Практична робота № 2 Оптимальне планування
1 Мета роботи
Набути навички оптимального планування для складання раціонального рішення виробничої задачі, що передбачає здійснення його в найкоротший термін з мінімальними витратами.
2 Необхідні теоретичні відомості.
Методи такого планування дають можливість оцінювати „вузькі” місця задачі, що виконується та вносить необхідні корективи в організацію рішення.
Розглянемо оптимальне планування на наступному прикладі. Виробнича задача вирішується в три етапи. Вихідним моментом є отримання директором підприємства завдання. Далі на основі цього завдання під керівництвом заступника директора по виробництву розроблюються завдання підрозділам №1 і №2. Після цього підрозділи одночасно приступають до 1 етапу роботи. Для того щоб почати 2 етап роботи підрозділ №2 повинен отримати комплект виробів, виготовлених підрозділом №1 у ході 1 етапу роботи. Тому підрозділ №1 починає 2 етап тобто одразу ж після закінчення 1 етапу, а підрозділ №2 – лише після отримання комплектуючих з підрозділу №1. Далі ролі підрозділів змінюються для того щоб почати 3 етап, тепер вже підрозділ №1 повинен очікувати комплектуючі від підрозділу №2. Із закінченням 3 етапу роботи обома підрозділами виріб вважається готовим. Транспортна служба доставляє його споживачу.
Рисунок I - Схема сітьового графіку
Усі заходи задачі, що вирішується в їх взаємозв’язку надаються у вигляді схеми сітьового графіку, що складається з двох типів елементів робіт та подій (рис. 1).
Відносно даної роботи події можуть бути попередні та послідуючі. Відносно даної роботи інші роботи можуть бути відносними та послідуючими. Кожна робота, що входить в дану подію, є попередньою кожної роботи, що виходить, кожна робота, що виходить, є послідуючою для кожної, що входить. Основні властивості сітьового графіку.
жодна подія не може відбутися до тих пір поки не будуть закінчені всі роботи, що в неї входять;
жодна робота, що виходить з даної події не може початися до тих пір поки не відбудеться дана подія;
жодна послідуюча робота не може початися раніше, ніж будуть закінчені усі попередні її роботи.
Приступаючи для побудови сітьового графіку, розроблюють перелік подій, які визначають виробничу задачу, без яких вона не може відбутися (табл. 1)
Таблиця 1
Позначення події |
Найменування події |
Відповідальні особи |
а0 |
|
|
а1 |
|
|
а2 |
|
|
а3 |
|
|
а4 |
|
|
а5 |
|
|
а6 |
|
|
а7 |
|
|
Потім передбачаються роботи внаслідок яких повинні відбутися всі необхідні події (табл. 2)
Таблиця 2
Позначення події |
Найменування події |
Тривалість виконання роботи, год |
А01 |
|
|
А12 |
|
|
А13 |
|
|
А23 |
|
|
А25 |
|
|
А34 |
|
|
А45 |
|
|
А46 |
|
|
А56 |
|
|
А67 |
|
|
Після побудови сітьового графіку здійснюється його аналіз. Для цього будується так званий критичний шлях. Це найдовший по часу шлях у сітьовому графіку. Критичний шлях лімітує виконання задачі в цілому, тому будь-яка затримка на роботах критичного шляху збільшує час всього процесу.
Суть аналізу сітьового графіку полягає в тому, що виявляються резерви часу роботи, що лежать не на критичному шляху, а направляються на роботи, що лежать на критичному шляху, який лімітує строк завершення роботи в цілому.
Рисунок 2 – Сітьовий графік в масштабі часу