Обговорення результатів

У відслоненнях порід фундаменту на Основному розкопі відзначені лінійні зони субширотного простягання, які характеризуються відмінним один від одного літологічним складом. Зони зближені в просторі, відстань між ними близько 6 м, на рис. 10,11 їм відповідають центральна і південна зони тріщинуватості. Імовірно вони відповідають тектонічних розломам різного віку. Частково це припущення підтверджується відмінностями в розрізах четвертинних осадів у Південній траншеї і Оленячому розкопі (Степанчук та ін., 2012).

На (рис. 11) показана зведена геофізична схема ділянки «Основний розкоп», з якої випливає, що одна з виділених за електророзвідувальними даними зон тріщинуватості лежить на продовженні області знижених значень магнітної індукції. У свою чергу азимут магнітної аномалії відповідає одному з основних тектонічних напрямків на території, а саме напрямку розлому, по якому тече Південний Буг на ділянці Меджибіж-Ставниця. Ця обставина наводить на думку про тектонічному походження цієї тріщинної зони.

Питомий електричний опір залежить від багатьох властивостей гірських порід і ґрунтів: температури, вологість, глинистість, структури, солоності води [Поздняков, 2001]. На всіх геоелектричних розрізах, крім Т4-Т4 `, спостерігаються підвищення питомого опору в приповерхневому шарі - сучасному ґрунті - до глибини 2 м.

На ділянці «Пункт А» електротомографією не було зафіксовано поверхню кристалічного фундаменту з причини недостатньої глибинності установки. Очевидно фундамент знаходиться на глибині більше 11 м.

Смугова магнітна аномалія і відповідна їй аномалія питомого опору не пов'язані з кристалічними породами і швидше за все є слідами терасування схилу.

На ділянці «Основний розкоп» розріз Т3-Т3 'також не досяг фундаменту.

Згідно інтерпретаційної схеми розрізу Т4-Т4 ', наведеної на (рис. 10 б) потужність осадового чохла в межах профілю невелика і коливається від 0,5 до 3,5 м, що відповідає потужності опадів, спостережуваної в береговому оголенні річки Південний Буг. Зміни висоти рельєфу поверхні фундаменту за профілем досягають 3-х метрів. У структурі фундаменту виділяються три зони зниженого опору (рис. 10 б, в), які, ймовірно, характеризуються підвищеною тріщинуватістю. Волога і, можливо, незцементовані осади чохла, проникають всередину, створюючи відмічені аномалії.

Висновки

Проведені геофізичні роботи дозволяють зробити деякі висновки, важливі для розуміння доісторичного розвитку району та подальшої археологічної практики.

1. Геофізичні дослідження на ділянці «Пункт А» не дали інформації про будову кристалічного фундаменту на ділянці. Можна лише стверджувати, що залягає він глибше 11 метрів від денної поверхні.

2. На ділянці «Основний розкоп» за даними магніторозвідки і електропрофілювання фіксуються аномальні зони, зіставляються нами з різночасними тектонічними розломами.

3. Граніти, знайдені в розчищеннях Основного розкопу за своїми мінералогічним і структурними характеристиками відрізняються від корінних порід на ділянці, імовірно вони були принесені сюди древньою людиною.