Контрольні запитання

1. Що таке рельєф земної кори?

2. Які ви знаєте процеси рельєфоутворення?

3. Яким буває вивітрювання?

1.3 Гідросфера (лекція)

Мета: вивчити гідросферу, її складові значення, походження; кругообіг води, його ланки, їх характеристика; підземні води, багаторічна мерзлота, льодовики, полезахисне снігозатримання, їх роль для гідросфери Землі.

План

1. Гідросфера, її складові значення, походження.

2. Кругообіг води, його ланки, їх характеристика.

3. Підземні води, багаторічна мерзлота, льодовики, полезахисні снігозатримання, їх роль для гідросфери Землі.

Гідросфера – це водна оболонка Землі. Вона представлена совокупністю океанів і морів, озер, річок, льодяних виникнень, підземних і атмосферних вод. Більшість процесів в географічній (ландшафтній) оболонці протікає при участі води. З водою пов’язано зародження існування і розвиток речовини на землі. Вона являється важливою складовою частиною усіх живих організмів. Вода обладає високою розчинністю і їй приємний процес самоочищення. Найбільшу густину вона має при температурі +4 ⁰С. При охолодженні густина її зменшується, а в момент замерзання відбувається різке збільшення об’єму на 10% від об’єму густої води. Ці свойства вода має дуже велике значення в природі і оказують істкомий вплив на більшість природних процесів.

Вода складає приміси солі, гази, органічні сполуки, дрібні частини твердих речовин. Вони викажуться на її свинствах.

Походження гідросфери в цілому, а також атмосфери і літосфери обумовлено єдиним процесом виплавляння і деградації речовин із мантії Землі. Хімічно зв’язана вода під впливом внутрішнього тепла Землі виділялася, а потім піднімалися к поверхні планети. При русі із глибин Землі різних газів в зв’язку з зміненням температури навколишнього середовища і густини вода відділялась від ін. елементів. На поверхні Землі при понижені температури відбувається конденсація глибинної води і багатьох розчинених в ній з’єднань (HCl, HBr, HZ і ін.). Ці і ін. елементи були причиною виникнення океанічного розчину.

Світовий океан – водний простір земної кулі за сушею. Акваторії Світового океану діляться материками і островами на 4 частини: Тихий (50% площі), Атлантичний (25%), Індійський (21%), Північно-Льодовитий океан (4%).

Моря – частини Світового океану, більш або менш обособлені від вод океанів, які обладають своїми фізичними, хімічними властивостями і характерами течій і приливів.

Розподілення маси води, яка знаходиться і гідросфері Землі 1,5*10¹⁸ т, наступні: Світовий океан – 92,3%, підземні води – 6,1%, снігово-льодові виникнення – 1,6%, озера – 0,017%, ґрунтова вологість – 0,00007%.

Вільна поверхня Світового океану називається рівенною поверхнею. Відхилення від цього положення обумовлені притягненням Луни та Сонця, температури, атмосферним тиском, вітром. Влітку рівень води піднімається, а взимку середній рівень Балтійського моря у Кронштадта.

Приливи (підвищення рівня води від притягнення Луни і Сонця) і відливи (періодичне зниження рівня води в океанах і морях за тими же причинами) обумовлюють приливно-відливні течії. Вони змінюються по часу і просторі.

Змінення температури океанічної води забезпечує в ночі і в найбільших кількостях взимку поглинання газів, а в день і особливо влітку виділення їх в атмосферу.

В Світовому океані виділяється екологічні області:

1. над рівнем приливу;

2. в межах верхнього і нижнього рівня відливу;

3. область відкритого океану з глибиною близько 200м;

4. область з глибинами від 200м до 1000-1500м;

5. зона найбільших глибин (більш 1500м).

Для кожної з них характерен особливий склад тваринних і рослинних організмів.

Безперервний процес переміщення води на Землі, яка з’явилися під дією сонячної енергії і сили гравітації, називається кругообігом води. Він охоплює гідросферу, атмосферу, літосферу і живі організми. Рівність, зв’язуючи кількість води у вигляді осадів, які поступають на земну поверхню і кількість води, яка випаровується з поверхні суші і Світового океану за обмежений відрізок часу, називається водним балансом Землі.

В кругообігу води на Землі виділяються наступні звіння:

• атмосферне;

• океанічне;

• материкове;

• річне;

• озерне;

• льодяникове;

• біологічне.

Атмосферне забезпечує в процесі циркуляції повітряних мас, переніс вологості, виникнення атмосферних опадів і пере розподілення вологи.

Океанічне підтримує на значному рівні наявність водяного пару в атмосфері.

Материкове характеризується участю в кругообігу води підземних вод, дякуючи чому річки отримують постійну підпитку, стабілізуючі їх водний режим і забезпечуючи довгу дію звена.

Річне забезпечує повернення в океан тієї частини води, яка поступає від нього на сушу.

Озерне виповнює ту ж саму роль, що і річне, оскільки озера проточні і зв’язані з річками.

Льодяникове представлене льодниками, характеризується хімічним складом, аналогічним водам атмосферного звена.

Біологічне представляє собою транспірацію, тобто випарювання води зеленими частинами рослин.

Підземні води являються частиною гідросфери. Вони підрозділяються на глибинні об’ємом 60 млн. км³ і на води, які беруть участь в кругообігу, і сосредоточені у верхньому шарі земної кори 14 млн. км³. підземні води виникають шляхом проникнення в товщу земної кори атмосферних опадів, вод океанів, озер, річок, водяних парів із атмосфери, формуючись за рахунок фільтрації рідкої води або конденсації водяного пара. Вода атмосферного походження, яка брала участь у кругообігу, називається вадазною. Крім неї маються погребінні води, які виникли в давні геологічні епохи і відрізняються високою мінералізацією. Підземна вода, яка поступає в літосферу із мантії Землі за рахунок конденсації водяного пару в верхніх шарах літосфери, називається ювенільною.

Води в водоносному шарі який розташовується між двома водоупорними слоями, називаються між пластовими водами. Вони мають водоупор зверху і знизу, область розповсюджень, рівень, області підпитки, області напору, області загрузки.

Підземні води взаємопов’язані з поверхневими водами суші, земної поверхні і корою, рослинністю, ґрунтами і Світовим океаном. Вони також зв’язані з багатьма видами господарської діяльності людини і надають на них суттєвий вплив.

Атмосферні осади питають їх. Річки, озера, і інші поверхневі вододжерела питають підземні води і самі можуть питатися з них.

Багатолітня мерзлота ґрунту – це такий його стан, при якому він зберігає негативну температуру на протязі багато сотень і тисяч років.

Льодовики – це природні багаторічні скопища льоду, характеризуються постійним рухом, розташовані, головним чином на суші і виникненні скопищами твердих атмосферних опадів.

Крім льодовиків, великі частини земної поверхні займають “вічними” снігами. Вони представляють собою приривчате оболонку Землі в межах високих гір і в помірних районах, де господарюють негативні температури повітря.