Архаїзми

Слова, які виходять або вийшли з активної лексики мови, називаються архаїзмами, або застарілими словами.

Причини переходу слів в архаїзми різні: одні застаріли і ви­йшли з ужитку, бо зникли поняття, які вони позначали (самопал, граф, князь, мушкет), інші — в зв'язку зі зміною назви предметів, явищ, наприклад, замість старих слів спудей, піїт, лепорт уживають нові: студент, поет, рапорт.

Застарілі слова першої групи називаються історизмами, а слова другої групи — власне архаїзмами, або стилістичними архаїзмами.

Історизми використовуються в сучасній українській літературній мові переважно в науково-дослідних працях та художніх творах на історичні теми для відтворення колориту минулого. Наприклад, у романах П. Панча «Гомоніла Україна», Н. Рибака «Переяславська рада», в п'єсі О. Корнійчука «Богдан Хмельницький» використовуються історизми, що характери­зують: а) одяг людей XVI—XVIII ст. (каптан, кунтуш, опанча), б) побут і побутові відносини (шинкарка, посполиті, пахолок, лихвар), в) посади, титули, адміністративний поділ території, зброю, військові чини (хорунжий, підстароста, гетьман, курінний отаман, спис, мушкет, гаківниця) тощо.

Власне архаїзми (або стилістичні архаїзми) використовуються письменниками для надання урочистості вислову, підкреслення важливості думки, для відтворення колориту епохи тогочасної мови. Ось як урочисто і сильно звучить просьба Т.Г. Шевченка, звернена до святої Марії, як до земної матері:

Все упованіє моє...

На тебе, мати, возлагаю,

Святая сило всіх святих!

Пренепорочная, благая!

Молюся, плачу і ридаю:

Воззри, пречистая, на їх... («Марія»).

Подібні архаїзми трапляються і в творах інших українських поетів (М. Рильського, П. Тичини, М. Бажана та інших). Багато архаїзмів (святий, святиня, щедрий, глава, страж, істина, істинний) широко використовуються в суспільно-публіцистичній літературі (газетах, журналах): святий обов'язок; щедрий подарунок народу, глава уряду.

Неологізми.

Зворотним й основним, визначаючим процесом, що призводить до зміни в лексичному складі, є утворення нових слів, які називаються неологізмами

(комп’ютер, менеджер, маркетинг) .

Неологізми - категорія історична. Слово буває новим до того часу, поки воно не стає загальновживаним (лічильна машина, космонавт), протягом короткого часу слово може вийти з ужитку разом з відходом з життя народу того поняття, яке дане слово озна­чає, і стати архаїзмом (соз, комнезам, повітком, ревком).

Фразеологія.

Фразеологія — це сукупність стійких сполучень слів (або фразеологізмів), що є в мові, а також розділ мовознавства, в якому вивчаються ці стійкі словосполучення.

Стійкими називаються такі сполучення слів або фразеологічні звороти, які не розкладаються на частини, мають смислову єдність, часто функціонують у мові на правах слів термінологічного харак­теру: адамове яблуко (кадик), ведмеже вушко (ліки), загальновживані фразеологічні звороти (байдики бити, замилювати очі). Фразеологізми семантично близькі до слів, вони можуть вступати з окремими словами в синонімічні стосунки. Так, до фразеологізмів “клювати носом”, “пустити червоного півня” синонімами можуть бути окремі слова “дрімати”, ”підпалити”.

Застарілі фразеологізми виходять з ужитку (іду на Ви), а словниковий склад поповнюється новими; багато фразеологізмів засвою­ється з інших мов (вавілонське стовпотворіння, ахіллесова п'ята, прокрустове ложе). Окремі фразеологізми можуть бути еквівален­тами частин мови, наприклад: іменника (ахіллесова п'ята), діє­слова (нести ахінею) та ін.

Проте ототожнювати слова і фразеологізми не можна: вони мають різну структуру і форми вираження (фразеологізми складаються зі слів, зв'язаних одним значенням, а слово з морфем: кореня, су­фікса й закінчення або префікса й кореня тощо). Компонент фразеологізму (слово), окремо взятий, може виражати якесь лексичне значення, а компоненти слова (префікс, суфікс, закінчення) не мають самостійного лексичного значення. Морфеми розташовані у словах за стійким порядком (префікс, корінь, суфікс, закінчення), пере­ставляти їх не можна. Компоненти ж більшості фразеологізмів можна переставляти, наприклад: тримати камінь за пазухою і камінь тримати за пазухою; набрати води в рот і води в рот набрати.