Метод Блехмана

В присінку ротової порожнини лікар визначає положення вінцевих відростків. Вказівними пальцями натискає на них дозаду і вниз. Це призводить до розслаблення жувальних м'язів і переміщення голівки н/щ в правильне положення.

Цю маніпуляцію можна проводити зовнішньоротовим методом, пальпаторно визначити вінцеві відростки (Ю.Д. Гершуні), для вправлення вивиху по методу цього автора слід через тканини натиснути великими пальцями на вінцеві відростки дозаду і вниз.

Застарілий передній вивих терміном більше 4 тижнів, не завжди вдається усунути приведеним вище методом. В цьому випадку ефективним є метод

В. Попеску. Положення хворого лежачи на спині. При максимально відкритому роті йому вводять між молярами марлеві валики діаметром 1,5-2 см. Тиснуть на підборідок знизу вверх, що приводить до переміщення голівки в суглобову впадину. Після вправлення вивиху іммобілізація нижньої щелепи 2-3 тижні. Це втручання проводять під місцевим або загальним знеболенням.

При вправленні заднього вивиху великі пальці лікар розміщує між вестибулярною поверхнею альвеолярного відростка нижньої щелепи і косою лінією біля останнього моляра. Решта пальців захоплюють тіло нижньої щелепи. Великими пальцями лікар зміщує нижню щелепу вниз а рештою " переміщує її допереду. Це дозволяє встановити голівку в правильне положення. Накладають підборідкову пращу на 2-3,5 тижні.

Лікування звичних вивихів може бути консервативним (різні ортопедичні апарати або шини). Наприклад апарат Петросова обмежує відкривання рота до рівня при якому не проходить зміщення суглобової грлівки за межі суглобового горбика. Він складається із двох коронок на верхні зуби і двох на нижні зуби і шарніра-обмежувача, який фіксується на них і встановлений для кожного хворого індивідуально: для обмеження амплітуди рухів суглобової голівки можна використати шину на верхню щелепу з пелотом, який впирається в слизову оболонку переднього краю гілки н/щ і обмежує відкривання рота ( шина Ядрової). Хірургічні та оперативні методи, які направленні на збільшення висоти суглобового горбика, поглиблення суглобової впадини, уіфіплення суглобової капсули.

$$

Тема:" захворювання висково-нижньощелепового суглобу".

План:

1. Топографоанатомічні особливості ВНЩС.

2. Артрити ВНЩС. Класифікація:

а) гострі артрити;

б) хронічні артрити;

в) інфекційно-специфічні артрити.

Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, диф.діагностика, лікування, ускладнення, прогноз.

3. Артрози і анкілози. Причини розвитку. Клініка, діагностика, лікування.

4. Синдром больової дисфункції ВНЩС. Клініка, лікування. Топографоанатомічними особливостями ВНЩС в значній мірі визначають

як клінічну картину запалення, так і лікування яке необхідно призначити, тому необхідно коротко згадати ці особливості. ВНЩС утворений виростковим відростком н/щ і нижньощелеплвою ямкою вискової кістки. Суглобова головка яка має еліпсовидну форму покрита хрящем переважно спереду і зверху, а ямка вискової кістки в передньому відділі. Через неї із барабанної порожнини виходить назовні барабанна струна. Інфекція із середнього вуха часто потрапляє через цю щілину в суглоб і викликає його запалення. Відмінні особливості ВНЩС:

1. Поверхні суглоба, які з'єднуються, не покриті гіаліновим хрящем, тонким сполучнотканиним. Тому під впливом запалення хрящ швидко розплавляється і заміщується рубцевою або кістковою тканиною (анкілози).

2. Капсула суглоба спереду тонка, вільно і легко розтягується, а ззаду значно потовщена, тому суглобова головка дуже легко вивихується вперед.

3. Зовні суглоб закріплений міцною зв'язкою, яка захищає його із зовнішньої сторони і перешкоджає надмірному опусканню суглобової головки вниз, а також зміцнює її назовні і досередини (при ударах).

4. В порожнині суглобурозміщений суглобовий диск який має двояковвігнуту форму (вцентрі - тонкий, по краях - товстіший) і складається із фіброзного хряща, краями він зрощений з капсулою і тому розділяє її на два поверхи: верхній і нижній. Функціональне значення диска велике, він забезпечує широкий діапазон рухів н/щ. ⁴

Артрити (гр. суглоб) - велика група запальних і запально-дистрофічних

захворювань суглобів.

Артрити бувають: (класифікація)

1. Інфекційні

   1. неспецефічні (ревматичні, ревматоїдні)

   2. спецефічні (гонорейні, грипозні, туберкульозні)

2. Неінфекційні (дистрофічні) або артрози

   1. обмінно-дистрофічні

   2. неиродистрофічні

3) ендокринопатичні та ін. 3 . Травматичні

1. на грунті хронічної мікротравми (при порушенні функції зубних рядів)

2. на грунті гострої травми (удари, вогнепальні поранення -відкриті і закриті)

Київська школа стоматологів вважає, що доцільно класифікувати неспецефічні запальні і дистрофічні захворювання ВНЩС в 3 групи.

1. - артрити: гострі і хронічні

2. - артрози: склерозуючі і деформуючі j III - артрито-артрози.

В свою чергу артрити зручно ділити на травматичні, ревматоїдні і ревматичні.