Практичне заняття 2-3

Тема: Аналіз техніки та методика навчання ударів по м'ячу ногою.

Завдання: ознайомлення студентів з технікою та методикою гри у футзал (міні-футбол). На практичному занятті студенти знайомляться та навчаються ударам по м’ячу ногою, приймають участь в навчальній двосторонній грі за правилами футболу.

Студенти повинні знати: загальну та спеціальну техніку, правила гри, методику суддівства.

У футзалі (міні-футболі) удари виконують ногою і головою, вони потребують точного виконання. Удари по м'ячу ногою, незалежно від способу виконання, можна поділити на два види: прямі та різані.

При прямому ударі м'яч летить у напрямку удару, який наноситься. Якщо ж виконується удар у будь-який бік відносно центру тяжіння м'яча, то це буде різаний удар. Такий удар не можна називати неточним: ним можна користуватися так само, як й іншим, траєкторію удару слід вибирати (передбачати) особливо ретельно.

Точне і своєчасне виконання удару по м'ячу дає змогу заощаджувати сили, швидко і планомірно розвивати атаки, заставляти польових гравців і воротаря частіше помилятися. Адже гра складається з великої кількості ударів по воротах і передач на різні відстані. По тому, наскільки є успішними ці дії, судять і про і видовищну красу футбольного двобою.

Удари по м'ячу ногою виконуються такими способами: внутрішнім боком ступні; внутрішньою, середньою і зовнішньою частинами підйому; носком; п'ятою. Удари виконуються: по м'ячу нерухомому, що котиться або летить з місця, у русі, у стрибку, з розворотом, у падінні тощо. Можна виділити основні фази рухів, які є спільними для багатьох способів.

Попередня фаза – розгін, його довжину і швидкість визначають залежно від індивідуальних особливостей футболістів і фактичних завдаю.. Розгін треба розраховувати так, щоб удар по м'ячу виконувався заздалегідь визначеною ногою; розгін сприяє попередньому нарощуванню ударних ланок.

Підготовча фаза - постановка опорної ноги (опорну ногу, злегка зігнуту в колінному суглобі, ставлять збоку від м'яча), замах ударною ногою. Замах виконують під час останнього бігового кроку. Відбувається значне, часто близьке до максимального розгинання у тазостегновому суглобі та згинання у колінному, внаслідок чого збільшується шлях ступні і попередньо розтягуються м'язи передньої поверхні стегна, що дає змогу виконати удар належної сили.

Правильному і ефективному виконанню фази суттєво сприяє подовжений на 35 -50 % останній крок розгону.

Робоча фаза - рух удару починається з активного згинання у тазостегновому суглобі в момент постановки опорної ноги, причому кут, що утворюється стегном та гомілкою, зберігається. Перед ударом відзначається „гальмування" стегна. Різким хльостким рухом гомілки і стегна вдаряють по м'ячу. У момент удару нога сильно напружена у гомілковостопному і колінному суглобах, що дає змогу збільшити масу ударної ланки. Час дотику м'яча і ступні треба зберегти якомога довше, бо швидкість польоту м'яча залежить від прикладеної сили і часу її дії. Проведення багато в чому визначає напрямок руху м'яча.

Удар внутрішнім боком ступні (мал. 1) - виконується під час прямого розбігу по відношенню до м'яча і цілі. Злегка зігнуту в колінному суглобі опорну ногу ставлять на деяку відстань та збоку від м'яча, на одному рівні з м'ячем. Носок спрямований в бік удару. Ступня ударної ноги, злегка зігнутої у колінному суглобі, обернена внутрішнім боком ступні до м'яча і перпендикулярна до цілі. Носок ударної ноги трохи піднятий, гомілковостопний суглоб закріплений жорстко. М'яч вдаряється відносно великою площею ступні по центру. Тулуб нахилений над м'ячем, вага тіла переноситься на опорну ногу.

Висота і характер польоту м'яча під час удару внутрішнім боком ступні залежить від ударів по м'ячу, положення тулуба і опорної ноги стосовно до м'яча, а також положення ступні ударної ноги в момент удару та в. його завершальній фазі.

Правильний, прямолінійний рух м'яча у намічену ціль багато в чому залежить від напрямку розгону та дотримання перпендикулярного положення ступні ударної ноги стосовно до лінії наміченого польоту м'яча в момент удару. При неправильній дії м'яч не потрапить у ціль, полетить по кривій, описуючи дугу в бік опорної ноги.

Цей удар є досить простим, його часто використовують у грі. Найчастіше ним користуються у тих випадках, коли потрібна не стільки сила, скільки абсолютна точність.

Вправи на розучування ударів по м'ячу внутрішнім боком ступні: - удари по м'ячу у стінку. У п'яти метрах від стінки учні виконують удари по нерухомому м'ячу низом з місця.

• два футболісти на відстані 4~5м один від одного низом роблять передачу після зупинки м'яча.

• учні після 3-4 кроків б'ють по м'ячу, посилаючи його низом у стінку.

• удари м'ячем у ціль (ціллю може слугувати булава, м'яч, розмітка на стінці тощо). Відстань 10-15м.

• удари по м'ячу, що котиться, який відскочив від стінки. Відстань 5-7м.

• передачі м'яча у колі.

мал. 1

Удар середньою частиною підйому (мал.2) - виконують переважно з прямого розгону, тобто до удару ударна нога гравця, м'яч і ціль перебувають на одній лінії. У момент удару опорну ногу ставлять на деякій відстані збоку від м'яча, носок ступні спрямований у бік удару. Тулуб злегка нахиляють у бік опорної ноги і вперед, носок ударної нога відтягнутий униз, гомілковостопний суглоб твердо зафіксований.

Правильність удару, сила і характер польоту м'яча залежать від розгону, положення тулуба і опорної ноги гравця стосовно до м'яча, а також під положення ступні, місця її прикладання до м'яча, замаху і швидкості руху ударної ноги під час удару і в його завершальній фазі.

Найчастіше трапляються такі помилки при виконанні удару середньою частиною підйому: гравець розганяється збоку; опорну ногу ставить занадто далеко від м'яча; у момент удару повертає ступню ударної ноги всередину через те, що боїться зачепити носком об землю; удар спрямовує не у середину м'яча, а ковзним рухом по ньому. У завершальній фазі удару не роблять проведення, а разом із м'ячем різко піднімають вгору ногу, відхиляючи при цьому тулуб назад, у результаті м'яч рухатиметься не по прямій лінії у намічену ціль, а підніматиметься вгору, описуючи дугу, причому, якщо б'ють правою ногою, то м'яч полетить вліво і вгору, якщо лівою, то, навпаки, - вправо і вгору.

Щоб гравець, виконуючи удар середньою частиною підйому," не зачепив носком землю, рекомендується підняти опорну ногу на носок, а тулуб нахилити вперед і в бік опорної нога. Цим буде забезпечений вільний маятникоподібний рух ударної нога.

Удар середньою частиною підйому - один з найпоширеніших ударів у грі. Його найчастіше застосовують, щоб забити м'яч у ворота; під час виконання стандартних положень, а також для передачі м'яча на середні та довгі дистанції, коли необхідно поєднати силу і точність удару.

Удар середньою частиною підйому - один з найсильніших і точних. Але водночас він. дуже складний для засвоєння. Щоб добре ним оволодіти, гравцям необхідно систематично, наполегливо і тривалий час тренуватися.

Вправи на розучування ударів по м’ячу середньою частиною підйому: - удари по м'ячу в стінку. На відстані 8-10м від стінки учні виконують удар з місця та з двох, трьох кроків, звертаючи увагу, на положення опорної і ударної ноги, розгін;

• удари по м'ячу в ціль;

• удари по м'ячу з метою посилання його через кільце;

• удари по м'ячу у ворота по нерухомому м'ячу, який котиться назустріч учневі.

мал.2