III. Станція «Трагічна». Учитель літератури: Тим часом ми наближаїмося до станції Трагічна .
Життя
Івася не було безхмарним. Дуже рано він
залишився без батька, а згодом і без
матері. Усі клопоти з утримання сім’ї
взяв на себе вітчим Гриць Гаврилик –
добрий і розумний чоловік. Він доклав
чимало зусиль, аби талановитий хлопчина
став освіченою людиною.
Учитель
математики:
Знайдіть числа, яких не вистачає у
ланцюгу обчислень.
Розв’язати рівняння. х + 169 = 180 1603 – х = 1587 х = 11 х = 16 Додаткові завдання командам. 1. Яку дію називаємо дією віднімання ? 2. Як називаються компоненти дій при відніманні ? 3. Як перевірити дію віднімання ? Учитель математики: Ми проминули станцію «Трагічна». Адже знайдені вами відповіді – трагічні віхи в житті Івана: в 11 років він втратив батька, а в 16 – матір. Відповіді заносяться в п. 3 табл. 1. Іван Франко навчався на філософському факультеті Львівського університету, але закінчити його завадила політична діяльність. Юнака кілька разів арештовували, а згодом виключили з університету. Проте бажання вчитись не залишило Івана і через деякий час він закінчив Чернівецький університет і навіть захистив дисертацію на ступінь доктора філософії у Відні. А наша подорож підійшла до станції «Літературна». IV. Станція «Літературна». Учитель літератури: Неоціненним залишається внесок Івана Франка у літературу. Батько чотирьох дітей, він написав чимало цікавих казок, які об’єднав у збірку і видав у ХІХ ст. під назвою «Коли ще звірі говорили». На думку письменника, казки змушують дітей сміятися і думати, розбуджують цікавість та увагу до явищ природи. До збірки увійшла і казка «Фарбований лис», яку ми вивчали на попередньому уроці.
Інсценізація казки Фарбований лис
І інсценівка ( Звірі – вовк,вовчиця, ведмідь, кабан, олень, мавпа обережно підкрадаються до Лиса, який сидить на пеньку, потім зупиняються неподалік.)
Лис Микита. Любі мої! Не бійтеся мене! Приступіть ближче, я маю вам щось дуже важливе сказати.
Ведмідь (трохи наближаючись, боязко). А ти хто ж такий?
Лис Микита. Приступіть ближче, я вам усе розповім. (Звірі трохи підступають до нього.)
Слухайте любі мої і тіштеся! Сьогодні вранці Святий Миколай виліпив мене з небесної глини – придивіться, яка вона блакитна! І, ожививши мене своїм духом, мовив:
Остромисле! У звірячім царстві запанував нелад, несправедливий суд і неспокій. Ніхто там не певний свого життя й свого добра. Іди на землю і будь звірячим царем, наводь лад, суди по правді і не допускай ніколи кривдити моїх звірів!
Усі (плещуть в долоні, радіють, стрибають). Ой господи! Так це ти маєш бути нашим добродієм, нашим царем?
Лис Микита. Так, дітоньки, так!
Ведмідь. Побіжу принесу тобі діжечку меду!
Вовк. А я заріжу тобі овечку та телятко!
Кабан. Треба нарити картоплі, моркви та всякої городини й принести цареві.
Мавпа. Хай Олень наламає гілок з дерева, і я буду проганяти ними комарів та мух, щоб не докучали нашому повелителеві.
Усі. Слава, слава нашому мудрому Остромислові, найсправедливішому з царів!
