5.2. Фінансові інструменти

Слід відзначити деяку несталу термінологію стосовно об'єктів фінансового ринку. У спеціальній літературі оперують поняттями

«фінансові зобов'язання», «фінансові активи», «фінансові інстру- менти», «фінансові вкладення». Всі вони правомочні, відмінність між ними викликана лише положенням на ринку суб'єкта, до якого відносяться поняття: це або той, хто привертає капітал, або ж той, хто капітал надає. У цьому сенсі один і той самий об'єкт операцій купівліМпродажу на фінансовому ринку може бути названий і фінансовим зобов'язанням, і фінансовим активом, і фінансовим вкладенням. Тому коли йдеться про загальне поняття фінансового ринку, слід використовувати термін «фінансові інструменти».

Об'єктами фінансового ринку виступають різні фінансові

інструменти. Під ними найчастіше розуміють фінансові документи, що мають грошову оцінку, за допомогою яких проводяться відпо- відні операції.

Всі фінансові інструменти мають деякі загальні класифіка- ційні ознаки. Зокрема, за термінами обертання на ринку вони мо-

жуть бути:

– короткострокові, з періодом обертання до одного року. Вони обслуговують операції на грошовому ринку, тому їх називають інструментами грошового ринку;

– довгострокові, тобто ті, що знаходяться на ринку більше року, чи безстрокові, тобто не мають конкретного терміну. Ті та інші обслуговують операції на ринку капіталу, тому й називаються інструментами фондового ринку.

За характером фінансових зобов'язань можна виділити:

– боргові інструменти, обслуговуючі кредитні відносини і що припускають повернення їх номінальної вартості у встановлений термін і виплату відсотків на цей номінал;

– пайові інструменти, підтверджуючі право володіння майном, управління (розпорядження) їм, а в певних випадках і отримання доходу;

– інструменти, що не обумовлюють подальших зобов'язань. Вони виступають об'єктом здійснення самої фінансової операції, а їх продавець не несе ніяких додаткових зобов'язань.

Крім того, певні фінансові інструменти, зокрема, цінні папери, поділяють на первинні, підтверджуючі прямі майнові права або від- носини кредиту, і похідні (деривати), підтверджуючі право або ж зобов'язання купити або продати первинні активи на наперед встановлених умовах. Часто від цього права або зобов'язання можна відмовитися, заплативши контрагенту премію.

Найбільш повну класифікацію фінансових інструментів надає Міжнародний валютній фонд в рамках грошовоМкредитної і фінансової політики.

Фінансові інструменти включають широкий спектр фінансо- вих контрактів, що укладаються між інституційними одиницями. Вони класифікуються як фінансові активи або як інші фінансові інструменти. Фінансові активи є фінансовими вимогами (наприк- лад, готівкова валюта, депозити й цінні папери), які мають вартість. Інші фінансові інструменти, наприклад, фінансові гарантії і зобо- в'язання, такі як кредитні лінії, зобов'язання за поданням позик і акредитиви, які є умовними, класифікуються як інші фінансові інструменти.

Фінансові активи визначаються як економічні активи об'єктів, відносно яких інституційними одиницями встановлюються права власності і від володіння якими або використання яких протягом визначеного періоду часу їх власники можуть одержувати еконо- мічні вигоди. Більшість фінансових активів є фінансовими вимо- гами, що виникають на основі договірних відносин, що встанов- люються, коли одна інституційна одиниця надає кошти іншій одиниці. Ці договори складають основу відносин між кредитором і позичальником, через які власники активу набувають безумовних вимог на економічні ресурси інших інституційних одиниць. Саме відносини між кредитором і позичальником надають фінансо- вому інструменту аспекти активу і пасиву.

Активи і пасиви сектора фінансових корпорацій класифіку- ються по наступних категоріях:

– монетарне золото;

– наявна валюта і депозити;

– цінні папери, крім акцій;

– кредити і позики;

– акції і інші форми участі в капіталі;

– страхові технічні резерви;

– похідні фінансові інструменти;

– інша кредиторська/дебіторська заборгованість.

Монетарне золото. Монетарне золото є фінансовим активом, для якого на стороні пасивів немає відповідних фінансових зобо-

в'язань. Монетарне золото включає тільки золото, що зберігається центральним банком і становить частину офіційних резервів країни.

Готівкова валюта і депозити. Готівкова валюта складається з

банкнот і монет, які мають фіксовану номінальну вартість і випус- каються центральними банками або урядами. Готівкова валюта підрозділяється на категорії: національна валюта та іноземна валюта. Іноземна валюта представляє зобов'язання центральних банків або урядів інших країн.

У деяких країнах випускаються золоті монети, що зберіга- ються за їх внутрішню вартість, або пам'ятні монети, що збері- гаються відповідно їх нумізматичної цінності. Якщо ці монети не знаходяться в активному обігу, вони класифікуються як нефінан- сові активи.

Депозити включають всі вимоги до центрального банку, інших депозитних корпорацій, органів державного управління. Депозити поділяються на перевідні депозити та інші депозити.

Перевідні депозити є видами депозитних рахунків, перекази за якими обмежені. Наприклад, на деякі депозити накладаються обмеження, зокрема, на кількість платежів третім сторонам, які можуть бути проведені за певний період, та/або на мінімальний розмір кожного окремого платежу третій стороні.

Категорія «інші депозити» включає всі вимоги, крім перевід- них депозитів, які підтверджені свідоцтвом про вклад. Типовими прикладами депозитів даної категорії є:

– депозити до запитання, що допускають негайне зняття го- тівки, проте не дають можливості прямого переказу коштів третім сторонам;

– ощадні і строкові внески;

– непереказні депозити в іноземній валюті;

– зобов'язання фінансових корпорацій у формі акцій, які юридично або на практиці можуть обмінюватися на готівку не- гайно або з повідомленням за відносно короткий строк;– акції взаємних фондів грошового ринку з обмеженнями щодо переказу наприклад, з обмеженнями на кількість чеків, які можуть виписуватися протягом одного певного періоду, або на мінімальну суму одного чека;

– угоди про подальший викуп (РЕПО).

Цінні папери, крім акцій. До цієї категорії відносяться інстру- менти, що знаходяться в обігу, служать свідоцтвом того, що інсти-

туційні одиниці мають зобов'язання, які повинні бути погашені шляхом надання готівки, фінансового інструменту або іншого об'єкту, що має економічну цінність. До найбільш поширених видів цінних паперів належать державні казначейські векселі, державні облігації, облігації, векселі корпорацій і депозитні сертифікати, що випускаються банками. Прикладами менш поширених видів цінних паперів є секьюритизировані іпотечні позики. До категорії «цінні папери, крім акцій», також відносяться кредити і позики, які фак- тично набули характеру інструментів, що знаходяться в обігу.

Цінний папір підтверджує існування вимоги і встановлює графік виплат відсотків і основної суми. Найбільш поширеними видами цінних паперів є цінні папери, що торгуються:

– на купонній основі – коли обумовлено, що протягом строку дії інструменту проводитимуться періодичні процентні або купонні платежі, а основна сума погашається після настання терміну пога- шення;

– на основі амортизації – коли обмовлено, що виплати від- сотків і основної суми здійснюються частками протягом строку дії інструменту;

– на основі дисконту або нульового купона – коли цінний папір випускається за ціною нижче за номінальну вартість цінного паперу, а вся сума відсотків і основна сума виплачується після настання строку погашення;

– на основі великого дисконту – коли цінний папір випуска- ється за ціною нижче за номінальну вартість, а основна сума і значна частка відсотків виплачується після настання строку пога- шення;

– на індексованій основі – коли сума виплат відсотків та/або основної суми прив'язується до базового індексу, наприклад до цін або обмінного курсу.Дана категорія включає також привілейовані акції, що забез- печують отримання фіксованого доходу, проте не дають права на участь в розподілі залишкової вартості корпоративного підприєм- ства при його ліквідації. До даної категорії відносяться облігації, які можуть бути конвертовані в акції.

Для створення цінних паперів, іноді використовується процес секьюритизації фінансових активів. Секьюритизація є випуском цінних паперів, що забезпечуються фінансовими активами, такими як іпотечні позики, та інші види кредитів і позик.

Фінансовими активами вважаються банківські акцепти, не зважаючи на те, що ніякого обміну коштами може не відбуватися. Банківські акцепти є прийняттям фінансовою корпорацією тратти та/або переказного векселя і безумовної обіцянки виплатити кон- кретну суму на визначену дату. Банківський акцепт є безумовною вимогою з боку утримувача і безумовним зобов'язання з боку банку який акцептує.

Кредити і позики. Кредити і позики є фінансовими активами,

які: 1) створюються, коли кредитор надає кошти безпосередньо позичальнику, і 2) засвідчені документами, що не обертаються. Дана категорія включає всі позики і аванси (окрім кредиторської і дебіторської заборгованості), що надаються різним секторам з боку фінансових корпорацій, органів державного управління і, в деяких країнах, інших секторів.

У цю категорію відносяться позики з погашенням в розстрочку, кредит на покупку в розстрочку і позики для фінансування комер- ційних кредитів.

В рамках фінансового лізингу весь ризик і всі вигоди, пов'язані з правом власності, передаються законними власниками товарів (орендодавцями) користувачам товарів (орендаторам). Договори фінансового лізингу також класифікуються як позики.

Акції та інші форми участі в капіталі. До акцій та інших форм

участі в капіталі відносяться всі інструменти і облікові документи, які підтверджують вимоги на вартість майна корпорацій, що зали- шилися після задоволення вимог всіх кредиторів. Право власності на долю участі в капіталі, як правило, підтверджено акціями, паями, сертифікатами пайової участі або аналогічними документами. Дана категорія охоплює чисту вартість коштів власників в капіталі квазі-корпорацій, акції і інші форми участі в корпораціях. Вона також включає привілейовані акції, які забезпечують участь в розподілі остаточної вартості при ліквідації корпоративного підприємства.

Акції та інші форми участі в капіталі поділяються на наступні компоненти:

– кошти, внесені власниками, включають загальну суму пер- винної емісії та будьМяких подальших емісій акцій або інших форм інструментів, які підтверджують право власності на майно корпо- рацій і квазікорпорацій;

– нерозподілений прибуток, що є прибутком після сплати по- датків, якій не розподілений серед акціонерів і не перерахований в загальні або спеціальні резерви;

– загальні та спеціальні резерви, які є фондами, сформованими за рахунок переліку нерозподіленого прибутку.

Страхові технічні резерви. Страхові технічні резерви склада-

ються з чистої вартості коштів домогосподарств в резервах по стра- хуванню життя і в пенсійних фондах, а також попередніх внесків страхових премій і резервів для покриття неврегульованих претензій.

Дана категорія складається з вимог утримувачів полісів щодо резервів страхових корпорацій і пенсійних фондів. Ці резерви на- прикінці повинні бути використані для виплат допомоги утриму- вачам полісів або після їх виходу на пенсію, або у разі іншої обу- мовленої події, або для виплати компенсації спадкоємцям у разі смерті утримувача поліса. Такі вимоги є активами сектора домо- господарств, а не страхових корпорацій або пенсійних фондів.

Попередні внески страхових премій і резерви на покриття неврегульованих претензій є поточними вимогами утримувачів полісів і бенефіціарів. Вони не є чистою вартістю власних коштів страхових корпорацій. Попередні внески премій, які здійсню- ються клієнтами на початку періоду дії страхового поліса, призво- дять до створення резервів у страхових корпораціях. При цьому вважається, що страхова компанія одержує ці кошти поступово протягом всього терміну дії поліса, а резерви, що утворилися, є активами утримувачів полісів.

Похідні фінансові інструменти. Похідним фінансовим інстру-

ментом є фінансовий контракт, базовим об'єктом якого є іншій конкретний фінансовий інструмент, показник або товар, і за допомогою якого на фінансовому ринку можна проводити операції купівлі-продажу конкретних фінансових ризиків, таких як про- центний і валютний ризики, ризик зміни курсів акцій і цін на товари, кредитний ризик тощо, незалежно від основного інстру- менту. Вартість похідного фінансового інструменту є похідною від ціни базового об'єкту, яким може бути, наприклад, актив або індекс. При цьому не відбувається передачі основної суми, яка повинна бути погашена, і не відбувається нарахування інвестиційного доходу. Похідні фінансові інструменти використовуються для різ- них цілей, зокрема для управління ризиком, хеджування, арбіт- ражних операцій між ринками і спекуляцій.

Похідні фінансові інструменти можуть бути представлені дво- ма широкими категоріями: контракти форвардного типа і опціони. В рамках контрактів форвардного типа, дві сторони домовляються обміняти встановлену кількість об'єктів (реальних або фінансових) за узгодженою ціною (ціна виконання) на обумовлену дату. У рам- ках опціону покупець набуває у продавця права купити, або про- дати, залежно від того, чи є опціон опціоном на покупку або опціо-ном на продаж, визначений об'єкт, що є базою опціону, за ціною виконання до або на обумовлену дату.

Інша дебиторська/кредиторська заборгованість. Інша дебітор- ська/кредиторська заборгованість включає: комерційний кредит і аванси та категорію інше. Категорія «комерційний кредит і аванси» складається з: комерційного кредиту, наданого безпосередньо кор- пораціям, органам державного управління, некомерційним орга- нізаціям, домогосподарствам та іншим позичальникам, авансів на роботи, які знаходяться на стадії незавершеного виробництва, або які ще належить зробити, та попередньої оплати товарів і послуг.

У сучасних умовах поширений процес постійного переливу фінансових ресурсів з одних видів і сегментів ринку в інші – на- приклад, секьюритизація, тобто переміщення фінансових операцій з кредитного ринку на ринок цінних паперів. Секьюритизація (від англ. securities – «цінні папери») – фінансовий термін, що означає одну з форм залучення фінансування шляхом випуску цінних паперів забезпечених активами, що генерують стабільні грошові потоки, наприклад, портфель іпотечних кредитів, авто кредитів, лізингові активи, комерційна нерухомість, що генерує стабільний рентний дохід тощо.

Останнім часом під терміном «секьюритизація» у вузькому сенсі стали розуміти інноваційну форму фінансування. Поняття секьюритизація активів (Asset Securitisation) позначає нову техніку залучення коштів, яка одержала широке визнання спочатку в США, а потім і в Європі. Мова йде про механізм, при якому фінан- сові активи списуються з балансу підприємства, відокремлюються від решти майна і передаються спеціально створеному фінансо- вому посереднику (Special Purpose Vehicle – SPV), а потім рефінан- суються на ринку цінних паперів. Рефінансування здійснюється або за допомогою випуску цінніх паперів, забезпечених активами (AssetМBacked Securities – ABS), або шляхом отримання синдико- ваного кредиту (AssetМBacked Loan).

Ринок секьюритизації активів розвивається стрімкими темпами. У США обсяг паперів, що обертаються на ринку ABS, вже давно перевищує 3 трлн. дол. У Європі ринок ABS поки не досяг таких величезних розмірів і в багатьох країнах (Швеція, Данія Ірландія, Бельгія) носить епізодичний характер.

На фондовому ринку України здебільшого обертаються такі самі види цінних паперів, як і в інших країнах світу: пайові (акції), боргові (облігації), іпотечні (сертифікати), похідні (форвардний контракт, ф'ючерсний контракт, опціон) та приватизаційні цінні папери, що являють собою доволі специфічний вид цінних папе- рів, а також товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих доку- ментах. Перелік цінних паперів, що знаходяться в обігу, визначено Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Цінні папери можуть випускатися в документарній та бездоку- ментарній, тобто електронної формі. Бездокументарна форма цін- ного паперу – здійснений зберігачем обліковий запис, який є під- твердженням права власності на цінний папір. Випуск цінних паперів у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів. У разі емісії цінних паперів у бездоку- ментарній формі, емітент оформляє глобальний сертифікат, що відповідає загальному обсягу зареєстрованого випуску і передає його на зберігання в обраний ним депозитарій. Цінні папери, випу- щені в документарній формі, можуть бути переведені у бездоку- ментарну форму та зберігатися на електронних носіях внаслідок знерухомлення цінних паперів.