- •1. Літературознавство й мовознавство
- •2. Літературознавство та історія
- •3. Літературознавство й мистецтвознавство
- •4. Літературознавство та інші наукові дисципліни
- •5. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни
- •6. Теорія літератури
- •7. Історія літератури
- •8. Літературна критика
- •10. Історіографія літературна
- •9. Взаємозв'язки літературознавчих дисциплін
- •11. Бібліографія літературна
- •12. Текстологія
- •13. Палеографія
- •14. Завдання курсу «теорія літератури»
- •1. Біля джерел літературознавства
- •2. Початки літературознавства і естетики в стародавньому та середньовічному китаї
- •3. Зародження літературознавства та естетики в стародавній індїї
- •4. Проблеми теорії літератури
- •5. Естетика барокко і класицизму
- •6. Утвердження теорії літератури як самостійної наукової дисципліни
- •7. Основні напрями зарубіжного літературознавства
- •8. Новітні напрями та течії в літературознавстві
- •9. Зародження та розвиток українського літературознавства
- •11. Розвиток українського
- •12. Еволюція українського літературознавства в останні десятиліття
- •XIX століття
- •13. Українське літературознавство
- •XX століття: здобутки та втрати
- •1.1. Визначення поняття «література»
- •1.2. Література як вид мистецтва
- •1.3. Основні етапи історичного становлення літератури та види літературно-художньої творчості
- •2. Літературно-художній образ
- •2.1. Визначення художнього образу
- •2.2. Структура літературно-художнього образу
- •2.3. Види літературно-художнього образу
- •3. Літературно-художній твір
- •3.1. Художній твір як основна форма буття літератури
- •3.2. Структура літературно-художнього твору
- •4. Структура і елементи
- •Змістової організації
- •Літературно-художнього
- •4.1. Тема
- •4.2. Фабула
- •4.3. Характер
- •4.4. Пафос
- •5. Структура і елементи внутрішньої форми художнього твору
- •5.1. Система образів художнього твору
- •5.2. Сюжет художнього твору
- •6. Зовнішня форма художнього твору
- •6.1. Загальні принципи організації художнього мовлення
- •6.2. Художньо-мовленнєва організація літературного твору
- •7. Композиція художнього твору
- •7.1. Визначення композиції
- •7.2. Типи композиційної організації художнього твору
- •1. Загальне поняття про роди та жанри
- •2. З історії вивчення родів і жанрів літератури
- •3. Епічний рід літератури
- •3.1. Генезис і родові ознаки епосу
- •3.2. Система епічних жанрів
- •4. Ліричний рід літератури
- •4.1. Генезис і родові ознаки лірики
- •4.2. Проблеми класифікації типів ліричних творів
- •4.3. Жанровий поділ лірики
- •5. Драматичний рід літератури
- •5.1. Генезис і родові ознаки драми
- •5.2. Жанри драматичного роду
- •6. Ліро-епос та інші міжродові й суміжні утворення
- •6.1. Балада
- •6.2. Дума
- •6.3. Билина
- •6.4. Байка
- •6.5. Буколіка
- •6.6. Співомовки
- •6.7. Поема
- •6.8. Мемуари
- •6.9. Щоденники
- •6.10. Літературний портрет
- •6.11. Художня біографія
- •1. Художній метод
- •2. Індивідуальний стиль
- •3. Літературний напрям
- •3.1. Літературні напрями XVI—XIX століть
- •3.1.6. Натуралізм
- •3.2. Модернізм. Літературні напрями модернізму
- •3.2.4. Імажизм та імажинізм
- •3.2.11.«Театр
- •3.2.12. «Новий роман»
- •3.3. Соціалістичний реалізм
- •1. Загальне поняття про літературний процес
- •2. Внутрішні фактори розвитку літературного процесу
- •2.1. Традиції та новаторство
- •2.2. Відштовхування
- •2.3. Запозичення
- •2.4. Наслідування
- •2.5. Пародіювання
- •2.6. Епігонство
- •2.7. Цитування
- •2.10. Парафраза
- •2.11. Натяк
- •2.8. Репродукція
- •2.9. Ремінісценція
- •2.13. Суперництво
- •2.14. Концентрація
- •2.15. Розпорошення
- •3. Види художньої взаємодії
- •Поетика
- •Системи віршування
- •Шевченко, костомаров, куліш, драгоманов
- •Літератури як самостійної наукової дисципліни
- •Розділ II
- •Тема 127
5. Основні й допоміжні літературознавчі дисципліни
Літературознавство як наука, що вивчає художню літературу, розвивалася з найдавніших часів, спершу — в річищі філософії та естетики, а з кінця XVIII століття — як самостійна дисципліна. Зачатки літературознавчих уявлень знаходимо вже в окремих стародавніх міфах. Перші стрункі літературознавчі концепції дали давньогрецькі мислителі Платон і Арістотель.
Сучасне літературознавство як наука про художню літературу об'єднує три провідні галузі: теорію літератури, історію літератури та літературну критику. Правда, окремі дослідники не вважають літературну критику складовою частиною літературознавства. Зокрема В. Брюхо-вецький зазначає: «Сучасне літературознавство становить собою складну динамічну систему, яка органічно взаємодіє з критикою літературною» [6, III, 210\. До речі, сам В. Брю-ховецький не є послідовним у відстоюванні подібної думки. У надрукованій у цьому ж томі УЛЕ статті «Критика літературна» він стверджує, що літературна критика — «одна з трьох основних галузей літературознавства» [6, III, 63].
Деякі дослідники неправомірно розширюють сферу літературознавства, включаючи до його складу й інші дисципліни. Так, автори навчально-методичного посібника «Азбука літературознавства» вважають, що «літературознавство як система наук про літературу взагалі чи про якісь окремі її риси та елементи складається передусім з таких його провідних галузей, як літературна критика, історія літератури, теорія літератури, бібліографія тощо» [3,40\. Поділяючи точку зору, що літературознавство складається з трьох основних наукових дисциплін, Анатолій Ткаченко додає: «На Заході сюди відносять ще й компаративістику (або порівняльне літературознавство), і текстологію» [5, 9\.
І все ж переважає позиція, згідно з якою літературознавство — це теорія літератури, історія літератури, літературна критика. Ці дисципліни називаються головними.
Теорія літератури вивчає природу, специфіку, загальні закономірності розвитку художньої літератури, основні закони творчості, яких свідомо чи підсвідоме дотримуються письменники різних епох і народів. Вона встановлює критерії та принципи аналізу й оцінки літературного матеріалу.
Історія літератури досліджує літературний процес
і на його основі з'ясовує місце І значення окремих явищ літератури.
Літературна критика — це певний відгук на важливі літературні події доби. Головне її завдання — всебічний аналіз нових явищ літератури та його оцінка з точки зору того етапу розвитку, на якому перебуває суспільство.
Літературознавство, як і кожна інша наука, має ще цілий ряд допоміжних дисциплін. Передусім слід назвати літературознавчі історіографію й бібліографію, а також текстологію. Деякі дослідники додають ще й палеографію.
6. Теорія літератури
Вивчення світової літератури не може бути плідним без урахування великої кількості загальних понять про окремі властивості та особливості художніх творів, літературного процесу в цілому. Дослідження, узагальнення та систематизацію загальних літературознавчих понять здійснює теорія літератури (від грец. бєсоріа — спостереження, дослідження).
Вона розвивається як узагальнююча наукова дисципліна, оскільки поставлені нею проблеми можуть бути розроблені тільки на основі глибокого дослідження багатьох окремих національних літератур на різних етапах їх історичного розвитку.
Система наукових понять, яку створює теорія літератури, є досить складною та різноманітною. Структурно вона поділяється на кілька розділів. Перш за все теорія літератури вивчає сутність, зміст і форму художньої літератури, її специфіку та функції як самостійного виду мистецтва. Далі у сферу впливу теорії літератури входить розуміння специфіки художньої творчості й аналіз конкретних літературних явищ, поділ поезії на роди та жанри. Ще теорія літератури досліджує літературний процес, зміну напрямів, течій, шкіл, особливості стилю окремого письменника й у цілому літератури певної доби. Нарешті, до завдань теорії літератури входить розгляд закономірностей розвитку мови художньої літератури, особливостей віршування тощо.
Іноді вважають, що поняття теорії літератури збігається з поняттям поетики (у більш вузькому розумінні значення терміна поетикою називають коло проблем, пов'язаних з художніми особливостями творчості окремого письменника, наприклад поетика Т. Шевченка, поетика М. Рильського).
— 10 —
Теорія літератури досліджує загальні й спільні для кожної окремої національної літератури (української, китайської, іспанської тощо) закони й закономірності, що пов'язують літературу з навколишньою дійсністю, а також внутрішньо-літературні закони. Основними жанрами теорії літератури є монографія, стаття, огляд, есе.
