Дегазуючі речовини

Гіпохлорити кальцію (ГК) – білі сипучі порошки з запахом хлору. В воді розчиняються помірно, в органічних розчинниках не розчиняються. При попаданні в очі, органи дихання та шкіру викликають подразнення. Під дією тепла, вологи та вуглекислого газу ГК розкладаються, тому їх зберігають в герметичній тарі в прохолодному місці схованому від сонячних променів.

Дихлорамін (ДТХ-2, ДТ-2) – кристалічний порошок білого або жовтого кольору з запахом хлору. Добре розчиняється в дихлоретані, в воді не розчиняється. При попадання в сухий дихлорамін нафтопродуктів або інших органічних речовин він спалахує.

Дихлоретан – безбарвна або слабо жовтого кольору легко летюча рідина з запахом, який нагадує запах спирту або хлороформу. Удільна маса 1250 кг/м³. Температура кипіння +84⁰С, замерзання – 35⁰С. Температура спалаху +9⁰С. У воді не розчиняється. Добре змішується з органічними розчинниками, розчиняє багато ОР. При попаданні в організм людини викликає сильне отруєння (при великій кількості - смерть).

Їдкий натр (каустична сода) являє собою плавлений моноліт або мілку луску. На повітрі поглинає вологу та вуглекислий газ, в зв’язку з цим повинен зберігатись в герметичній тарі. Добре розчиняється у воді. Концентровані водні розчини (більше 3%) руйнують тканини і взуття, роз’їдають шкіру людини.

Моноетаноламін(технічний) – в’язка рідина жовтого кольору, має слабкий аміачний запах, гігроскопічна, горюча. Удільна маса 1020 кг/м³. Добре змішується з водою. Температура замерзання технічного моноетаноламіну -30⁰С.Чистий моноетаноламін є безбарвна рідина з температурою затвердіння +10⁰С. Для пониження температури замерзання чистого моноетаноламіну до температури -30⁰С в нього слід додати 30% води.

Аміачна водаявляє собою 20-25% розчин аміаку в воді, викликає подразнення слизових оболонок очей та носу. Температура замерзання залежить від вмісту в ній аміаку і складає: для 8% розчину – 10⁰С, для , для 25% розчину – 40⁰С.

Засоби для проведення часткової та повної спеціальної обробки

Спеціальна обробка військ може бути частковою та повною.

Часткова спеціальна обробка організується за вказівкою командира батальйону (роти) та проводиться особовим складом в ході виконання бойової задачі під керівництвом командира з метою забезпечення можливості ведення бойових дій без засобів індивідуального захисту шкіри, а також забезпечення входу особового складу в об’єкти бойової техніки та фортифікаційних споруд.

Вона включає:

При зараженні отруйними речовинами (ОР) – дегазацію відкритих ділянок шкіри, обмундирування, спорядження, взуття, лицевих частин протигазів, стрілецької зброї, а також окремих зовнішніх ділянок поверхні озброєння та військової техніки, з якою особовий склад постійно торкається в ході бойових дій. Обробка відкритих ділянок шкіри проводиться негайно.

Часткова дегазація проводиться особовим складом, за яким закріплене озброєння та військова техніка, за наказом командира підрозділу з використанням табельних або підручних засобів спеціальної обробки.

При зараженні радіоактивними речовинами (РР) – дезактивацію відкритих ділянок шкіри, обмундирування, спорядження, взуття, засобів індивідуального захисту та стрілецької зброї.

Часткова дезактивація проводиться, як правило після виходу із зараженої ділянки коли дозволяє обстановка. При довготривалому знаходженні на місцевості, зараженій радіоактивними речовинами, часткова дезактивація може проводитись і на зараженій ділянці.

Для проведення часткової дезактивації використовуються в першу чергу підручні засоби: вітош (пакля), віники, щітки, вода, розчинники (пальне). Також можуть бути використані дезактивуючі розчини, дегазаційні комплекти та прилади.

При зараженні біологічними засобами (БС) – дезинфекцію відкритих ділянок шкіри (лиця, шиї, рук) людини. Часткова дезинфекція проводиться в розташуванні підрозділу на зараженій ділянці або при виході з неї.

Командир роти (батареї) організує і керує проведенням часткової спеціальної обробки в підрозділі. Він зобов’язаний:

організовувати навчання особового складу способам і правилам проведення спеціальної обробки, використання технічних засобів підрозділу та підрозділів РХБ захисту, місцевих засобів, вміло управляти підрозділом;

знати технічні засоби спеціальної обробки, правила їх використання і зберігання, особисто перевіряти наявність і готовність;

забезпечувати максимальну захищеність особового складу, озброєння та військової техніки від впливу первинної хмари ОР, РР і БЗ та при діях в зонах зараження;

вказувати можливий обсяг робіт, порядок часткової дегазації озброєння та військової техніки, технічні засоби, які використовуються, порядок видачі індивідуальних комплектів особовому складу, порядок обробки фортифікаційних споруд, які займають підрозділи;

встановлювати сигнали початку і закінчення часткової спеціальної обробки;

доповідати про проведену часткову спеціальну обробку, а також пропозиції щодо обсягу, сил, засобів та термінів проведення повної спеціальної обробки;

визначати можливість зняття ЗІЗ після спеціальної обробки та вказувати вимоги безпеки при використанні з озброєнням та військовою технікою, обмундируванням, ЗІЗ, спорудами, які оброблені;

організовувати поповнення табельних засобів, речовин, рецептур спеціальної обробки, які були використані.

Командир взводу безпосередньо керує частковою спеціальною обробкою підрозділу. Він зобов’язаний:

проводити заняття з навчання особового складу способам та правилам проведення спеціальної обробки;

забезпечувати постійну готовність табельних засобів спеціальної обробки взводу, наявність розчинів (рецептур), води, вітоші;

знати і доводити до особового складу можливий обсяг часткової спеціальної обробки, сигнали її початку та закінчення, контролювати видачу індивідуальних пакетів особовому складу;

керувати проведенням часткової спеціальної обробки взводу, фортифікаційних споруд, слідкувати, щоб особовий склад виконував вимоги безпеки;

доповідати про проведення спеціальної обробки, прийнятих заходах щодо збереження боєздатності взводу, ступеню зараження особового складу, озброєння та військової техніки, приймати заходи до поповнення засобів, які були використані.

Командир відділення (екіпажу, обслуги) зобов’язаний:

перевіряти наявність, справність та заправку табельних засобів спеціальної обробки;

видавати індивідуальні пакети особовому складу;

керувати підлеглими при проведенні спеціальної обробки і вимагати від них виконання заходів безпеки;

поповнювати засоби, які були використані.

При подоланні зон радіоактивного зараження в відкритих або не герметизованих об’єктах озброєння та військової техніки дезактивацію ЗІЗ та обмундирування проводять після виходу із зони. Для чого колони з виконанням заходів маскування зупиняються на обочині, особовий склад висаджується з машин, відводиться на 15-20 м в бік, розосереджується по фронту і проводить дезактивацію обмітанням (витрясанням). Оброблені ЗІЗ залишаються при особовому складі.

Для забезпечення входу особового складу в герметизований об’єкт необхідно:

при зараженні ОР – провести дегазацію вхідних дверей, люку, підніжки, ручок, ділянки місцевості перед дверима, стрілецької зброї, зняти ЗІЗ і залишити біля входу, обробити обмундирування, взуття, спорядження, протигаз з сумкою та зайти до об’єкту. При цьому особовий склад, який знаходився в об’єкті, одягає протигази та знімає їх за командою командира після контролю зараження повітря;

при зараженні РР – про дезактивувати (обмести) вхідні двері, витрясти від РР ЗІЗ, зняти їх звернути зараженим боком всередину і залишити біля входу, зайти в об’єкт та зняти протигаз (респіратор);

при зараженні БЗ – зняти ЗІЗ, звернути та залишити біля входу, зайти до об’єкту. При виході з атмосфери БЗ особовий склад, який знаходиться в об’єкті, протигази не знімає до проведення повної спеціальної обробки.

У виняткових випадках допускається вхід до об’єкту в обмундируванні й зі стрілецькою зброєю, зараженими ОР і не про дегазованими. При цьому внутрішній об’єм об’єкту небезпечно заражається ОР і особовий склад знаходиться в ньому в протигазах та захисних рукавицях. При проведенні повної спеціальної обробки внутрішні поверхні таких об’єктів протираються вітошю, яка змочена дегазуючими розчинами, та провітрюється. Експлуатація цих об’єктів без протигазів можлива тільки після контролю зараження повітря в них.