3. Оперативність управління

Оперативність управління полягає у своєчасному прийнятті і реалізації рішень щодо обстановки, яка складається в ході виконання бойових завдань.

Оперативність управління полягає:

• у здатності командирів підрозділів і штабу батальйону виконувати завдання управління у стислі строки;

• в упередженні противника в діях;

• у швидкому реагуванні на зміни обстановки;

• у своєчасному впливі на підрозділи в інтересах успішного виконання поставлених завдань.

Оперативність управління досягається:

• веденням розвідки, постійним володінням командирами підрозділів і штабом батальйону обстановкою;

• постійним спостереженням за ходом виконання поставлених завдань,

• своєчасним прийняттям (уточненням) рішень та постановкою (уточненням) завдань підлеглим;

• ефективним функціонуванням елементів системи управління;

• знанням особовим складом сигналів управління.

4. Якість управління

Якість управління полягає в здатності командира батальйону (роти) і штабу батальйону забезпечити ефективну реалізацію поставлених завдань з найменшими втратами та у визначені строки.

Якість управління досягається:

• обґрунтованістю прийнятих рішень, їх відповідністю можливостям підрозділів та меті бойових завдань;

• постійною готовністю системи управління до виконання завдань з управління підрозділами;

• стійкістю, безперервністю, оперативністю і скритністю управління.

5. Прихованість управління

Прихованість управління полягає у збереженні в таємниці від противника відомостей щодо порядку управління підрозділами і місць командирів підрозділів у бойовому порядку.

Вона досягається:

• ретельним маскуванням командно-спостережних пунктів підрозділів;

• додержанням у таємниці розташування місць командирів в бойовому (передбойовому, похідному) порядку;

• комплексним застосуванням радіо- та дротових засобів зв’язку;

• вмілим застосуванням сигнальних засобів в умовах безпосереднього вогневого контакту з противником;

• дотриманням режиму обміну інформацією.

2. Система управління підрозділу

Основою управління є рішення командира.

Система управління підрозділів складає організаційно-технічну основу управління підрозділами і включає:

• органи управління;

• пункти управління;

• засоби управління

1. Органи управління

Органами управління підрозділами є посадові особи управлінь підрозділів, а у батальйоні – ще й штаб батальйону.

а). Посадові особи управлінь підрозділів

Посадовими особами управлінь підрозділів є штатні посадові особи, які наділені певними правами і обов'язками щодо управління штатними і доданими підрозділами – командири підрозділів і заступники командирів підрозділів.

б). Штаб батальйону

Штаб є основним органом управління батальйону. Свою роботу він здійснює на основі рішення та вказівок командира, а також розпоряджень вищого штабу.

Головне завдання штабу полягає у забезпеченні своєчасного та повного доведення наказів і розпоряджень до підлеглих; у своєчасному зборі, узагальненні й аналізі даних обстановки, доповіді їх командиру батальйону і доведенні до вищого штабу.

На штаб покладаються такі завдання:

• забезпечення бойової готовності підрозділів;

• безперервне добування, збирання, вивчення та оцінювання даних обстановки;

• підготовка необхідних розрахунків і пропозицій командиру для прийняття рішень;

• оформлення бойових наказів і розпоряджень;

• здійснення заходів щодо організації взаємодії в ході виконання поставлених завдань;

• організація всебічного забезпечення і захисту військ;

• контроль за виконанням підрозділами поставлених завдань;

• ведення обліку:

• особового складу;

• озброєння та військової техніки;

• ракет і боєприпасів усіх видів;

• пального;

• інших матеріальних запасів;

• доз опромінення особового складу;

• укомплектування підпорядкованих підрозділів особовим складом, озброєнням і військовою технікою;

• поповнення матеріальними засобами;

• інформування командирів підпорядкованих, взаємодіючих підрозділів і сусідів про нові дані обстановки;

• організація системи управління військами, забезпечення її стійкого функціонування;

• організація і контроль за забезпеченням скритного управління військами і збереженням у таємниці заходів, які плануються;

• вивчення, узагальнення і доведення бойового досвіду до підпорядкованих підрозділів;

• удосконалення способів управління.