Тема 2. Виникнення і становлення соціології як самостійної науки.

Передумови виникнення соціології як науки.

вплив промислової революції, матеріально-економічного становища людей на соціальні відносини, які пояснюються в контексті ідеї "природного" соціального порядку (володіючи власною раціональністю він не може бути підпорядкований "державі" як політично інституційного порядку, а протистоїть йому і вважається окремим від нього );  2) альтернативність конструювання соціальної практики в контексті колективізму (авторитаризму) та індивідуалізму (лібералізму) в рамках розвитку ринкової економіки, носієм якої є не держава, а "громадянське суспільство";  3) культивування ідей історизму як основи інтересу до змісту і спрямованості суспільно-історичного процесу, тобто до антропо-соціокультурогенезу (виникнення, функціонування та розвитку людини, суспільства і культури);  4) формування наукового свідомості під впливом німецької класичної філософії, англійської політичної економії, французького суспільствознавства, що зумовило розробку сучасної концепції науки і наукового прогресу. 

Суспільство «всезагального консенсусу» за О.Контом

Аналогом сімейних відносин у більш широкому суспільному плані є кооперація, заснована на розподілі праці. Тут кожен робить те, до чого він має найбільшу схильність, тому всі зацікавлені.

Соціальна статика та соціальна динаміка у вченні О.Конта.

соціальну статику» (або теорію суспільного порядку, яка вивчає умови існування і закони функціонування соціальної системи, її структуру та елементи)

Еволюційна теорія суспільства Г.Спенсера.

Еволюційна модель суспільного розвитку подається соціологом у вигляді процесу взаємонакладань зростання і диференціації, що його можна спостерігати за трьома осями: регулятивною, оперативною (або такою, що підтримує) та розподільчою. Зростання відбувається шляхом ускладнення структур, а диференціація — шляхом розділення регулятивних, оперативних і розподільчих структур та внутрішньою диференціацією їх. 

Тема 3. Соціальна стратифікація та соціальна структура.

Поняття соціальної структури. Елементи соціальної структури.

Соціальна структура суспільства — це сукупність взаємозв'язаних і взаємодіючих між собою соціальних груп, спільностей та інститутів, пов'язаних між собою відносно сталими відносинами.

Поняття соціального статусу. Різновиди статусів. Неспівпадіння соціальних статусів.

Соціальний статус — це певна позиція особи в соціальній структурі групи і суспільства, пов'язана з іншими позиціями через систему прав і обов'язків. (Статус "викладач" має сенс тільки стосовно статусу "студент", але не щодо статусу "міліціонер" чи "перехожий").

У своїй концепції П. Сорокін за критерій соціальної стратифікації бере три основні форми: економічну, політичну і професійну.

Статуси є природжені (чоловік, негр, українець) і набуті (студент, шофер, батько).

Іноді можливе неспівпадіння статусів. Це трапляється за таких умов: коли індивід має високий статус в одній соціальній групі і низький — в іншій. Наприклад, високооплачуваний банкір ймовірно, але не обов'язково, матиме високий статус у власній родині або в групі футболістів-аматорів;

Поняття соціальної ролі. Рольовий набір.

Соціальна роль — модель поведінки, орієнтована на певний статус. її ще називають динамічною стороною статусу. Якщо статус вказує на позицію індивіда всередині групи, то роль — на поведінку властиву цьому статусові.

У сучасному суспільстві кожна людина виконує низку ролей, скажімо, студента, громадянина держави, сина, члена спортивної команди, клієнта, покупця та інші. Уся сукупність соціальних ролей, що виконується однією особистістю, називається рольовим набором.

Поняття соціальної стратифікації. Виміри стратифікації.

Соціальна стратифікація — це ієрархічно організована структура соціальної нерівності, яка існує в певному суспільстві в даний історичний проміжок часу.

Карл Маркс вважав, що стратифікація у суспільстві відбувається за такою головною ознакою, як володіння власністю. Тому його стратифікаційна структура зводилася до двох рівнів: клас власників і клас позбавлених власності на засоби виробництва 

Макс Вебер крім економічного вводить ще додаткові критерії соціальної стратифікації, такі як приналежність до статусних груп і певних політичних кіл (партій).

Найпопулярнішим є підхід, запропонований Пітірімом Сорокіном, який виділяє чотири базових критерії соціальної нерівності: дохід, влада, освіта, престиж.

Історичні системи стратифікації та міра їх відкритості.

У соціології відомі чотири історичні системи соціальної стратифікації: рабство, касти, стани й класи. Перші три характеризують закриті суспільства, а останній тип — відкриті