13. Міжнародний договір з будівництва комплектного промислового об'єкта

Поки що відсутні багатосторонні міжнародні договори, які б рег­ламентували правовідносини при спорудженні комплектних промис­лових об'єктів. Комісія ООН з міжнародного торговельного права (ЮНСІТРАЛ) розпочала вирішувати цю проблему в 1981 р. і продов­жує працювати над нею.

Європейська економічна комісія ООН у 1979 р. розробила Керів­ництво зі складання контрактів, що стосуються комплектних промис­лових об'єктів. У 1988 р. Комісія опублікувала Керівництво зі скла­дання міжнародних контрактів на будівництво промислових об'єктів. Рекомендації, що містяться в цьому документі, спрямовані на досяг­нення рівноваги інтересів виконавця і замовника.

14.  Міжнародний договір про надання технічних послуг

До технічних послуг передусім належать монтаж, нагляд за монта­жем (шеф-нагляд), послуги сервісу. Національне законодавство країн світу поки що недостатньо пристосоване до регулювання правовідносин у цій сфері.

Європейська економічна комісія ООН підготувала Загальні умови № 188 А і № 574 А щодо поставки обладнання та виконання мон­тажних робіт при експорті та імпорті. Низку документів про надання технічних послуг розроблено не­урядовими організаціями. Проте універсальної міждержавної кон­венції в цій сфері поки що немає.

15.  Договори в рамках Світової Організації Торгівлі

У 1944 р. у Бреттон-Вудсі (штат Нью-Гемпшир, США) союзниками з антигітлерівської коаліції США та Великобританією було укладено угоду, що дістала назву Бреттон-Вудської, про міжнародне економіч­не співробітництво. Угода передбачала створення МВФ, завдання якого полягало у підтриманні стабільності валютних курсів і наданні допомоги країнам, що мають дефіцит платіжного балансу, МБРР, по­чатковою метою якого було надання капіталу для відбудови еконо­міки тих країн, які зазнали нищівного впливу війни, та Міжнародної торговельної організації, завдання якої вбачалося в нагляді за пере­говорами і керуванні новим багатостороннім ліберальним торговель­ним режимом. Зазначені фонд та банк були створені. Однак Міжна­родної торговельної організації так і не було створено, передусім з огляду на опозицію Конгресу США, який вбачав у Організації загро­зу національному суверенітету. Гаванській декларації, згідно з якою мала створитися ця Організація, так і не судилося втілитись у життя.

У 1947 р. 23 найбільші країни світу уклали Угоду (яка передбача­лась як тимчасова) про тарифи та торгівлю (ГАТТ). У межах ГАТТ було проведено вісім раундів переговорів. Перші шість раундів, включаючи раунд, що завершився в 1967 р. (названий на честь президента США "раундом Кеннеді"), концентрували увагу на переговорах про взаємні тарифні поступки. Фахівці зазначають, що переговори були успішними, тому що уможливили зниження світових тарифів із 40 до 5%.

Сьомий (Токійський) раунд закінчився у 1979 р. Він позначився подальшим суттєвим зниженням тарифів. На цьому раунді вперше було звернуто серйозну увагу на нетарифні перепони для торгівлі (державні замовлення, субсидування, митна оцінка товарів, технічні стандарти тощо).

Восьмий (Уругвайський) раунд був найскладніший. Розпочався він у вересні 1986 р. у м. Пунта-дель-Есте і повинен був тривати протягом чотирьох років. Насправді ж раунд тривав понад сім років з огляду на перепони та кризи, що траплялися час від часу. Фор­мально раунд завершився у квітні 1994 р. у м. Маракеш (Марокко). Заключний акт, що містив результати раунду, набрав чинності 1 січня 1995 р.

Головними міжнародно-правовими актами у межах Світової організації торгівлі є такі:

Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ) (General Agree­ment on Tariffs & Trade — GATT). Стосується торгівлі товарами.

Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС) (General Agre­ement on Trade in Services — GATS). Стосується торгівлі послу­гами.

Угода   про   торговельні   аспекти   прав   на   інтелектуальну власність (ТРІПС) (Agreement of Trade-Related Aspects of Intellectual Property Rights — TRIPS). Це ланка, що пов'язує інтелектуальну власність з торгівлею.

Саме на цих трьох "опорах" зведена "будівля" Світової органі­зації торгівлі.

Результати Уругвайського раунду зафіксовані в наведених далі документах:

А. Маракеська угода про заснування Світової Організації Торгівлі (Marrakech    Agreement    Establishing    the    World    Trade Organization).

Б. Багатосторонні угоди (Multilateral Agreements):

1. У сфері торгівлі товарами (trade in goods) — Генеральна уго­да з тарифів і торгівлі 1994 р. (ГАТТ, 1994). Пов'язані угоди (Associated Agreements): Угода про застосування ст. VII ГАТТ 1994 р. (Угода про митну оцінку) (Agreement on Implementation of Article VII of GATT, 1994, Customs Valuation); Угода про довідвантажувальну інспекцію (ПСІ) (Agreement on Preshipment Inspection — PSI); Угода про технічні бар'єри для торгівлі (ТБТ) (Agreement on Technical Barriers to Trade —TBT); Угода про застосування санітарних і фітосанітарних заходів (СПС) (Agreement on the Application of Sanitary & Phytosanitary Measures — SPS); Угода про процедури імпортного ліцензування (ІЛП) (Agree­ment on Import Licensing Procedures — ILP); Угода про заходи безпеки (AC) (Agreement on Safe­guards — AC); Угода про субсидії та врівноважені заходи (СКМ) (Agree­ment on Subsidies & Countervailing Measures — SCM); Угода про застосування ст. VI ГАТТ 1994 р. (Антидемпін­гова — АДП) (Agreement on Implementation of Article VI of GATT 1994, Anti-dumping — ADP); Угода про інвестиційні заходи, пов'язані з торгівлею (ТРІМС) (Agreement on Trade-Related Investment Measures — TRIMs); Угода про текстиль та одежу (ATK) (Agreement on Textiles & Clothing — АТС); Угода про сільське господарство (АА) (Agreement on Agri­culture — АА); Угода про правила походження (АРО) (Agreement on Rules of Origin — ARO).

2. Торгівля послугами. Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС).

3. Права інтелектуальної власності (ІПР) (Intellectual Property Rights — TRIPS).

В. Кількасторонні торговельні угоди (Plurilateral trade agreements):

Угода про торгівлю цивільними літаками (Agreement on Trade in Civil Aircraft); Угода про державні замовлення (Agreement on Government Procurement); Міжнародна молочна угода (International Dairy Agreement); Міжнародна угода з м'яса (International Bovine Meat Agreement).

Чотири основні правила ГАТТ. Головна мета ГАТТ — створити у світі ліберальну і відкриту торговельну систему, яка дасть змогу підприємствам країн-членів здійснювати торговельну діяльність на засадах добросовісної конкуренції. Основні правила ГАТТ:

• Захист національної промисловості лише за допомогою тарифів.

• Країнам-членам забороняється запроваджувати кількісні обме­ження. Існує дуже обмежена кількість винятків з цього правила.

• Прив'язування тарифів. Кожна країна має власний графік зни­жування тарифів. Знижені тарифи забороняється підвищувати.

• Правило "нації найбільшого сприяння" (ННС) (Most Favored Nation — MFN). Означає, що тарифи застосовуються на бездискримінаційній основі до всіх країн. Винятки з цього правила стосуються країн-членів регіональних економічних угруповань і країн, що розвиваються. Для таких країн можуть застосову­ватися преференційні тарифи, і це не вважається порушенням правила.

• Правило "національного режиму". Забороняє дискримінацію імпортних товарів щодо еквівалентних товарів, виготовлених національними економіками.

• Правила загального застосування. Окрім основних чотирьох правил існують також правила загального застосування (rules of general application). Ці правила використовуються для товарів, що надходять до митної території країн-членів. Передбачається, що вартість товарів для митних цілей визначається на основі сплаченої ціни чи такої, що може бути сплачена. Якщо ж митні органи мати­муть резонні сумніви щодо правдивості чи точності задекларованої вартості, то імпортерам має надаватися можливість аргументувати за­декларовану вартість. Якщо митні органи продовжуватимуть сумніва­тися, то ГАТТ передбачає, що вони для підтвердження своєї позиції можуть спиратися лише на п'ять способів визначення вартості.

• Країнам-членам дозволяється застосовувати примусові стандарти з метою охорони здоров'я і безпеки населення. Розглядувана Гене­ральна угода передбачає, що стандарти щодо продуктів мають фор­муватися і використовуватися так, щоб не створювалися штучні нетарифні бар'єри для торгівлі. Країни заохочуються використовувати міжнародні стандарти у сферах, де ці стандарти існують, і створюва­ти примусові стандарти, спираючись на наукову інформацію.

• Санітарні та фітосанітарні правила дозволяється використовувати, але так, щоб не створювались нерезонні бар'єри для торгівлі.

Ці правила мають, наскільки це можливо, базуватися на міжнарод­них стандартах і постановах.

Передбачено правила, що застосовуються до видачі імпортних ліцензій.

Інші правила. До цієї категорії належать правила, що регулюють надання урядових субсидій, вжиття урядами заходів на прохання на­ціональних підприємств, а також інвестування, яке негативно впливає на торгівлю.

Угода СКМ забороняє чи обмежує використання субсидій, що спотворюють торгівлю. Розрізняються субсидії дозволені та. забо­ронені. Останні охоплюють експортні субсидії та субсидії, які ма­ють на меті стимулювати використання національних товарів. До прийняття рішень у межах Уругвайського раунду використовувати експортні субсидії заборонялося лише розвиненим країнам. Нині правило про експортні субсидії не поширюється лише на найбідніші країни світу (що мають розмір валового національного продукту в розрахунку на душу населення до 1000 дол. США). Для інших країн, що розвиваються, було встановлено восьмирічний пе­рехідний період.

Дозволені субсидії, у свою чергу, поділяються на такі, що можна використовувати, і такі, що не підлягають оскарженню.

Якщо субсидування експорту було дозволене і відповідні імпор­товані товари негативно вплинули на обсяг торгівлі у країні імпорту, то вона може здійснювати захисні заходи.

Якщо національна промисловість звертається до уряду з пети­цією про захист, відповідний уряд може тимчасово обмежити імпорт відповідного продукту за допомогою підвищення тарифів або квоту­вання.

Уряди мають право вживати такі заходи лише після проведення належного розслідування. При цьому необхідно, щоб шкідливого впливу зазнала значна частка національної промисловості, а не ок­ремі підприємства.

Угода АДП передбачила, що демпінгом є ситуація, коли експортна ціна експортного продукту є нижчою від його ж продажної ціни на ринку країни-експортера. Недобросовісна конкуренція може завдячуватися субсидуванню продукту урядом країни-експортера. В угодах АДП і СКМ передбачаються чинники, на які повинні зважати уряди, що здійснюють розслідування, спрямоване на встановлення факту заподіяння імпортом шкоди.

Угодою ТРІМС передбачено п'ять видів заходів, що суперечать ГАТТ, які уряди країн-членів не можуть використовувати для стиму­лювання іноземних інвесторів у вкладанні капіталів відповідно до національних пріоритетів.

Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС). Ця угода спря­мована на пристосування правил, що використовуються, до торгівлі товарами та послугами. Угода, наприклад, поширюється на банківську та страхувальну справу, освіту, телекомунікації тощо.

Мета цієї Угоди полягає в лібералізації світової торгівлі послуга­ми. Цього можна досягти шляхом модифікації національного законодавства и усунення з нього положень, що є дискримінаційними для іноземних надавачів послуг. Угода передбачає, що до іноземців застосовуватимуться принципи найбільшого сприяння та національно­го режиму.

Угода ТРІПС. Права інтелектуальної власності — це авторські й суміжні з ними права, а також права на винаходи, корисні моделі, про­мислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування тощо. У світі набуло значного поширення таке явище, як торгівля товарами, які не­санкціоновано втілюють результати інтелектуальної праці відповід­них авторів та/або власників таких прав.

Угода передбачає єдині мінімальні стандарти щодо правової охо­рони різних об'єктів інтелектуальної власності та їх охорони, поси­лення режиму нагляду за дотриманням національного законодавства з інтелектуальної власності, усунення дискримінації між національни­ми та іноземними власниками щодо набуття, обсягу і підтримки прав.

Правило єдиного заходу (Single Undertaking Rule). Багатосто­ронні угоди та домовленості Уругвайського раунду вважаються єди­ним комплектом. Країни-члени COT повинні узгодити своє законо­давство з положеннями ГАТТ і пов'язаними з нею угод, а також угоду з положеннями ГАТС та ТРІПС. До Уругвайського раунду від країн не вимагалося, щоб вони приєднувалися до пов'язаних угод. Нині ситуація змінилася. "Право єдиного заходу" означає, що країни-члени СОТ автоматично є сторонами пов'язаних та інших багатосторонніх угод. Для країн, що розвиваються, і країн пере­хідної економіки були передбачені періоди, протягом яких вони мали прийняти всі зобов'язання, що випливають з угод. Для найвідсталі­ших країн світу збережені певні звільнення від зобов'язань.

Покращання доступу до ринків. Угоди Уругвайського раунду передбачають подальше зниження тарифів на 40 %. Це має бути здійснено п'ятьма рівномірними річними частками. Країни, що розви­ваються, і країни з перехідною економікою можуть мати нижчі тем­пи зниження тарифів. Передусім це стосується текстилю, одягу, шкіри та виробів з неї.

Угодою про текстиль і одяг (АТК) передбачена чотирифазна лік­відація до 1 січня 2005 р. кількісних обмежень на імпорт цих то­варів з країн, що розвиваються. До Уругвайського раунду кількісні обмеження існували і вважалися дозволеним винятком з принципів ГАТТ.

Укладена внаслідок рішень Уругвайського раунду Угода про сільське господарство спрямована на застосування правил ГАТТ до торгівлі аграрною продукцією. З метою лібералізації цієї торгівлі розвинені країни погодилися відмінити кількісні та інші нетарифні обмеження. Тарифи у розвинених країнах мають скоротитися на ЗО %. Країни, що розвиваються, та країни з перехідною економікою мають скоротити свої тарифи на дві третини. Усі країни взяли зобо­в'язання не підвищувати визначених тарифів. Розвинені країни пого­дилися знизити субсидії як на виробництво сільськогосподарської продукції, так і на її експорт.