1.1. Еволюція розвитку моделі корпоративного управління

Останнім часом словосполучення «корпоративне управління» набуло неабиякого поширення, а особливо на пострадянському просторі. Власне ідея корпоративного об'єднання не нова. Життя змушувало людей об'єднувати їх розумові та фізичні зусилля, майно, грошові кошти для досягнення певної суспільної мети. На різних етапах розвитку суспільства можна було спостерігати певні ознаки об'єднання людей за фаховою або іншими діловими ознаками, серед яких найвідоміші аграрні, цехові (виробничі та сервісні) та судноплавні. З літератури відомо про існування такого явища ще у Стародавньому Китаї, Ассирії, Месопотамії, Фінікії, античній Греції та Римі. Наприклад, у Стародавньому Римі об'єднувалися цілі міста на кшталт акціонерного товариства з метою реалізації певних комерційних ідей. При цьому навіть найбідніші громадяни брали участь у розподілі як витрат і ризиків, так і прибутків залежно від розміру внеску. Права і обов'язки учасників такого прототипу акціонерного товариства відтворені ще в Римському праві, а також у законодавствах Візантії та інших країн, що успадкували його.

З поширенням міжнародної торгівлі торговці для запобігання пограбуванню в дорозі почали використовувати позикові кошти з укладенням відповідних договорів. Отже, кредитор ставав компаньйоном комерсанта, а якщо до того ж вони обидва були членами певного товариства, то це явище можна вважати прототипом транснаціональних компаній.

Також становить інтерес і залежність корпоративної діяльності від економічних, наукових та геополітичних чинників на різних етапах розвитку суспільства (табл. 1.1).

Початок промислової революції в розвинених країнах, а також колонізація Африки, Ост-Індії, Сибіру та інших територій спричинили до подальшого розвитку великих акціонерних компаній. При цьому наприкінці XVIII — на початку XIX ст. внаслідок високих темпів технічного прогресу та активної колонізації нових земель потребувало відповідних форм організації управління й виробництва та обігу капіталів. У результаті цих подій форма об'єднання, як повне товариство, поступилася формі акціонерного товариства, тобто з його членів знімалася відповідальність за борги, а ризик дорівнював вартості акцій, що їм належали.

Особливо набули масового поширення і мали велике значення акціонерні компанії у Російській імперії в першій половині XIX ст. вражає. Так, ринкова вартість акцій Першого страхового від вогню товариства, яке мало виключне право страхувати на 20 років майно від пожеж у Москві, Санкт-Петербурзі, Одесі Московській, Петербурзькій і Прибалтійській губерніях, за період з 1827 по 1846 р. з 70 підвищилась до 400 карбованців, а середній щорічний дивіденд за перші 20 років становив 45 %.

Період часу	Регіон	Етап розвитку	Чинники впливу на розвиток корпорації	Основні характеристики корпоративних форм управління
1	2	3	4	5
2-ге тис. до P. X.	Китай, Месопотамія	Зародження	Бурхливий розвиток судноплавства, землероб­ства, виробництва	Виникнення аграрних, суднопла­вних та виробничих об'єднань на основі принципу акціонування
XVII ст. до Р. X.	Стародавні Греція та Рим	Античний етап	Розвиток демократичних засад у суспільстві, законодавчі реформи	Колективна участь у торговель­ному та морському бізнесі із залученням широких верств населення. Законодавче закріп­лення поняття юридичної особи та обмеженої відповідальності засновників
XVI-XVII ст	Англія, Голландія	Етап колонізації	Великі географічні відкриття. Колонізація відкритих територій розвиненими країнами	Розвиток підприємництва на основі об'єднання капіталів, пов'язаного з поширенням торговельних контактів з віддаленими регіонами
Кінець XVIII -початок XIX ст.	Західна Європа, північноамерикансь­кі колонії Великої Британії та Франції	Етап становлення	Науково-технічна революція, нові можливості у сфері виробництва	Акціонування у промисловій та фінансовій сферах. Напрацювання методик ухиляння від відповідальності, масове виникнення так званих дутих компаній

Наступоною новою формою корпоративних об'єднань став холдинг. Першими холдингами у США були Пенсільванська залізнична компанія та телефонна Компанія Бела, створені відповідно в 1870 та 1880 pp., а на початку XX ст. у США вже функціонувало 168 великих холдингових компаній.

Велике значення мав тісний зв'язок з фондовою біржею та комерційними банками щодо залучення різних коштів в акціонерні компанії. Саме в кінці ХІХ століття відбулось активне проникнення іноземних акціонерних товариств на територію Російської імперії. У 1898 р. там діяли "бельгійських, німецьких, англійських, французьких, австрійських, швейцарських та американських акціонерних товариств. Отже, в Російській імперії перед початком Першої світової війни налічувалось 3101 акціонерне товариство (не враховуючи залізничних корпорацій), загальний обсяг капіталу яких сягав 4538 млн. крб. Тоді більшість товариств характеризувалися стабільністю: як відомо з літературних джерел, кожне п'яте з цих товариств існувало понад двадцять років. Завдяки процесу корпоратизації відбувалось активне збільшення промислових підприємств та банків і створення великих фінансово-промислових груп. Тільки з початком Жовтневої революції 1917 p. був призупинений розвиток корпоративного управління, але акціонерні товариства не були повністю знищені, а в 1920-рр. (переважно в торговельно-промисловій сфері) спостерігалося навіть збільшення їх кількості, яка на початку 1925 р. перевищувала 150. Але вже в кінці 20-х років почав відбуватися процес реорганізації акціонерних товариств у державні об'єднання, внаслідок чого в СРСР залишалися тільки три акціонерних товариства — "Індержстрах СРСР", "Інтурист" і Банк зовнішньої торгівлі СРСР, тоді як у світовій економіці, і передусім у фінансовій сфері, починаючи з 20-х років XX ст. акціонерні товариства відігравали важливу роль (табл. 1.2).

Таблиця 1.2

Динаміка збільшення кількості акціонерних товариств у розвинених державах світу наприкінці XIX — на початку XX ст.

Держава	Кількість акціонерних товариств
	1870 р.	1910 р.	1940 р.
США	—	30000	53000
Велика Британія	—	64700	30100
Японія	—	7000	23300
Німеччина	459	5200	5500
Російська імперія	650	3104	—
СРСР	—	-	3

Провідну роль усієї організа­ції бізнесу в сучасній економіці були визначені завдяки перевагам корпорації, особливо щодо питань залучен­ня грошового капіталу. Можна окремо зазначити про їх унікальний спосіб фінансування: через ринок цінних паперів корпорації можуть об'єднувати у спільний фонд фінансові ресурси великої кількості осіб.

Корпорації, що мають в основі принципи партнерства, використовують різні форми участі працівників в управлінні та при­бутках. Стає дедалі зрозумілішим, що без співробітництва, ко­операції, партнерських відносин з персоналом менеджери та власники не зможуть управляти виробничим процесом і домог­тися підвищення продуктивності організації. Тому оптималь­ною формою організації бізнесу вважається акціонерна ком­панія, де значна частина акцій належить працівникам, а не персоналу, що бере участь в управлінні. Розвиток партнерсь­ких відносин на виробництві вважається закономірним, об'єк­тивно зумовленим процесом, який застосовують практично всі компанії розвинених країн. Розвиток партнерських відносин між підприємствами і працівниками передбачає:

• зацікавленість працівників в ефективній діяльності ком­панії;

• державну підтримку (законодавчі акти про участь праців­ників в управлінні та створення соціальних фондів для викупу акцій; податкові пільги фірмам, що практикують розподіл частини прибутку серед персоналу);

• послаблення диктату управління;

поліпшення трудових відносин на виробництві (скорочення плинності кадрів, покращення клімату у виробничій ланці).

Корпоративні права — це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають право на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші права, передбачені законом та статутними документами.

На всіх ринках ключовими учасниками є внутрішні — ке­рівники і зовнішні — акціонери, що одержали акції у процесі приватизації.

Зовнішні акціонери — це банки, інвестиційні фонди, ком­панії, трасти і компанії індивідуальних інвесторів.

За значущістю впливу на корпоративні відносини важливи­ми є інвестиційні фонди. Різні держави мають різні фонди. В одних випадках це приватні компанії, що тісно пов'язані з банком, в інших — обмежена кількість державних інвестицій­них фондів.

Стратегія приватизації визначає структуру власності в будь-якій державі. У результаті приватизації власності виникає така структу­ра: і співробітники, і працівники стають прямими акціонера­ми, що мають акції з правом голосу або без нього, тоді як переважна більшість населення стала непрямим акціонером че­рез інвестиційні фонди, довірчі товариства.

Крім позитивних результатів масової приватизації (створен­ня нових ринкових сегментів, фондового ринку, ринку корпо­ративних цінних паперів, інфраструктури його обслуговуван­ня) перед органами державного управління постали дуже складні проблеми щодо ефективного управління корпоративними правами держави, що передбачають необхідність швидкої реор­ганізації галузевих міністерств і створення умов для розширен­ня інвестиційної діяльності в Україні.

Існуюча ринкова економіка характеризується постійним підвищенням рівня концентрації виробництва і банківської справи. Тому діюча в наш час модель корпоративного об'єднання скла­лася на основі формування сучасних економічно-правових відно­син.

Базовою основою складної системи взаємодії державних і приватних інституцій, товаровиробників, фінансових і біржових установ наразі є корпоративне об’єднання, найпродуктивнішою формою якого вважається велика акціонерна корпорація. За даними статистики у сучасному світі понад 50 % сфери виробництва охоплено діяльністю транснаціональних корпорацій. У сфері світової торгівлі частка транснаціональних корпорацій сягає майже 100 %.

Великі за розмірами корпорації сприяють економічному прогресу, ефективному функціонуванню системи фінансових і біржових установ, розвитку наукомістких галузей, розширенню виробництва, економічному розвиткові країн і регіонів, а також підвищенню рівня життя населення загалом, що підтверджують дані табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Стан розвитку різних форм підприємництва у країнах з розвиненого ринковою економікою

Форма підприємництва	Питома вага, %	Обсяг продажу, %	Обсяг прибутків, %
Корпорації	10	80	90
Партнерства	10	10	4
Малі приватні підприємства	80	13	6

В першу чергу ефективність діяльності будь-якої компанії залежить від якісного корпоративного управління. За його допомогою досягається підвищення прозорості товариства, доступнішою стає інформація про фінансові результати його діяльності та управлінські процеси. Це позитивно впливає на потік інвестицій до компанії, тому що відбувається позитивне сприйняття інвесторами ризикованості вкладень у цю корпорацію.

Наявність ефективної системи корпоративного управління для інвесторів є ознакою того, що їх інтереси превалюють над інтересами менеджерів. Крім того, міноритарні акціонери одержують гарантії того, що їхні інтереси захищатимуться на такому ж рівні, що й інтереси великих вкладників.

Завдяки ефективній системі корпоративного управління можна поліпшити фінансові результати компанії шляхом підвищення продуктивності чи рентабельності інвестованого капіталу. Існування ефективної системи корпоративного управління сприяє кращому управлінню ризиками за рахунок прозорості системи стримування і противаг, мобілізації капіталу в разі виникнення перспективних проектів швидше від конкурентів, раціональному розподілу ресурсів компанії між різними напрямами бізнесу, підвищенню рентабельності інвестованого капіталу, що робить компанію привабливою для капіталу й дає можливість залучати його нижчими ставками. Отже, ефективне корпоративне управління набагато більше допомагає реалізації на практиці стратегії розвитку компанії.