Додатково для зменшення ризику небезпечних впливів і ситуацій необхідно:
проаналізувати загрозу виникнення аварій та надзвичайних ситуацій, розробити способи евакуації відвідувачів і обслуговувального персоналу, визначити шляхи евакуації та забезпечити постійне утримання їх у справному стані;
передбачити пристрої для аварійної зупинки атракціонів, якщо це необхідно;
забезпечити можливість ручного переміщення окремих частин обладнання;
поліпшити огляд з робочого місця оператора;
забезпечити доступність вузлів і деталей для огляду та ремонту тощо.
4.Вимоги до території атракціонного комплексу
Територія атракціонного комплексу, будівлі та приміщення, що будуються для встановлення в них атракціонів і обладнання, що належать до них, мають відповідати проектним рішенням, вимогам цих Правил, інших нормативно-правових актів, стандартів, санітарних норм, будівельних норм і правил (далі – нормативні документи НД).
Атракціонні комплекси, будівлі та приміщення для встановлення в них атракціонів і обладнання, що належать до них, а також пересувні містечка атракціонів повинні розміщуватись відповідно до проектів, розроблених спеціалізованими організаціями, що мають ліцензію (дозвіл) на виконання таких робіт.
Перед прийняттям рішення щодо розміщення атракціонів у будівлях і на територіях мають бути проведені роботи з інженерних вишукувань для будівництва відповідно до вимог чинних НД.
Розташування атракціонних комплексів, будівель та приміщень для встановлення в них атракціонів і обладнання, що відноситься до них, а також пересувних містечок атракціонів на територіях, які піддаються впливу несприятливих природних і геологічних процесів (селі, лавини, зсуви, обвали, заболоченість, підтоплення, просідання тощо) та техногенних явищ (зони можливого хімічного, радіаційного, біологічного, гідродинамічного ураження, пожежі), не допускається.
Проекти розміщення атракціонів повинні погоджуватись в установленому порядку.
Кожен майданчик, на якому експлуатуються атракціони, має бути обладнаний протипожежними щитами з первинними засобами пожежогасіння, розміщеними в доступних місцях відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19.10.2004 № 126 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 04.11.2004 за № 1410/10009 (далі НАПБ А.01.001-2004).
Відстань від засобів пожежогасіння до атракціонів не повинна перевищувати 50 м.
Територія водних атракціонів має відповідати вимогам Правил охорони життя людей на водних об’єктах України, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 03.12.2001 № 272 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 01.02.2002 за № 95/6383 (із змінами) (далі Правила охорони життя людей на водних об’єктах України) та іншим НД з цих питань.
Склад і властивості води водних об’єктів (басейни, природні водні середовища), біля яких розташовуються водні атракціони, мають відповідати вимогам „Санитарных правил и норм охраны поверхностных вод от загрязнения СанПиН 4630-88”, затверджених заступником Міністра охорони здоров’я СРСР, головним державним санітарним лікарем СРСР від 04.07.88 № 4630-88.
Атракціонні комплекси, шумові характеристики яких у робочому режимі перевищують гігієнічні нормативи шуму, установлені „Санитарными нормами допустимого шума в помещениях жилых и общественных зданий и на территории жилой застройки”, затверджені головним державним санітарним лікарем СРСР від 03.08.84 № 3077-84, мають розміщуватися від адміністративних будівель і житлових будинків на відстані, що забезпечує зменшення шуму до нормативних величин, або необхідно зменшити шум до нормативного за допомогою шумопоглинальних екранів відповідно до вимог НД.
Територія атракціонів повинна утримуватись у чистоті, пішохідні доріжки, під’їзди та майданчики повинні бути замощеними або заасфальтованими.
Під’їзди до будівель, у яких розміщені атракціони, та до атракціонів, розташованих просто неба, а також майданчики біля них, призначені для установлення аварійно-рятувальних технічних засобів під час виконання аварійно-рятувальних робіт, повинні постійно утримуватись чистими та вільними.
На території атракціонних комплексів мають передбачатися системи обмеження доступу, що забезпечують безпечну експлуатацію атракціонів і належну безпеку для життя та здоров’я відвідувачів, а також підходи та під’їзди до атракціонів, що уможливлюють вільний прохід відвідувачів і рух транспорту.
Залежно від типу атракціону мають застосовуватися такі системи обмеження доступу:
1) візуальні системи, розраховані винятково на візуальне сприйняття: кольорові смуги на підлозі або обмежувальні виступи, стовпчики, конуси тощо;
2) гнучкі системи, виконані із гнучких елементів типу ланцюжків, стрічок тощо, розраховані на візуальне сприйняття, а не фізичне стримування;
3) жорсткі системи, виконані з жорстких конструкцій (огородження, бар’єри тощо), здатних сприймати горизонтальні навантаження.
Для забезпечення безпеки руху і (або) розташування відвідувачів на атракціоні має бути необхідна кількість проходів в огородженнях і бар’єрах. Ширина будь-якого проходу для входу (виходу) повинна бути не менше 0,8 м і не більше 2,5 м. Залежно від типу атракціону повинні застосовуватися такі проходи для входу (виходу):
1) проходи без будь-якого прямого контролю входу (виходу);
2) проходи, контрольовані персоналом;
3) проходи з бар’єрами або воротами, що позначають прохід у спеціальну зону та обмежують потік відвідувачів (наприклад, за допомогою механічних воріт або турнікетів);
4) проходи з бар’єрами або воротами, що відчиняються та зачиняються оператором або обслуговувальним персоналом;
5) проходи з бар’єрами або воротами, що блокують у разі відчинення пуск атракціону.
Огородження мають бути розраховані на можливі під час експлуатації навантаження відповідно до вимог НД. Висота огороджень має бути не менше 1,0 м щодо поверхні, на якій перебувають відвідувачі, а їх конструкція має бути такою, щоб ні дорослі, ні діти не могли пролізти крізь них або під ними. Якщо огороджується об’єкт, що становить значну небезпеку, то застрявання голови людини між елементами огородження має бути унеможливлене.
Дозволяється використовувати два типи огороджень:
1) огородження з вертикальними або нахиленими під невеликим кутом внутрішніми елементами (рис. 1), при цьому відстань між двома сусідніми елементами не повинна перевищувати 100 мм. До даного типу огороджень належать огородження, у яких як внутрішній елемент використовується сітка (рис. 2);
2) огородження з декоративними внутрішніми елементами (рис. 3). Відстань між двома суміжними елементами не повинна перевищу- вати 100 мм.
Елементи огороджень не повинні мати гострих країв.
Рис. 1 3 не визначають конструкції огороджень.
Рис. 1. Огородження з нахиленими під невеликим кутом
внутрішніми елементами
Рис. 2. Огородження із сіткою
Рис.3. Огородження з декоративними елементами
На атракціонах, призначених винятково для дітей молодше 10 років, і де зони, що огороджуються, розташовані на одному рівні, дозволяється використовувати бар’єри висотою 0,85 м.
Дитячі майданчики, обладнані атракціонами без кінематичних (рухомих) елементів, дозволяється огороджувати посадками з кущів з двома та більше проходами шириною не менше 1,5 м.
Ділянки майданчика, на яких експлуатуються дитячі немеханізовані атракціони, особливо місця приземлення під час катання з гірок, а також майданчики під зоною розгойдування гойдалок, мають бути засипані піском або тирсою. У процесі експлуатації вибоїни, що утворюються в місцях приземлення з гірок, необхідно засипати.
Відстань між зовнішньою огорожею та атракціоном (з урахуванням максимальної траєкторії переміщення рухомих частин атракціону) має бути не менше 1,0 м. Відстань між максимальними траєкторіями переміщення рухомих частин сусідніх атракціонів має бути не менше 1,0 м.
Механізовані атракціони з рухомими сидіннями або посадковими місцями, що становлять небезпеку травмування відвідувачів і обслуговувального персоналу під час роботи атракціону, повинні мати огорожу зони катання по всьому периметру на відстані не менше 1,0 м.
Прохід між огорожами сусідніх атракціонів має бути не менше 1,5 м з урахуванням вимог пунктів 4.16 і 5.15.7 цих Правил.
Укріплення секцій огорожі має унеможливлювати їх демонтаж без спеціального інструменту.
Огорожа багатомісних атракціонів (24 місця і більше) повинна мати роздільні вхід і вихід. Вхідні двері мають відчинятися всередину посадкової площадки та мати ширину не менше 0,8 м. Вихідні двері повинні відчинятися назовні та мати ширину не менше 1,0 м.
Двері огорож мають обладнуватися замками. Замок вихідних дверей повинен відмикатися під час експлуатації зсередини (без ключа). За наявності в складі атракціонів огорожі, що входить у комплект постачання атракціону, виконуються вимоги настанови з експлуатації.
Робочі місця операторів мають обладнуватись кабінами (парасолями, навісами тощо) для захисту оператора від дії сонячної радіації та атмосферних опадів навіть тоді, коли вони й не передбачені конструкцією атракціону.
Кабіни операторів на атракціонах, що експлуатуються в холодний період року, повинні оснащуватися безпечними обігрівачами відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004.
Електричні опалювальні прилади, що встановлюються в кабіні, мають бути пожежобезпечними, а їх струмопровідні частини захищеними. Ці прилади слід приєднувати до електричної мережі після ввідного пристрою. Корпус опалювального приладу має бути заземлений (занулений).
Не дозволяється встановлення в кабіні оператора резисторів для електродвигунів.
З робочого місця оператора має бути повний і безперешкодний огляд всіх робочих зон атракціону.
Робоче місце оператора має бути обладнане зручним і безпечним пультом керування. Загальні ергономічні вимоги до робочого місця оператора мають відповідати НД.
Конструкція кабіни оператора повинна забезпечувати природну вентиляцію, а за необхідності влаштовується примусова вентиляція.
Освітленість робочого місця оператора має відповідати вимогам НД і бути не менше 100 лк.
Кабіна оператора повинна мати площу підлоги не менше 2 м2 і внутрішню висоту не менше 2 м.
Двері кабіни оператора мають бути оснащені запірним пристроєм, що унеможливлює доступ у кабіну сторонніх осіб.
Висота дверного прорізу має бути не менше 1,9 м, ширина не менше 0,6 м.
У кабіні оператора, крім пульта керування, шафи з електроапаратурою, сигнальних і контрольних приладів, мають бути передбачені:
світильник для освітлення кабіни;
місце для вогнегасника;
місце для зберігання експлуатаційної документації;
місце для зберігання засобів надання першої медичної допомоги.
Припустимий рівень шуму та вібрації на робочому місці оператора (помічника оператора) атракціону не повинні перевищувати граничнодопустимих рівнів відповідно до Санітарних норм виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку ДСН 3.3.6.037-99, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 37, і Державних санітарних норм виробничої загальної та локальної вібрації ДСН 3.3.6.039-99, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 39.
Параметри мікроклімату в кабіні оператора (помічника оператора) атракціону повинні відповідати вимогам Санітарних норм мікроклімату виробничих приміщень ДСН 3.3.6.042-99, затверджених постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.12.99 № 42.
Рівні напруженості електромагнітного поля на робочому місці оператора (помічника оператора) атракціону не повинні перевищувати граничнодопустимих рівнів відповідно до Державних санітарних норм і правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 18.12.2002 № 476 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 13.03.2003 за № 203/7524.
Параметри електричних і електромагнітних полів на території атракціонних комплексів мають відповідати вимогам Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань, затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 01.08.96 № 239 „Про затвердження Державних санітарних правил та норм” і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 29.08.96 за № 488/1513.
Під час вибору місця встановлення атракціонного комплексу (окремого атракціону) слід ураховувати забруднення атмосферного повітря хімічними і біологічними речовинами, граничнодопустимі концентрації яких не повинні перевищувати величин, зазначених у Державних санітарних правилах охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами), затверджених наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.07.97 № 201.
Порядок накопичення, транспортування, знешкодження і захоронення відходів під час експлуатації атракціонів повинен відповідати Гігієнічним вимогам щодо поводження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров’я населення ДСанПіН 2.2.7.029-99, затвердженим постановою головного державного санітарного лікаря України від 01.07.99 № 29.
Проекти розміщення атракціонів мають підлягати державній санітарно-гігієнічній експертизі відповідно до вимог Порядку проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров’я України від 09.10.2000 № 247 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.01.2001 за № 4/5195 (у редакції наказу МОЗ України від 14.03.2006 № 120, зареєстрованого в Мін’юсті України 31.03.2006 за № 362/12236), а визначення відповідності діючих атракціонів вимогам санітарних норм, зазначених у пункті 4 цих Правил, має здійснюватися в ході поточного державного санітарно-епідеміологічного нагляду відповідно до вимог Положення про державний санітарно-епідеміологічний нагляд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.99 № 1109 (із змінами).
Проекти розміщення атракціонів мають підлягати державній експертизі стосовно техногенної безпеки відповідно до статті 17 Закону України „Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру” і статті 38 Закону України „Про правові засади цивільного захисту”.
5.Вимоги безпеки до будови атракціонів та їх складових частин
5.1.Загальні вимоги
Атракціони мають бути здатними сприймати максимальні навантаження (маси власних конструкцій, відвідувачі і глядачі, частини, що рухаються, атракціону з відвідувачами, вітер та сніг, динамічні, вібраційні та ударні (у тому числі аварійні), температурні, сейсмічні та інші навантаження, а також усі можливі їхні несприятливі сполучення, навіть якщо ці комбінації навантажень малоймовірні), що виникають під час монтажу та експлуатації, без руйнування або появи неприпустимих деформацій, зберігати задані властивості за багаторазового монтажу, демонтажу та транспортування.
Конструкції атракціонів з метою унеможливлення або зменшення ризику руйнування (пластичного та утомного) повинні бути розраховані на міцність відповідно до вимог НД.
Конструкції атракціонів обертового типу мають бути розраховані на статичні навантаження для умов поза експлуатацією та під час експлуатації з повним і частковим завантаженням. Розрахунок конструкцій на однобічне завантаження слід проводити для випадків, коли зайняті посадкові місця на 1/4 або 3/4 периметра атракціону.
Під час розрахунку конструкцій атракціонів обертового типу необхідно перевірити їх опір утоми за однобічного завантаження 1/6 і 5/6 периметра атракціону. У цьому разі вважається, що однобічне завантаження діє протягом усієї розрахункової кількості циклів завантаження.
Під час розрахунку міцності конструкції та посадкових місць слід приймати такі значення номінальних навантажень:
на кожного відвідувача віком понад 10 років:
750 Н для всіх розрахунків на втому і розрахунків на статичні навантаження в атракціонах, призначених для двох і більше відвідувачів;
1000 Н для розрахунків на статичні навантаження в атракціонах, призначених для одного відвідувача;
на кожного відвідувача віком 10 років і менше 500 Н для розрахунків у всіх випадках.
Каруселі з декількома видами руху необхідно розраховувати з урахуванням усіх сил інерції, що виникають під час обертання (відцентрових, коріолісових, гіроскопічних, гальмування, удару тощо).
Під час проектування розрахунок на стійкість атракціонів проводиться з метою гарантування стійкості положення та форми під час експлуатації.
Під час розрахунку на стійкість положення (перекидання, ковзання та підведення конструкцій) не повинні враховуватися тимчасові навантаження, що збільшують стійкість, і постійні навантаження від тих частин конструкції, які не закріплені на ній стаціонарно. При врахуванні постійних навантажень, що збільшують стійкість, у розрахунок приймаються їх мінімально можливі значення. У разі, якщо власна маса конструкції не забезпечує необхідної її стійкості, слід застосовувати додаткові конструктивні заходи (противаги, анкери тощо).
Атракціони обертового типу мають бути стійкими за однобічного завантаження сидінь на 1/6 периметра атракціону. У цьому разі перекидний момент, викликаний однобічним завантаженням, не повинен перевищувати утримувального моменту. Аналогічну перевірку на стійкість положення необхідно виконувати для атракціонів з багатомісними гондолами з розглядом найбільш несприятливого випадку – однобічного завантаження крайнього сектора гондоли.
Розрахунки на стійкість форми повинні виконуватися відповідно до вимог НД.
Конструкція атракціону повинна забезпечувати зведення до мінімуму ризику одержання травми відвідувачами від ударів, здавлювання та зачеплення при русі атракціону або його частин. Якщо це неможливо забезпечити, то необхідно запобігти доступу людей у небезпечні зони.
Коли потрібне огородження небезпечних зон усередині або зовні атракціону, воно має бути розміщене відповідно до вимог НД на такій відстані, щоб ніхто не міг через огородження торкнутися будь-якої частини, що рухається, атракціону. Ця відстань залежить від:
висоти джерела небезпеки над поверхнею підлоги;
висоти огородження;
найкоротшої відстані від огородження до джерела небезпеки.
Будь-які складові частини механізмів атракціону (приводи, трансмісії, механічні передачі, муфти, шківи тощо), що становлять небезпеку, до яких можуть мати доступ відвідувачі або обслуговувальний персонал, повинні бути захищені огорожами (кожухами, кришками, екранами, дверима тощо) відповідно до вимог НД. Огорожі, призначені для запобігання доступу в небезпечні зони потрібно виготовляти та встановлювати відповідно до вимог НД таким чином, щоб вони перешкоджали потраплянню частин тіла в небезпечні зони з урахуванням віку відвідувачів, а також унеможливлювали їх демонтаж без застосування інструментів.
Деталі конструкцій і механізмів, до яких висуваються вимоги контролю під час експлуатації, мають бути доступні для проведення необхідного контролю принаймні в розібраному стані.
Для болтів, гайок, клинів та інших кріпильних деталей, що піддаються впливу вібрації, необхідно передбачити заходи щодо унеможливлення самовідгвинчування та саморозклинення (пружинні шайби, шплінти, контргайки тощо). У цьому разі попереднє затягнення болтів не може вважатися достатньою мірою, особливо на початкових стадіях експлуатації атракціону. Тому в експлуатаційних документах мають зазначатися місця розташування кріпильних деталей, затягнення яких слід контролювати, а також періодичність контролю.
Застосування пружних стопорних шайб (пружинних, стопорних із зубами, фасонних, з лапкою або носком та аналогічних) як міра попередження самовідгвинчування болтів класу 8.8 і 10.9 не дозволяється.
У разі застосування відкритих гаків необхідно вживати заходів, що унеможливлюють їхнє відчіплювання. Гаки із запобіжною засувкою (замком) не належать до відкритих.
У з’єднаннях канатів не повинно бути вузлів і перегинів, а також надмірної напруги окремих дротів. Канати не повинні стикатися з деталями, що мають гострі крайки.
Телескопічні опори та упорні гвинти домкратів мають бути споряджені поперечними зв’язками або бути закріплені так, щоб стримувати поперечні сили.
Для виготовлення центральних щогл, що піддаються дії змінних напружень, застосування деревини не дозволяється.
У металоконструкціях атракціонів, що встановлені просто неба, мають бути передбачені заходи проти накопичування в них вологи.
Нерухомі осі, які є опорою окремих складових частин атракціону, мають бути надійно закріплені від можливого їх переміщення.
Атракціони, на які відвідувачі можуть залізати, мають установлюватися з урахуванням ризику падіння з них. У тих випадках, коли падіння є частиною розваги, наприклад з манежів, сіток і конструкцій для лазіння, необхідно не тільки усунути травмонебезпечні частини конструкції, але й забезпечити ударопоглинальне покриття відповідних ділянок.
У тих випадках, коли падіння є частиною розваги, наприклад на похилих мотузкових сходах, особливо із шарнірними утримувальними пристроями, необхідно настелити покриття з високою здатністю амортизувати, наприклад товсті поролонові, гумові або надувні мати.
Для зведення до мінімуму ризику одержання травми необхідно, щоб поверхні були гладкими, без гострих виступів (за необхідності відшліфованими, якщо вони дерев’яні). Для унеможливлення травм, особливо там, де частини тіла тісно стикаються з поверхнями, наприклад на катальних гірках, для виготовлення таких поверхонь необхідно уникати використання матеріалів, що легко розщеплюються або розшаровуються.
Усі цвяхи, гвинти, арматура та фурнітура мають бути заглиблені, утоплені або захищені будь-яким іншим способом. Необхідно, щоб були закриті кріплення, що втримують підвісні груші, канати для лазіння та сітки на рівні підлоги.
Не дозволяються будь-які виступальні предмети або місця, де можливе защемлення частин тіла.
Обертові пристрої, з приводом або без нього, мають бути відрегульовані так, щоб вони не могли перевищити максимальну припустиму швидкість. Також необхідно, щоб усі поверхні ковзання на них були гладкими, а в кінцевій точці руху необхідно забезпечити наявність матеріалів, що амортизують, наприклад на таких пристроях, як обертові горизонтальні колеса та кабіни, а також на колесах з похилою віссю.
У тих місцях, де відвідувачі присідають, наприклад готуючись до спуску гіркою або похилою трубою, необхідно встановити поручні таким чином, щоб вони самі не могли бути причиною одержання травми. У таких місцях повинні бути встановлені платформи для сидіння.
Приводи атракціону мають унеможливлювати захоплювання або здавлювання відвідувачів або обслуговувального персоналу. Має бути встановлений пристрій аварійної зупинки та забезпечене спостереження оператора. Необхідно звести до мінімуму ризик одержання травми під час переходу з поверхні, що рухається, на нерухому, наприклад використовуючи рифлену поверхню, як в ескалатора.
Необхідно унеможливити доступ (установити огородження) до ділянок, де рух частин атракціонів може становити небезпеку, наприклад платформи, що розгойдуються, гойдалки тощо. Незважаючи на вжиті заходи, слід також ураховувати можливість несанкціонованого доступу. Тому необхідне встановлення обмежників амплітуди руху, а також пом’якшення виступних частин.
Трампліни та інші атракціони для стрибків необхідно розташовувати в місцях, де відвідувачі не змогли б одержати травму від об’єктів, що оточують атракціон.
Басейни з кульками та аналогічні атракціони, де діти можуть опинитися під шаром кульок, мають перебувати під постійним контролем, з огляду на можливість найгіршого розвитку подій.
Для запобігання травм попереджувальні написи повинні чітко регламентувати необхідність бути у взутті на таких атракціонах, як дерев’яні доріжки і містки, що гойдаються, камені через водойму, сталеві ролики тощо.
Попереджувальні написи повинні чітко вказувати, якими атракціонами потрібно користуватися без взуття, наприклад спуски, труби, бочки, що обертаються, тощо, щоб не вдаряти твердим взуттям інших відвідувачів.
На атракціонах, де відвідувачам потрібні певні фізичні дані, необхідно біля входу розміщувати добре помітні написи типу: „Цим атракціоном можуть користуватися тільки люди в гарній фізичній формі, з відповідною спортивною підготовкою”.
5.2.Вимоги безпеки до пасажирських модулів
Конструкція пасажирського модуля має забезпечувати надійне та безпечне розміщення відвідувачів на всіх стадіях робочого циклу атракціону і за всіх експлуатаційних і аварійних ситуацій, наприклад під час використання аварійних гальм та інших.
Безпека та надійність розміщення означає, що за умови належного дотримання правил експлуатації атракціону, відвідувачам забезпечений захист від таких видів небезпеки:
викидання відвідувача назовні;
переміщення в небезпечне положення, тобто таке, звідки відвідувачі можуть упасти або одержати травми через контакт з нерухомими або рухомими частинами атракціону;
фізичні ушкодження в межах пасажирського модуля;
ушкодження, викликані керованими пристроями фіксації;
травми під час входу до модуля або виходу з нього.