2. Організація екологічної діяльності на підприємстві.

Організаційна структура екологічної діяльності залежить від характеру господарської діяльності, об’ємів виробництва, галузевої підпорядкованості та інших індивідуальних факторів.

По способу організаційної діяльності можливий наступне розподілення екологічної служби на підприємстві:

1. Екологічна служба диференційованого типу, в якій обов’язки робітників розділені по виду впливу на об’єкти природного середовища (охорона атм.повітря, охорона і раціональне використання водних ресурсів, поводження з відходами).

Даний тип характерне для крупних підприємств.

2. Екологічна служба інтегрованого типу, в якій робітники займаються вирішенням комплексних проблем як по охороні НС, так й раціональному природокористуванню.

Даний тип характерне для середніх і малих підприємств.

3. Служба змішаного типу, в якій робітники володіють функціями, пов’язаними із комплексним вирішенням екологічних питань, але при цьому в своїй повсякденній безпосередній роботі займаються не усіма сферами господарської діяльності підприємства, а його окремими технологічними (виробничими) питаннями.

В залежності від значущості природоохоронних цілей для підприємства розрізняють такі схеми управління екологічними питаннями:

1. Структура при відсутності системи екологічної служби (відділу, системи ЕМ) або окремих спеціалістів в області охорони НС.

В даному випадку вирішення екологічних питань полягає на іншу посадову особу як додаткові посадові функції, наприклад на головного інженера, головного технолога, головного енергетика.

Ефективність такої структури низька, так як дані посадові особи виконують перш за все свої прямі обов’язки, а вирішення екологічних питань залишається другорядною задачею. Позитивом є економія фінансових ресурсів підприємства.

2. Структура, у якій екологічна служба суміщена з іншими підрозділами. При цьому існують окремий підрозділ чи спеціалісти, що займаються екологічними питаннями, але вони також виконують паралельно й інші функції. Наприклад, часто поєднують екологічну службу і службу охорони праці, екологічну службу з метрологічною.

3. Структура, в якій екологічна служба виділена в окремий підрозділ з окремим керівником служби, але за своїм рівнем займає середню управлінську ланку.

Перевагами є більша ефективність роботи служби, її вищий виробничий статус і можливість об’єднання усіх природоохоронних питань.

4. Структура, в якій екологічна служба виділена в окремих підрозділ з керівником, рівним по статусу із замісником директора підприємства (чи зам. головного інженера).

При ефективній організації екологічної діяльності на підприємстві особливо важливо збалансувати функціональні повноваження керівників різних підрозділів з повноваженнями керівника екологічної служби з метою недопущення протиріч між діяльністю служб.

Література

1. И.В.Василевская. Экологический менеджмент. Учебное пособие. – М.: РИОР, 2004. – С.17-22.

2. Кожушко Л.Ф., Скрипчук П.М. Екологічний менеджмент: Навчальний посібник. – Рівне: РДТУ, 2001. – 343с.

3. Совершенствование системы управления окружающей средой на предприятиях / Научно-практический журнал «Экология производства», №6, 2005. – М.: «Отраслевые ведомости». – С.14-22.