Мікрокліматична ефективність зелених насаджень і елементів зовнішнього благоустрою в умовах перегріву міського середовища (за даними цндіПмістобудування)

Елементи озеленення і зовнішній благоустрій	Зниження темпера­тури повітря, ºС	Підви-щення відносної вологості повітря, %	Зниження швидко­сті вітру, %	Зниження інтен­сивно­сті прямої сонячної радіації, %	Зниження темпера­тури поверхні, %
Масив зелених насад-жень повнотою 0,8-1	3,5-5,5	10-20	50-75	95-1000	20-25
Група дерев	1-1,5	4-6	20-40	94-96	12-20
Рядова посадка дерев	1-1,5	4-7	30-50	95	12-19
Газон, квітник	0,5	1-4	–	–	6-12
Кондиціонерна установка, суцільна завіса води висотою до 2,5 м	8	40	–	–	–
Фонтан	1,5-3,5	5-10	–	–	–
Дитячий плескальний басейн	–	–	–	–	–
Пергола, повита виткими рослинами	1-1,5	_	20-30	80	–
Навіси	0,5-0,8	–	20-40	200-100	–

4. Заходи щодо вітрозахисту і провітрювання

Вітер відноситься до числа кліматичних факторів, що істотно впливають на формування мікроклімату зовнішнього середовища. Наприклад, у місцях, що відрізняються дуже низькими температурами зимою, вітер посилює суворість погоди, а в умовах перегріву середовища в літній період вітер зменшує відчуття тепла, пом’якшує температурний режим.

Вітер сприяє самоочищенню атмосфери від забруднення.

Напрямки вітрозахисту вибирають на основі сезонних роз вітрів по градаціях швидкостей. До напрямків імовірної вітрової агресії відносять усі напрямки, у яких сумарна повторюваність вітру зі швидкостями більш 5 м/сек складає не менше 10% по усім вітрам, за якими спостерігають. До напрямків імовірної вітрової агресії слід також відносити ті напрямки, в яких спостерігаються вітри зі швидкістю 15-18 м/сек із повторюваністю більш 1%. Напрямок вітрозахисту вибирають по усередненим даним денних роз вітрів. Для зимового вітрозахисту визначальними є ранкові (7 годин) і вечірні (19 годин), а для літньої — полуденні (13 годин) рози вітрів.

В якості головного напрямку вітрозахисту рекомендується близький до середнього напрямок у межах сектора імовірної вітрової агресії. Цей напрямок вибирають так, що він складає з напрямком переважання слабких і помірних вітрів (до 5 м/сек) кут, близький до 90⁰ (рис.3.3).

Р

Рис. 3.3. Визначення основного напрямку вітрозахисту

оль вітрозахисту може виконувати озеле­нення і споруди-екрани.

У просторі житлових груп введення посадок завжди знижує швидкість вітру, проте в окремих мі­сцях його швидкість лока­льно зростає на 10-20% у порівнянні з територією без посадок. Таке явище спостерігається зазвичай там, де насадження бли­зько (до 2Н) підходять до торців багато секційних будинків, розташованих паралельно вітру або під кутом 45⁰ до нього.

Кращий вітрозахис­ний ефект мають ажурні конструкції посадок.

Якщо житлова група розкрита вбік пануючого вітру, кращий вітрозахисний ефект дають посадки з навітряної сторони, що закривають цей розрив. Вони можуть являти собою вузьку смугу алейного типу (2- або 3-рядні загущені посадки), або деревно-чагарниковий масив, що перекриває розриви в забудові.

На зниження швидкості вітру і його напрямок у значній мірі впливає щільність або густота насаджень, що залежать від способу посадки та асортименту посадкового матеріалу.

Вітрозахист в холодний період року (з листопада по березень) може бути забезпечений відповідною постановкою протяжних будинків, а в теплий період — зеленими вітрозахисними бар’єрами. Будинки-бар’єри для постійного вітрозахисту рекомендується застосовувати при малих кутах між напрямками літніх і зимових несприятливих вітрів.

Якщо житлова група з боку пануючих вітрів прикрита будинком, ефективність вітрозахисту цього будинку-екрана буде залежати від співвідношення його висоти до протяжності. Найбільший ефект вітрозахисту мають бар’єри довжиною від 6 до 10 висот. У зв’язку з цим, для вітрозахисту рекомендується застосовувати 5- і 9-поверхові будинки довжиною 140-180 м. Підвищення поверховості викликає необхідність збільшення довжини будинку-бар’єра, що не виправдано. Крім того, при висоті будинку 40-50 м суттєву роль починають грати вертикальні потоки повітря, зростає турбулентність (збільшується середня енергія вихорів), відповідно і середня швидкість вітру в зоні, що захищається.

Вплив висоти вітрозахисного бар’єру на ступінь зниження середньої швидкості вітру на рівні 1,5 м від землі характеризується даними табл.3.7.

Таблиця 3.7