Опис ґрунтового розрізу

Індекс горизонту	Глибина, см	Опис горизонтів: колір, вологість, мох. склад, структура, щільність, новоутворення і включення(% вмісту уламків і щебеню), перехід
Hл	0-9	лісова підстилка ( хвоя)
Не	9-26	Елювіальний гумусовий горизонт з включенням перегнилого кореня сосни звичайної
І (h)	26-45	Ілювіальний слабо гумусовий горизонт
Pr	Більше 45	Материнська порода – водно-льодовикові відклади

Горизонт і глибина взяття зразків:9 см – (H_л) 26 см (Не) ,45 см – І (h),Pr – 45 і більше.

В икористання комплексу територія стаціонарної рекреації

Назва природного комплексу відносно піднесена слабо хвиляста ділянка водно- льодовикових рівнин з сосняками зелено моховими на дерново-підзолистих піщаних ґрунтах на водно-льодовиковихвідкладах

До складу якого урочища входить і роль даної фації в ньому домінуюча фація слабохвилястого піднесеного урочища

Основні фізико-географічні процеси затоплення понижених ділянок між дюнами, виснаження вершин дюн.

2.2. Типи лісу в межах екологічної стежки "Лісова пісня"

26 червня ми відвідали озеро Пісочне, санаторій ,,Лісова Пісня”. Після нетривалого відпочинку ми вирушили досліджувати типи лісу і стан рекреаційної дегресії на екологічній стежці ,,Лісова пісня”.

На початку екостежки ми спостерігали типовий сосновий бір, який простягався понад 300 метрів. Повнота деревостанів лежить у межах 0,6-0,7. Стовбури дерев часто викривлені, сучкуваті, але здебільшого прямі і високі, понад 18м. Був присутній покрив, який складався із мохів, брусниці, чорниці. На території бору панує 3-тя стадії рекреаційної дегресії. Далі вздовж екостежки спостерігаються субори. Вони є двоярусними. Перший ярус займає сосна, у другому спостерігається дуб черешчатий. Підріст становить горобина. покрив складається із мохів, орляка, чорнице сфагнової рослинності. Субір простягався на 300-350 м після бору. На території субору панує 2-га стадії рекреаційної дегресії.

На початку рекреаційний пункту ,,Перемут” також спостерігається субір, але вже більш свіжий. Провідною породою є сосна, підріст становить горобина, дуб черешчатий, підлісок складають ожина, малина. Спостерігається трав’яний покрив із брусниці, різної злакової рослинності. Панує 3-тя стадія рекреаційної дегресії.

Після озера Перемут спостерігається такий тип лісу як груди. Сосни дуже мало, переважають береза з домішком дуба черещатого. Підріст становлять горобина, черемха. вільха. У підліску ожина, малина. Спостерігається рясний трав’янистий покрив, і 3-тя стадія рекреаційної дегресії.

Висновки

Шацький національний природний парк було створено 28 грудня 1983 року на базі державних ландшафтних заказників «Озеро Кримне», «Озеро Пісочне», «Озеро Пулемецьке», «Озеро Світязь», які були оголошені у 1974 році, зоологічної пам’ятки природи «Озеро Климівське», гідрологічних пам’яток природи «Болото Луки» і т. д. На сьогодні на території парку входять ботанічний заказник загальнодержавного значення «Втенський», лісові заказники місцевого значення «Ростанський», та «Ялинник», іхтіологічний заказник «Соминець» та 4 ботанічні пам’ятки природи місцевого значення.

Поєднання численних озер з лісовими масивами, своєрідний поліський колорит, різноманіття рослинних угруповань та висока їх естетична цінність, добре розвинена транспортна мережа сприяли розвитку рекреації в цьому мальовничому куточку Західного Полісся. На даний час у парку функціонують чотири зони відпочинку: «Гряда», «Світязь», «Урочище Гушове» та «Пісочне».

В Шацькому національному природному парку виділено такі функціональні зони: заповідну, зону регульованої рекреації, зону стаціонарної рекреації, господарську.

Видiлення рiзнотипних функцiональних зон враховує природну цінність рельєфу, його характерні особливості, унікальність ландшафтів, їх територіальне поєднання. Така удосконалена структура парку дасть змогу уникнути “вiльного” зонування, коли територiї господарського використання безпосередньо межують із заповiдними, та збільшить відсоток природоохоронних територій. Запропоноване функцiональне зонування парку передбачає поєднання різних режимів використання для певних природних ландшафтів із урахуванням прогнозу екологiчних змiн природного рельєфу пiд впливом антропогенних чинників. Природні зміни будь-яких природних екосистем характеризують адаптацiйні можливості рельєфу, які вiдображають змiни рiвноваги рельєфотворення в природному середовищi та ступінь забруднення за характером нагромадження забруднювальних речовин у межах геоморфологічних об’єктiв, а також його здатнiсть до самовiдтворення.

Основнi висновки проведених дослiджень i розрахункiв такі: розрахункова щоденна кiлькiсть вiдпочиваючих – 8 332 осіб; загальний обсяг лiсового вiдпочинку – 1 082 тис. год; рекреацiйне навантаження – 712 людино-днiв; екологічна рекреацiйна місткість – 17 912 людино-днiв; технологiчна рекреацiйна місткість – 10 400 людино-днiв; використання технологiчної рекреацiйної місткості – 8 %; довжина дорожно-стежкової мережi – всього 456 км, на 100 га – 1,39 км; кiлькiсть мiсць вiдпочинку рiзних конфiгурацiй – 77.

Як свідчать дослідження, природно-рекреаційний потенціал Шацького національного природного парку залучений лише на 10–15 %, що говорить про значні можливості подальшого рекреаційного освоєння.

Таким чином, територія має ряд специфічних характеристик, значення яких зростатиме в перспективі, а саме: унікальний озерний комплекс із чистою прозорою водою, чудовими піщаними пляжами, естетичною різноманітністю ландшафтів, незначними наслідками господарської діяльності; м’який лікувальний мікроклімат; наявність у лісах грибних та ягідних місць; можливості відпочинку у спокійному природному середовищі з благотворним екологічним і соціальним оточенням; автономність зон відпочинку, відсутність транзитних потоків транспорту поряд з основними транспортними артеріями і наближеністю держав центральної Європи; досить розвинута інфраструктура та матеріально-технічна база рекреації, які, проте, вимагають капітальних витрат на реконструкцію і розвиток для наближення їх до світових стандартів.

Проте доцільно враховувати екологічний обмежувальний чинник, щоб не допустити деградації природних ландшафтів Шацького національного природного парку навіть у зоні інтенсивної рекреації, де й знаходиться більшість лісо-озерних рекреаційних систем.