6. Сельбищна територія

6.1. Архітектурно-планувальну організацію сельбищної території треба здійснювати відповідно до розміру і структури поселень, пов'язуючи з іншими видами території — виробничою й ландшафтно-рекреаційною. У межах сельбищної території треба передбачати формування взаємозв'язаних зон громадських центрів, житлової забудови, озеленених територій загального користування, нешкідливих місць прикладання праці, а також магістральної та вуличної мережі.

6.2. Для попереднього визначення потреби у сельбищній території приймають узагальнені показни­ки за таблицею 6.1.

Таблиця 6.1

Середня поверховість забудови	Територія на 1000 люд./га
9 і більше	7
4-8	8
До 3, без земельних ділянок	10
Те саме, із земельними ділянками	20
1-2 у сільських поселеннях	50

Система громадських центрів міст

6.3. У межах основних структурно-планувальних елементів міста треба передбачати території для розміщення об'єктів і установ культурно-побутового обслуговування населення. Місця їх концентрації формуються як громадські центри різних рівнів.

Для визначення площі громадських територій загальноміського центру і його ядра треба орієнтуватися на питомий показник 5—8 кв.м/люд., виходячи із перспективної кількості населення міста.

При визначенні площі загальноміського центру і його ядра треба враховувати кількість населення, адміністративне значення, масштаби територіального розвитку міста, місцеві містобудівні й природні умови. Центральна частина міста із розрахунку перспективної чисельності міста становить - 100 га. Ядро центру міста (від площі центру) становить — 100x0,3= 30 га. Громадські території у ядрі центру (від площі центру) - 21 га.

Загальноміський центр треба розвивати як полі функціональну систему, яка має такі функції: управління; громадську, ділову, культурно-освітню й культурно-видовищну діяльність; торгівлю; громадське харчування, побутове й комунальне обслуговування; зв'язок, транспорт, житло, відпочинок, туризм.

Громадські центри планувальних районів (на кожний район) - 17 + 20 га, ядро центру планувального району 6 - 10 га, громадські території у ядрі центру - 4,5 + 7 га. У районах садибної забудови (на кожний район): громадський центр - 13,5 га, ядро центру - 4 га, громадські території у ядрі центру - 2,8 га.

Для визначення площі громадських територій загальноміського центру і його ядра треба орієнтуватися на питомий показник 5—8 кв.м/люд., виходячи із перспективної кількості населення міста.

Забудова територій

6.4. У межах сельбищної території формуються основні структурні елементи:

житловий квартал (житловий комплекс) — первісний структурний елемент житлового середовища, обмежений магістральними або житловими вулицями, проїздами, природними межами тощо, площею до 50 га з повним комплексом установ і підприємств обслуговування місцевого значення (збільшений квартал, мікрорайон) і до 20 га з неповним комплексом;

ПРИМІТКИ:

1. Квартали з неповним комплексом установ і підприємств обслуговування, як правило, формуються у малих містах, селищах, а також в умовах складного рельєфу, при реконструкції забудови, яка склалася.

2. При садибній забудові площа кварталів із неповним комплексом установ і підприємств обслуговування місцевого значення може бути збільшена.

житловий район — структурний елемент сельбищної території площею 80—1500 га, у межах якого формуються житлові квартали, розміщуються установи і підприємства з радіусом обслуговування не більше ніж 1500 м, а також об'єкти міського значення. Межами житлового району є магістральні вулиці й дороги загальноміського значення, природні та штучні межі. Житлові райони (відокремлені) можуть формуватись як самостійні структурні одиниці;

сельбищний район (житловий масив) — структурний елемент сельбищної території площею понад 1500 га, у межах якого формуються житлові райони. Межі його ті самі, що й для житлових районів. Ця структурна одиниця характерна для значних і найзначніших міст та формується як цілісний структурний організм із розміщенням установ обслуговування районного і міського користування.

Житлові райони, що входять до складу сельбищної зони (складові), повинні формуватися у взаємозв'язку з його плануванням і забудовою.

6.5. Сельбишна територія складається з:

• Кварталів з повним комплексом установ і підприємств обслуговування місцевого значення (збільшений квартал, мікрорайон – 20-50 га) 4-8 поверхової секційної забудови (80-70% житлової забудови) - висока щільність - 450 чол./га;

Н 1-ч×0,8(0,6)/450= га;

Нр.т.×0,8(0,6)/450= га;

• Житлові квартали 2-3 поверхової блокованої забудови до 20 га (10-20% житлової забудови) - середня щільність - 200 чол./га;

Н 1-ч×0,1(0,3)/200= га;

Нр.т.×0,1(0,3) /200= га;

• Житлових районів, кварталів індивідуальної садибної забудови(10% житлової забудови) - низька щільність - 45 чол./га;

Н 1-ч×0,1/45= га;

Нр.т.×0,1/45= га;

6.6. При забудові вільних територій їхня функціонально-планувальна й архітектурно-просторова організація, поверховість житлових будинків приймаються відповідно до архітектурно-планувальних особливостей і вимог забудови міста з урахуванням санітарно-гігієнічних, протипожежних, демографічних, архітектурно-композиційних та інших вимог, рівня інженерного обладнання, місцевих умов будівництва.

Житлову забудову треба розміщувати в зонах пішохідної доступності зупинок міського транспорту (з радіусом доступності не більше ніж 500 м). Поза цією зоною допускається розміщувати дитячі дошкільні установи, школи, фізкультурні майданчики, автостоянки, гаражі.

6.7. Розрахункову щільність населення на території житлового району рекомендується приймати від 110—170 люд./га (малі міста) до 190—220 люд./га (найзначніші міста) відповідно для зон міста різної містобудівної цінності (периферійної і центральної).

Щільність населення житлового кварталу з повним комплексом установ і підприємств місцевого значення треба приймати відповідно до щільності більших структурних елементів у межах 180—450 люд./га.

ПРИМІТКИ:

1. Щільність населення житлового району й житлового кварталу треба диференціювати залежно від їх розміщення у структурі міста і приймати: підвищену — у центральній зоні міста, на територіях основних архітектурно-планувальних осей та вузлів, уключаючи станції метро; середню — у серединній зоні міста, у периферійній — на території основних АПВ і вузлів; низьку — у периферійній зоні міста, поза основними АПВ і вузлами.

2. Величина щільності населення може бути зменшена в умовах складного рельєфу при ухилі понад 20 % й експозиції схилів у межах сектора горизонту 310—50° — до 10 %, якщо схили цієї орієнтації займають понад 50 % житлового кварталу.