіки в сучасних умовах. Сучасний інформаційний ринок по характері даних можна розділити на кілька основних секторів:

1. Сектор ділової інформації представлений такими видами й джерелами, як:

1.1. Біржова й фінансова інформація - інформація про котирування цінних паперів, валютних курсах, дисконтних ставках, ринках товарів і капіталів, інвестиціях, цінах.

1.2. економічна й статистична інформація - числова економічна, демографічна й соціальна інформація. Надається органами керування економікою й службами статистики.

1.3. комерційна інформація - адресно-реквізитні дані про галузі, підприємства і їхніх відповідальних співробітників.

1.4 Інформація з комерційних пропозицій надходить від спеціалізованих фірм - інформаційних торговельних посередників.

1.5. Політичні, економічні, військові й т.п. новини, що цікавлять представників різних соціальних груп, зокрема, підприємців.

2. Сектор юридичної (нормативної) інформації з підрозділами по видах законодавчих і підзаконних (відомчих) документів по різних аспектах господарської діяльності;

2.1. Загальногосподарські акти (цивільне, арбітражне, податкове право).

2.2. Акти, що регламентують окремі види діяльності.

2.3. Акти, що регламентують перетворення прав власності (приватизація тощо).

2.4. Нормативні й рекомендуючі документи по стандартизації.

3. Сектор інформації для фахівців (бібліографія й першоджерела). Відмінність її від ділової й нормативної інформації, що відповідає на питання хто, що, де, коли й на яких умовах полягає в тому, що вона відповідає на питання навіщо, як і що буде, якщо й призначена не для підприємців і працівників комерційних служб, а для співробітників функціональних, у тому числі - інженерних і науково – дослідницьких, служб.

4. Сектор соціально-побутової (сервісної) інформації призначений обслуговувати особистісні потреби людей.

5. Сектор технічних і програмних засобів для автоматизації управлінської діяльності впритул примикає до чотирьох вищевказаних секторів і обслуговує роботу з ними.

Інформаційна інфраструктура являє собою комплекс програмно-технічних засобів, організаційних систем та нормативних баз, який забезпечує організацію взаємодії інформаційних потоків, функціонування та розвиток засобів інформаційної взаємодії та інформаційного простору країни або організації.

  1. Методичні основи аналітичної оцінки ефективності підприємництва.

Оцінка результативності підприємницької діяльності є однією з основних функцій управління. Ефективність підприємництва – є інтегруючою економічною категорією, яка відображає кінцеві результати використання засобів, предметів праці та робочої сили з метою одержання кінцевого результату протягом певного проміжку часу.

Сутнісна характеристика ефективності підприємництва (продуктивності системи) знаходить відображення у загальній методології її визначення, формалізована форма якої має наступний вигляд:

Ефективність = Результати (ефект) / Ресурси (витрати).

Аналітична робота на підприємстві починається з планування. Розрізняють план аналітичної роботи та план (програму) конкретного аналізу. План аналітичної роботи складається на рік з розбивкою по кварталах. В плані конкретного аналізу, який складається відповідно до плану аналітичної роботи, розділи та об'єкти аналізу деталізуються по конкретних виконавцях, визначаються мета й завдання, розробляються необхідні методики розрахунку впливу конкретним факторів, досліджується їх взаємозв'язок, розробляються таблиці схеми, графіки, зведення, узагальнення резервів та результаті аналізу.

Всю аналітичну роботу можливо розбити на три етапи:

- Попередній етап: здійснюється вибір об'єкта аналізу, вивчаються матеріали попередніх досліджень, визначаються мета й напрям аналізу, розробляються програма, календарний план та розподіляються функції.

- Основний етап: збір, відбір, класифікація джерел інформації, перевірку їх доброякісності, складання аналітичних таблиць та їх обробка, розрахунок впливу факторів встановлення та обрахування резервів підвищення ефективності виробництва.

- Заключний етап: дається узагальнююча оцінка діяльності узагальнюються та оформлюються результати аналізу, підраховуються зведені резерви виробництва, розробляються пропозиції щодо їх використання.

Результати аналізу реалізуються через підготовку та видачу наказів і розпоряджень, в яких містяться найменування заходів, терміни їх здійснення, визначаються необхідні матеріальні та грошові ресурси, називаються виконавці, відповідальні та контролюючі службові особи чи підрозділи підприємства.

Розгалужена схема проведення аналітичної оцінки ефективності підприємства:

  • Складання плану економічного аналізу

  • Підготовка матеріалів для аналізу

  • Попередня оцінка результатів аналізу

  • Аналіз причин динамічних змін показників діяльності

  • Остаточна оцінка результатів аналізу

Варто зазначити, що для різних сторін діяльності підприємства варто обирати показники, які найкраще характеризують об’єкт дослідження. Орієнтовним вважаються такі співвідношення:

Підприємство загалом: різні види прибутку та рентабельності;

Основні засоби: фондовіддача, фондорентабельність, коефіцієнт придатності.

Оборотні фонди: тривалість оберту, коефіцієнт оборотності;

Фінансові ресурси: оборотність грошових коштів, рентабельність інвестицій, ефект фінансового лівериджу тощо.

Функціональні напрямки: частка витрат у собівартості, специфічні показники ефективності;

Трудові ресурси: динаміка ФОП, продуктивність праці тощо.

Управління: частка витрат на управління, рентабельність рішень/ заходів;

У світовій практиці аналітичну оцінку ефективності підприємства поєднують із методикою риб’ячого скелету чи деревовидних діаграм.