Розділ 2. Чоловік і жінка: на шляху

СТВОРЕННЯ СІМ’Ї

Тема 6. Поняття про маскулінність (2 години)

Якості чоловіка. Біологічне і соціальне в розвитку особистості. Поняття статі. Уявлення про маскулінність. Формування образу «Я» як чоловіка. Статево-рольові еталони і форми адекватної самореалізації. Ініціація. Типовий чоловічий образ. Практична робота. Виконання вправ на ідентифікацію себе з певною статтю.

Учень:

• розкриває зміст понять «стать», «маскулінність», «ініціація»;

• називає типові якості чоловіка;

• розрізняє біологічне і соціальне в особистості;

• характеризує статево-рольові еталони чоловіка і форми їх адекватної самореалізації;

• ідентифікує себе та інших з певною статтю.

В останні півстоліття дослідженню біологічних (природних) і соціально-психологічних особливостей прояву чоловічих і жіночих якостей у відносинах і поведінці приділяється дуже велика увага, особливо в західних країнах. Саме в західній літературі виникла традиція розділяти поняття «біологічна стать» (sex) і «соціальна стать» (gender).

Термін «гендер» утворений від латинського «gender» – «рід». Іще в 1970-ті роки у вітчизняних словниках слово «gender» перекладалося як граматичний рід (іменники чоловічого і жіночого роду). Переклад «стать» давався з позначкою «жартівливе». Нині в англомовній культурі цим словом позначається комплекс явищ: розподіл ролей і функцій між чоловіками та жінками в суспільстві, співвідношення їхніх соціальних статусів, а також існуючі в культурі уявлення про сутність і ознаки маскулінності та фемінності

У вітчизняній літературі поняття «гендер», «гендерні відмінності», «гендерні особливості» з’явилися відносно недавно. Вони відображають соціально-культурні питання у взаєминах чоловіка і жінки, показують, що значить бути справжнім чоловіком і справжньою жінкою в умовах конкретної культури й часу. Для позначення таких якостей використовуються терміни «маскулінність» і «фемінність». Ці іноземні слова довелося ввести тому, що подібні за змістом слова «мужність» і «жіночність» як в українській, так і в російській мовах мають явне оцінне, побутове забарвлення. Крім того, застосування позначень «маскулінність» і «фемінність» відобразило традиційне прагнення наукового середовища до іноземних термінів і відділенню себе від побутової мови. У цьому розділі ми вирішили врівноважити ці терміни і розглянути їх з точки зору стереотипів, що сформувалися у свідомості багатьох людей. Розуміючи, що йде від природи чоловіка й жінки, а що – від постійно нав’язуваних нам стандартів поведінки і мислення у взаєминах між статями, ми зможемо будувати сім’ю більш усвідомлено й конструктивно.

Наукові дослідження показують, що існують типові маскулінні та фемінні риси. З різних причин вони проявляються в чоловіків і жінок у різних поєднаннях і пропорціях, визначаючи характер поведінки і впливаючи на взаємини між цими характерними проявами. Що ж ці знання нам дають?

Завдання полягає в тому, щоб розглянути типові риси в чоловічій та жіночій поведінці, навчитися їх усвідомлювати, а також враховувати в процесі самопізнання, саморозвитку та при побудові міжособистісних і сімейних відносин.

При цьому важливо враховувати, що багато особливостей суспільного поділу праці, професійної спрямованості чи захоплень, а також способи чоловічого та жіночого самоствердження і самовираження формувалися протягом тисячоліть. З одного боку, у сучасному світі вони руйнуються і змінюються, з іншого – присутні у безлічі стереотипів сприйняття, оцінок, ностальгічних уявлень. Крім того, майже всі традиційні прояви маскулінності і фемінінності чітко простежуються в поведінці підлітків, а також у чоловіків і жінок, які не досягли повного психічного розвитку.

Дослідники виділяють у психології чоловіка і жінки безліч особливостей: у сприйнятті світу, інтерпретації подій, ставленні до різних справ (нагадаємо, що ці прояви в різних пропорціях характерні для представників обох статей).

Суперечки і дослідження в гендерній психології точаться навколо питання про ступінь переваги природних або набутих у процесі виховання рисах мужності і жіночності. Що змушує хлопчиків вибирати в іграх машинки і зброю, а дівчаток – ляльок і вишивання? Природні схильності чи іграшки, які купують батьки? Що змушує молодих людей іти на важкі операції з переробки власної фізіологічної статі? У чому причини того, що нині різко зростає кількість гомосексуальних відносин та одностатевих шлюбів?

Дослідники вбачають тут вплив двох чинників. Перший фактор – природні, біологічні чинники, у тому числі вплив деяких продуктів на зразок пива, ліків, контрацептивів на гормональну сферу і навіть генну природу людини. Другий фактор – соціально-культурні чинники (феміністичний рух, лібералізація суспільної думки, комерційна спрямованість засобів масової інформації, шоу-бізнесу, спорту тощо).

«Безстатеве» виховання має більш негативний, ніж позитивний вплив на розвиток майбутніх чоловіків і жінок.

Психосексуальний розвиток дитини проходить кілька етапів. У 3–4 роки вона здатна усвідомлено розрізняти стать за одягом, починає сприймати свої статеві органи. Від 4 до 7 років діти активно оволодівають соціальними ролями. Їхні ігри набувають рольового характеру (грають у «когось» – лікаря, продавця, водія, дочки-матері тощо). Дослідники приділяють особливу увагу цьому періоду, коли формується гендерна самооцінка дитини та її майбутні сексуальні вподобання. У цей період закладається модель поведінки чоловіка і жінки. Вона формується на підсвідомому рівні в процесі сприйняття дитиною взаємовідносин між батьками, ідентифікації з поведінкою батька чи матері.

У 5–6 років дитина усвідомлює власну статеву приналежність, починає цікавитися, як вона з’явилася на світ.

Вік від 7 до 11 років – це період активного інтелектуального розвитку, коли формується здатність до абстрактного мислення. Дитину цікавлять питання походження людини. З 9 до 11 років виникає інтерес до взаємин чоловіка і жінки, поступово починає змінюватися тіло дитини.

Приблизно з 12 років відзначається повна статева відособленість, починається період швидких гормональних змін.

Від 11 – 12 до 18 – 19 років дитина стикається, як зазначає класичний психоаналіз, із пробудженням «любові і ревнощів» до батьків. Успішне вирішення цієї проблеми залежить від того, чи знайде вона предмет любові серед власного покоління. Підлітки можуть створювати для себе уявний ідеал сім’ї, релігії, суспільства, у порівнянні з яким значно програють далеко не досконалі, та реально існуючі сім’ї, релігії й суспільства. Таким чином, підліток – це нетерпимий ідеаліст, котрий вважає, що створити ідеал на практиці не важче, ніж уявити його в теорії.

Дослідники вважають, що параметр зв’язку з оточенням, який виникає в цей період, коливається між позитивним полюсом ідентифікації «Я» і негативним полюсом плутанини ролей. Інакше кажучи, перед підлітком, котрий виявляє здатність до узагальнень, постає завдання – об’єднати все, що він знає про себе самого як про школяра, сина (дочки), спортсмена, друга тощо. Усі ці ролі потрібно зібрати в єдине ціле, осмислити їх, пов’язати з минулим і спроектувати в майбутнє. Якщо молода людина успішно впорається з цим завданням – психосоціальною ідентифікацією, то в неї з’явиться розуміння того, ким вона є, де перебуває й куди рухається.

Якщо завдяки батькам у підлітка виробилися довіра, самостійність, завзятість і вміння, то його шанси на ідентифікацію, тобто на пізнання власної індивідуальності, значно збільшуються. Протилежна ситуація складається, якщо підліток недовірливий, сором’язливий, невпевнений, страждає через почуття провини й усвідомлення своєї неповноцінності. Тому підготовка до всебічної психосоціальної ідентифікації в підлітковому віці повинна починатися, по суті, з моменту народження.

Якщо через важке дитинство або несприятливі побутові умови підліток не може вирішити завдання ідентифікації й визначити своє «Я», то в нього починають проявлятися симптоми плутанини ролей і невпевненість у розумінні того, хто він такий і до якого середовища належить.

Особлива роль у формуванні статевої самосвідомості належить статево-рольовим уявленням. Неминучий досвід, що залишає глибокий слід у свідомості дитини, полягає в повсякденному спостереженні за своїми батьками. Діти бачать, коли мати займається суто жіночими справами, а тато – чоловічими. Усе це, зрозуміло, допомагає хлопчику або дівчинці зрозуміти власну статеву роль у житті. Ідеться, таким чином, про досвід першочергової важливості у формуванні статево-рольових уявлень і статево-рольової поведінки. Якщо малюк живе у благополучній, спокійній сім’ї, він непомітно сам навчиться нормально сприймати стосунки між представниками різних статей, тому що батьки подають йому гарний приклад. Хлопчик наслідує мужність батька, дівчинка – жіночість матері, і роблять вони це без будь-яких особливих повчань.

Крім того, спостерігаючи повсякденне життя своїх батьків, діти вчаться поводитися з людьми протилежної статі. Якщо в сім’ї панує атмосфера любові, у дитини не виникатиме таємного бажання надати перевагу одному з батьків. І в стосунках з іншими людьми вона не потребуватиме нездорового сурогату того, чого їй бракує вдома. Щаслива сім’я зміцнює відповідні уявлення дитини про взаємини статей значно більше, ніж цикл лекцій або десяток книг на цю тему. Статево виховані батьки розуміють, що коли дитина висловлює власні міркування і ставить запитання на статеву тему, не слід кепкувати з неї чи обдурювати її. Відповіді на всі дитячі запитання, і статевого характеру в тому числі, повинні бути точними по змісту, стислими й правдивими. Навіть якщо малюк нічого не зрозуміє, важливо, що він побачить і відчує бажання дорослої людини пояснити йому те, що його цікавить. Підростаючи та набуваючи власного статевого досвіду, дитина розумітиме все більше й більше, а готовність дорослого з розумінням поставитися до всіх її проблем, задовольнити її інтерес зіграє свою роль у встановленні довірливих і гармонійних стосунків між поколіннями. Інформація, яку батьки або педагоги надають дітям, відповідаючи на запитання, що стосуються статей і взаємин між ними, має значення лише в тому випадку, якщо дитина відчуває, що дорослі сприймають її як особистість із почуттям власної гідності, не іронізують із неї й не лицемірять. А на таке спроможна лише статево вихована, доросла, зріла людина, яка реалістично сприймає всі деталі власного статевого життя й чесно, у межах дитячого розуміння, пояснює їх дітям.

А що ж є нормою в питаннях статі? Кожен розуміє це по-своєму. Ось де буде доречним судження, що скільки людей – стільки й світів.

Наведемо деякі найважливіші позиції, які, на наш погляд, вирізняють статево культурну, дорослу, зрілу людину.

Статево культурна людина розуміє значення статевої функції в особистому житті. Хоча кожен чоловік має певні жіночі риси, а в кожній жінці є чоловічі, добре адаптована до життя людина відрізняється своєю яскраво вираженою статевою приналежністю і не змінює її. Вона не нарікає на те, що народилася жінкою або чоловіком, і в неї не розвиваються пристрасті, характерні для протилежної статі.

Статева адаптація, як відомо, – істотна частина загальної адаптації, пристосованості до умов життя. Не можна вважати людину статево вихованою, якщо вона не дотримується найважливішої заповіді: «Полюби ближнього свого, як самого себе». Проте людина по-різному спілкується з чоловіками і жінками: не поводиться з чоловіками, як з жінками, і навпаки. Їй не потрібні специфічні відомості про біологічний устрій статевих органів, навіть якщо вона не достатньо обізнана в цій галузі. Її теоретичні уявлення про статеве життя або практичний досвід не настільки важливі для статевої культури – набагато важливіше те, які людина має уявлення про статеву культуру і як ставиться до цієї сторони життя.

Сексуальні стосунки займають важливе місце серед інших бажань і потреб статево культурної людини. Маючи романтичні уявлення та ніжні почуття до близької людини, вона здатна сексуально-тілесно виразити свою любов. Статеве життя сприймається нею як абсолютно природне явище, як прояв здорової життєдіяльності.

Криза, що охопила сучасну культуру, особливо сильно позначилася на інституті виховання. Найбільш яскраво це виявляється в сучасній проблемі підлітків – кризі підліткового віку, грізні симптоми якої ми бачимо в зростанні числа злочинів, наркоманії та самогубств саме серед цієї вікової категорії. Тому багато дослідників звертаються до досвіду минулих культур, аби знайти підказки, моделі та цінні ідеї у вирішенні проблеми підліткової кризи. Сучасні дослідження в антропології, релігієзнавстві та психології різних культур дають багатий досвід.

Одним із найбільш цікавих у цьому плані проявів є практика ініціації дорослішання в давніх культурах. Ініціація – один із «ритуалів переходу», які супроводжували найбільш значимі соціально-особистісні зміни в житті людини: народження, дорослішання, шлюб, зрілість, смерть та ін. Вираз «ритуал переходу» означає, що людина перейшла з одного рівня своєї свідомості, свого досвіду на інший. Фактично ініціація являє собою іспит на готовність до нового рівня своєї особистісної та соціальної зрілості й отримання відповідних інструкцій для правильного проходження наступного етапу життя.

Вважаємо, що доцільно було б звернути увагу на психологічну та соціальну основу цього обряду і, можливо, перейняти не зовнішній, а внутрішній зміст (наприклад, при досягненні повноліття). Адже підліткам, які пройшли не просто формальне отримання паспорта, а отримали нове розуміння життя, внутрішньо переродилися і збагатилися, буде набагато простіше жити в соціумі і формуватися як особистість.

Мужність – сукупність найбільш значимих моральних якостей, форм поведінки особистості, що проявляються в різних сферах її життєдіяльності. Загальними якостями можуть володіти люди незалежно від статі, а специфічні притаманні лише чоловікам і пов’язані з їх взаємовідносинами з жінками в суспільстві та сім’ї.

Виділяють «традиційну» і «сучасну» модель мужності. Зміст першої моделі втілює в собі розуміння мужності як специфіки діяльності особистості. Це – енергійність, діловитість, владність, упевненість, потреба в досягненні мети, прагнення до суперництва, а також сміливість, спритність, воля, сила (як фізична, так і моральна), емоційна стриманість, раціональність мислення.

Друга модель мужності відповідає характеру шлюбно-сімейних відносин, що змінилися, новому, так званому егалітарному типу сім’ї, де права та обов’язки чоловіка і дружини є однаковими. Тобто обоє в однаковій мірі повинні займатися вихованням дітей. Проте при цьому треба виходити з особливостей розвитку і призначення хлопчиків та дівчаток. Хлопчикам необхідно прищеплювати такі якості, як рішучість, витримка, наполегливість, відповідальність і працьовитість.

Коли йдеться про характерні риси чоловіків, порівняно рідко хлопці замислюються над такою якістю, як відповідальність. Тим часом, відповідальність – це не лише знання своїх обов’язків щодо суспільства, колективу, близьких людей, а й готовність дотримуватися їх у повсякденному житті. Та найголовніше, відповідальність – це здатність бути відповідальним за свої думки, слова, емоції та дії. Це показник зрілості.

Ось кілька прикладів, котрі дозволяють зрозуміти природу чоловічої поведінки. Для чоловіка важливо затвердити реальну соціальну дійсність. Для нього дуже важливою є логічність. Звідси прагнення встановити закономірність, знайти формулу, яка чітко пояснює ситуацію. Чоловік добре розуміє емоційний стан інших, якщо може пояснити причину емоцій. Деякі емоції та жіночі сльози виходять за рамки логіки і тому дратують його. Чоловік нервує, коли діють «нелогічно», коли заважають, учать жити; проявляє інтерес, якщо з’являється красива жінка, перспектива, можливість успіху; відчуває ніжність, коли може допомогти й опікувати; радість, якщо перемога впливає на події; задоволення від сексу, їжі, похвали. Чоловіки надають перевагу повідомленню фактів, обмірковують їх і дають раду. Чоловік щасливий, якщо може поділитися своєю справою. Коли він щось робить для жінки, для дому, то цим він виявляє свою любов. Дії чоловіка спрямовані на покращення матеріального стану – це найбільш вагоме свідчення збереження його почуттів.

Завдяки психологічним дослідженням з’ясовано, що чоловіки бояться безпорадності, фізичної слабкості, провалу на роботі; сильних жінок, жінок-начальників, котрі заробляють більше; бояться виявити свої почуття, вважаючи, що ніжність і любов – це слабкість; бояться показати слабкість перед жінкою, тому що чоловікам необхідно завжди бути сильною особистістю.

Досить часто ми спостерігаємо, що в перші роки спільного життя, коли є закоханість, чоловіки більше часу приділяють сім’ї. Але на якомусь етапі розвитку відносин чоловік починає більше прагнути до інакшого проведення часу – його цікавить риболовля, полювання, футбол, лазня, тощо. Якщо в стосунках між чоловіком і жінкою достатньо любові, поваги один до одного, а жінка демонструє інтерес до стану справ чоловіка, підтримує його соціальні прагнення, то ймовірність його участі в різних «чоловічих розвагах» різко знижується. Бажання чоловіка піти із сім’ї може служити показником неблагополуччя стосунків у парі.

Є ще глибша причина такої поведінки – це психічна незрілість. Саме підліткові якості «змушують» дорослого чоловіка шукати собі компанію друзів на шкоду сімейним відносинам. Надмірне захоплення риболовлею, полюванням, спортивними заходами, туристичними походами також показує наявність психічної незрілості. На це дружині варто звернути особливу увагу і будувати більш гармонійні стосунки в сім’ї, всіляко сприяючи становленню психічної зрілості чоловіка.

Типовий чоловічий образ

А тепер на основі викладеного можна створити психологічний портрет чоловіка, або типовий чоловічий образ.

Чоловік – творець, і він стає ним тоді, коли це усвідомлює і відповідно діє: реалізує і постійно розвиває свої найкращі чоловічі якості. Творець – завжди новий. Він не копіює й не повторює, а бере найкраще і на основі цього створює щось своє, нове.

Чоловік постійно розвиває свою масштабність – від малих справ до великих, бачить усі аспекти буття, як зі сторони, так і зсередини. Він знає, що хоче змінити, що прибрати і що додати. Чоловік творить, керуючись принципом «кожна думка і дія приносить щастя й радість мені, моїй сім’ї, моєму роду, моєму народу і світові в цілому». Але чоловік повинен знати, для чого він творить, у нього має бути мета з глобальним сенсом, що стосується всього людства.

Розкриттю чоловічих якостей і талантів сприяє жінка, яка знаходиться поруч. При цьому чоловік творить початковий імпульс, розкриваючи в жінці любов.

У сім’ях, де є такий чоловік, видно всі позитивні показники зростання. Любов у цьому домі розкривається все повніше, дім сповнений яскравих кольорів і позитивних творчих енергій – це простір любові. Діти ростуть легко і природно, спостерігаючи радість батьків, вони випромінюють щастя. Успіх тут є не результатом високих запитів, а наслідком добрих, шанобливих і люблячих стосунків один до одного.

Нижче наведено список якостей справжнього чоловіка, якими, з точки зору авторів, бажано володіти чоловікові. Ці якості дозволяють гарантовано мати і здоров’я, і особисте щастя, і творчу реалізацію, і матеріальне благополуччя, і довге життя. До цих якостей кожен може щось додати й від себе.

Усі перераховані якості в тій чи іншій мірі є в кожному чоловікові. І оскільки, як кажуть в народі, «жінками народжуються, а чоловіками стають», то чоловікові їх потрібно розкривати й розвивати. Людина – це єдина істота на планеті, яка може саморозвиватися, ця властивість закладена в її божественній суті. Створіть необхідний образ чоловіка і слідуйте йому! Відстежуйте щодня прояв або невияв своїх чоловічих якостей, працюйте над ними. Тільки неуцтво і лінь можуть бути перешкодою на шляху саморозвитку.

Чоловік – це той, хто не озирається на інших, хто не повторюється, хто йде своїм шляхом, хто прокладає свою дорогу, адже саме для цього він живе на Землі. Девіз чоловіка – «Ніколи не пробував, але зможу!»

Як же юнакові стати чоловіком?

Шлях один – через усвідомленість і любов до себе.

Любити себе – це усвідомлювати себе (знати хто ти є, у чому сенс твого життя, уміти слухати свою душу, жити відповідно до душі), поважати себе як іншого, уміти бачити себе в іншому, а іншого в собі, бажати іншому того, чого бажаєш собі (тобто усвідомлювати єдність усього людства).

Коли чоловік справді любить себе, він великодушний, від нього постійно походять імпульси у вигляді думок, дій, творчих актів. Він активний, він цікавий, він звучить. Велика душа стане на захист слабкого, забезпечить надійність і вірність слову та справі, візьме на себе відповідальність, додасть справедливості думкам і діям. У поєднанні з активністю великодушність породжує хоробрість, упевненість, рішучість, стійкість, підприємливість.

Практична робота.

Мета: усвідомлення учнями необхідності постійного розвитку чоловічих якостей у хлопців.

Завдання: учитель пропонує учням докладніше розглянути якості, що характеризують чоловіків.

Для цього утворюються дві групи: одна складається з хлопців, а інша – з дівчат. Дівчата пишуть список тих чоловічих якостей, які, на їх думку, повинні бути в їхніх майбутніх чоловіків. Хлопці у своїй групі записують якості, притаманні справжнім чоловікам.

Коли перелік якостей готовий, учитель занотовує назви якостей на дошці, допомагаючи обом групам, у разі необхідності коригуючи й доповнюючи список. Після цього відбувається обговорення, результатом якого є складання психологічного портрета і переліку якостей, що формують справжнього чоловіка. Кожен може його доповнити або змінити, виходячи із власного розуміння ролі чоловіка та мужності.

На завершення вчителеві бажано наголосити, що для того, аби стати справжнім чоловіком (самодостатнім, реалізованим, мужнім, сильним, упевненим) і мати поруч із собою «принцесу», юнакові необхідно проявляти й постійно розвивати свої кращі чоловічі якості. Лише постійний розвиток і робота над собою дозволять йому стати справжнім лицарем!

Чоловічі якості

Великодушність

Ніжність (джентельмен!)

Творчість

Сила духу

Сила фізична

Здоров’я

Мудрість

Почуття гумору

Цілеспрямованість

Хоробрість

Надійність

Щедрість

Активна життєва позиція

Уміння любити (уміння радувати жінку)

Сексуальність

Масштабність

Усвідомленість

Чесність

Доброта

Завзяття

Оптимізм

Хазяйновитість

Самостійність

Інтелігентність

Відповідальність

Гідність

Упевненість

Сучасний світогляд

Сучасність (стиль, мода)

Свобода

Додаткова інформація. Сила, витривалість, хоробрість, мужність, цілеспрямованість та ін. не є жіночими якостями. Грація, загадковість, кокетство і т. д. – не є чоловічими. Але свобода, любов, здоров’я, чесність, доброта, свідомість, творчість, почуття гумору, гідність, сексуальність і навіть ніжність – ці якості властиві особам як жіночої, так і чоловічої статі. Потрібно донести до учнів, що саме завдяки чесності, насамперед перед самим собою, відбувається розвиток особистості.

Таким чином, у процесі колективного обговорення і творчості відбувається максимальне засвоєння теми.

Домашнє завдання

Оцініть розвиненість запропонованих якостей у собі, поставивши оцінки (за 12-бальною системою) і можливі плюси або мінуси. Виявивши нерозвинені якості, працюйте над їх розвитком (наприклад, прожити один тиждень під девізом «я розвиваю здоров’я, або мужність, або щедрість», потім попросити близьку людину оцінити ваші зусилля). Навіть якщо подібні тести проводити для себе лише раз на місяць, то до закінчення року ви матимете відчутний результат.