Висновки

Незважаючи на трансформаційні процеси упродовж кінця ХІХ – початку ХХІ століття, традиційний світогляд українців Карпатського регіону, зберіг у собі архаїчні елементи і реліктові форми міфологічних уявлень. У практичній площині вони відзначаються досить вдалим і гармонійним поєднанням дохристиянських і християнських мотивів. Проблематика міфологічних уявлень українців Карпат потребує беззаперечного і всестороннього вивчення, оскільки сьогодення, яке активно розвивається і прогресує торкаючись всіх куточків земної поверхні чимраз помітніше вносить свої зміни в життя мешканців Карпат, руйнуючи при цьому традиційні міфологічні уявлення та вірування, які через деякий час можуть втратити свої автентичні корені. Джерельна база реферативної роботи складається з особистих записів вітчизняних науковців В. Гнатюка, А. Онищука, І. Франка, В. Шухевича, які згодом були опублікованими в Етнографічному збірнику НТШ. Проте в основному вона ґрунтується на польових дослідженнях, зібраних при опитуванні респондентів на території Карпатського регіону, які повсякденно стикаються з проявами міфічних явищ у етносоціальному середовищі, якому живуть. Матеріали польових досліджень зібраних автором, свідчать про те, що навіть у ХХІ столітті, традиційні уявлення карпатських українців, зважаючи на ступінь віддаленості й ізольованості заселеної ними території від великих урбанізованих центрів, характеризуються особливою самобутністю та консервативністю, що в свою чергу посприяло збереженню багатьох рідкісних архаїчних елементів. Упродовж кінця ХІХ – початку ХХІ ст. спостерігалися зміни і в усній трансмісії міфологічних оповідей. Відзначимо, що на сьогодні ми отримуємо інформацію опосередкованим шляхом, тобто не від першої, а від другої чи третьої особи. Така ситуація істотно впливає на зміну уявлень – за сучасними розповідями важко скласти візуальний образ міфологічного персонажа. Саме тому, основну увагу респондентів зосереджено на функціональних характеристиках істот. У роботі з’ясовано, що деякі елементи традиційного світосприйняття, характерні для сільського соціуму Карпат кінця XIX – початку XXІ століття зберігалися у народній свідомості і не втратили значення й на сьогодні. Але останнє притаманне більшою мірою літнім людям, носіям традиційних моральних засад і духовних цінностей, а також відповідних міфологічних уявлень.

Історіографія проблеми свідчить про те, що за два століття студій міфологічних знань було накопичено величезний обсяг фактичного матеріалу, зібраного як вітчизняними, так і зарубіжними дослідниками, який дав можливість по-новому інтерпретувати міфологічні релікти, які побутують на теренах Українських Карпат. Зазначимо, що великий вклад у розвиток карпатської міфології зробили вітчизняні і зарубіжні дослідники. Серед них значне місце посідають публікації В. Гнатюка, Р. Кайндля, А. Онищука, І. Франка, В Шухевича та інших, які стояли біля витоків досліджуваної проблематики. Аналізуючи стан сучасної історіографії у вивченні міфологічних уявлень українців Карпат можна констатувати, що дослідження в цьому напрямку не припиняються і продовжують імпульсивно розвиватися з залученням все нових і досі невідомих польових матеріалів. Прикладом цього є розвідки Ю. Буйських, В. Войтовича, Р. Кирчіва, В. Ніньовського, І. Пилипейка, С. Пушика, С. Плачинди, Н. Хобзей, І. Чеховського. У процесі вивчення теми було детально розглянуто традиційну ієрархію карпатської міфології. З’ясовано, що однією з її основних рис є людськість. Це поняття включає в себе, передусім, походження більшості міфологічних персонажів, в основі якого лежить людська сутність, а також їхні тісні зв’язки зі світом людей. Ще одним важливим аспектом є те, що для всіх без винятку персонажів характерна антропоморфність.

Загалом міфічних персонажів, які побутували в Карпатах, умовно можна поділити на дві групи. До першої групи відносяться персоніфіковані образи, духи, демонічні істоти, а також включено домашніх духів-охоронців та покровителів; істот, пов’язаних зі стихіями; чорта і похідних істот. Другу наповнюють істоти людського походження, куди віднесено тих міфологічних персонажів, які мають суто людське походження: люди, наділені надприродними здібностями, «непрості» або «знаючі»; перехідні напівдемонічні істоти – люди, які поряд із людською містять у собі демонічну природу; «заложні» небіжчики.

Одночасно констатуємо, що ще в недалекому минулому та навіть у ХХІ столітті «непрості», незважаючи на різні перешкоди з боку церкви, продовжують користуватися великою популярністю та повагою серед людей.

У роботі окреслено особливості соціокультурної взаємодії міфологічних образів з мешканцями Карпатського регіону в контексті змін у їх духовній культурі в період від традиційного суспільства до сучасності. Потрібно зазначити, що у народних віруваннях українського населення Карпат існують регіональні відмінності. Проте у місцевій міфології є низка характерних, спільних для всієї території досліджуваного регіону та в цілому України ознак, які дозволяють говорити про неї, як про цілісне явище на загальноукраїнському рівні, що хоч і піддається сучасним процесам трансформації, однак не втрачає свого місця і значення в системі світогляду українців. У свідомості українців Карпат водночас існувала ціла система чортівської ієрархії. Очолював її найстарший чорт, який отримав окрему назву – арідник. На нижчих щаблях розташовувались звичайні чорти. Беручи до уваги космогонічні уявлення мешканців Українських Карпат при побудові демонологічної ієрархії, потрібно сказати, що вони зберігають свою традиційну спрямованість. Зокрема, у народній уяві і далі побутує думка, про те, що Бог скинув усіх чортів із неба. Вони летіли до землі повних 40 діб, коли ж Бог сказав «амінь» – де котрий з них був, там і залишився: у воді – водяник, у лісі – лісовик, у болоті – болотяник, на полі – польовик і так далі. Таким чином всі духи, що на землі взяли свій початок від чорта. Така легенда дає чітке уявлення ієрархії демонології, яка побутує серед українців Карпат. Більше того сам чорт є основою всього демонологічного світосприйняття населення краю. У процесі дослідження було встановлено та простежено хід й особливості соціокультурної взаємодії людини та міфологічних істот. Доведено, що при загальному негативному ставленні до персонажів нечистої сили, людина змушена в певних випадках вдаватися до їх послуг, а також шукати в них допомоги. Більше того, визнавали і продовжують визнавати за міфологічними персонажами право контролювати їх власну поведінку і карати за порушення встановлених звичаїв. Як свідчать матеріали польових досліджень, дії нечистої сили, що направлені на людину можна згрупувати у три розділи, а саме: шкодити, допомагати і карати. Потрібно відзначити, що впродовж віків на поширення і ступінь побутування народних вірувань завжди неабиякий вплив здійснювали географічний фактор, церква, яка є головним каталізатором і противником міфологічних чинників, а також аккультураційні процеси, які, в кінцевому результаті, «сприяли» вимиванню із повсякденної життєдіяльності українців Карпат традиційних елементів міфологічних уявлень, котрі в силу означених обставин стали на сьогоднішній час реліктами їх духовного світогляду.